Айлант
| Айлант | |
|---|---|
| |
| Айлант восени | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Сапіндоцвіті (Sapindales) |
| Родина: | Симарубові (Simaroubaceae) |
| Рід: | Айлант (Ailanthus) Desf. |
| Види | |
| |
 Вікісховище: Ailanthus
| |
Айла́нт (Ailanthus) — рід родини симарубових. Швидкоросле дерево з непарнопірчастим листям і дрібними квітками, зібраними у волоть. Плід — крилатка.
Відомо близько 15 видів, поширених у Китаї, Індії, Австралії, на Філіппінах. В пострадянських країнах, зокрема на Кавказі, в Середній Азії, на Півдні України вирощували як декоративну рослину айлант високий (A. altissima) — до 30 м заввишки, з розлогим гіллям і світло-сірою корою. Легко дичавіє. В 2023 році, згідно наказу Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України № 695/39751 від 05.05.2023 року айлант високий включено до "Переліку чужорідних видів дерев, заборонених у відтворенні лісів", з відповідною забороною використовувати його для створення та відновлення лісів та полезахисних смуг в Україні.[1]
Деревина міцна, придатна для виготовлення токарних виробів.
Гельмінти та дизентерія лікуються за допомогою кори та листя цього дерева. Хороший медонос - до 300 кг меду з гектару. Також використовується з метою декорації.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Айлант (Ailanthus) [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- АЙЛАНТ [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] Фармацевтична енциклопедія