Перейти до вмісту

Абатство Святого Марієнталя

Координати: 50°59′53″ пн. ш. 14°55′29″ сх. д. / 50.997971° пн. ш. 14.924648° сх. д. / 50.997971; 14.924648
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Абатство Святого Марієнталя
Zisterzienserinnenabtei Klosterstift St. Marienthal
50°59′53″ пн. ш. 14°55′29″ сх. д. / 50.997971° пн. ш. 14.924648° сх. д. / 50.997971; 14.924648
РозташуванняОстріц, Саксонія Німеччина Німеччина
ЗасновникКунігунда, королева-консорт Богемії
Заснування1234
НастоятельНастоятелька сестра М. Регіна Вольманн OCist (Орден цистерціанців)
www.kloster-marienthal.de
Мапа

CMNS: Абатство Святого Марієнталя у Вікісховищі


Абатство Святого Марієнталя (нім. Kloster St. Marienthal) — цистерціанське жіноче абатство в Саксонській Верхній Лужиці. Найстаріший жіночий монастир цистерціанського ордену в Німеччині, який безперервно діє з моменту свого заснування.

Абатство Святого Марієнталя розташоване на південь від міста Остріц на лівому березі річки Нейсе, яка на цій ділянці утворює сучасний кордон Німеччини з Польщею. На північ від монастиря, приблизно за 20 кілометрів, знаходиться місто Герліц.

Історія

[ред. | ред. код]
Церква і монастир

Монастир був заснований у 1234 році Кунігундою фон Штауфен, донькою Філіпа Швабського та дружиною Вацлава I, короля Богемії, поблизу торгового шляху, що проходив від Праги до Герліца через Ціттау. Вже у 1235 році нове абатство було включено до складу цистерціанського ордену, а абат монастиря Альцеля став його відвідувачем. Першою задокументованою абатисою абатства Святого Марієнталя була дворянка Адельгейда I фон Дона (Донін), дочка бургграфа Отто фон Дона (Донін).[1]

Абатство було зруйноване під час Гуситських воєн у 1427 році та відновлене лише у 1452 році. Пожежі завдали значних збитків у 1515, 1542 та особливо серйозно у 1683 роках. Відбудова в бароковому стилі розпочалася в 1685 році. Бароковий інтер'єр церкви зазнав значних пошкоджень під час повені на річці Нейсе у 1897 році.

Під час Другої світової війни будівлі використовували як військовий шпиталь. У 1945 році відступаючі німецькі війська хотіли підірвати абатство, щоб затримати наступ радянських військ, але черниці відмовилися покидати монастир, і будівля була збережена.

Абатство пережило комуністичний режим у Східній Німеччині та після 1989 року витратило значні кошти на реставрацію та розвиток інфраструктури. Однак у серпні 2010 року ще одна повінь річки Нейсе завдала катастрофічних збитків.

Література

[ред. | ред. код]
  • Данненберг, Ларс-Арне (2008): Das Kloster St. Marienthal und die Burggrafen von Dohna. in: Neues Lausitzisches Magazin 11 (2008), с. 89–104
  • Шлезінгер, Вальтер (ред.) (1965): Handbuch der historischen Stätten: Sachsen. Штутгарт
  • Шмахт, Жозефіна (2004): Die Zisterzienserinnen-Abtei St. Marienthal von 1800 bis 2000 im Spiegel ihrer Äbtissinnen. StadtBILD-Verlag: Герліц
  • Шенфельдер, Й. Б. (1834): Urkundliche Geschichte des Königlichen Jungfrauenstifts und Klosters St. Marienthal in der Königlich-Sächsischen Oberlausitz. Ціттау
  • Здіхінец, Ян (2003): Klášter Marienthal mezi králi, městy a šlechtou (1234—1547). В: Бобкова, Ленка (ред.): Korunní země v dějinách českého státu, vol. 1: Integrační a partikulární rysy českého státu v pozdním středověku, с. 166–218. Прага

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Schönfelder, Joseph Bernhard (1834). Urkundliche Geschichte des Königlichen Jungfrauenstifts und Klosters St. Marienthal, Cistercienser-Ordens, in der Königlichen Sächsischen Oberlausitz [Документальна історія Королівського монастиря дівчат та абатства Святого Марієнталя, ордену цистерціанців, у королівській Верхній Лужиці.] (нім.). Ціттау: J.D. Schöpsischen. с. 32.

Посилання

[ред. | ред. код]