Очікує на перевірку

АР1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
АР1
Основні дані
Роки будування1969 рік
Країна будуванняСРСР СРСР
ВиробникРизький вагонобудівний завод
Поїздів побудовано2
Вагонів побудовано2
Технічні дані
Рід службипасажирський
Місткість90 осіб
Робоча маса59 т
Конструкційна швидкість100 км/год
Довжина поїзда26 442 мм
Ширина колії1520 мм
Експлуатація
Країна експлуатаціїСРСР СРСР
ДорогиЛьвівська

Автомотриса АР1 — чотиривісна пасажирська дводизельна автомотриса з гідромеханічною передачею.

За технічними вимогами, розробленими ВНДІЗТом, Ризький вагонобудівний завод (РВЗ) в 1967—1968 рр. спроектував чотиривісну приміську автомотрису для пасажирських перевезень на лініях з невеликими пасажиропотоками (до 400—600 осіб на добу). На початку 1969 року завод виготовив дві автомотриси серії АР1, кузови й візки яких були уніфіковані з відповідними вузлами дизель-поїздів серії ДР1.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Силова установка

[ред. | ред. код]

Кожна автомотриса мала по два машинних відділення. У кожному відділенні був встановлений V-подібний 4-тактний 8-циліндровий дизель ЯМЗ-238 автомобільного типу потужністю 240 к. с. Вал дизеля з'єднувався з гідромеханічною передачею ГМП-240.

Трансмісія

[ред. | ред. код]

Від гідромеханічної передачі крутний момент за допомогою карданного валу і зубчастого редуктора передавався внутрішній колісній парі візка. Автомотриса мала дві рушійні і дві підтримуючі колісні пари пари. Гідромеханічна передача давала змогу мати два ступені швидкості.

Додаткові дані

[ред. | ред. код]

Компресор, гідронасос і генератор приводилися в роботу від дизеля, через гідромеханічну передачу. На автомотриси АР1-02 як експеримент було встановлено обладнання для автоматичного керування дизелями і гідропередачами.

Випробування і подальша доля автомотрис

[ред. | ред. код]

У серпні — вересень 1969 року автомотриси проходили обкатку під наглядом працівників РВЗ на дистанції Даугавпілс — Крустпілс (Прибалтійська залізниця). Пробіг кожної автомотриси на цій дистанції склав близько 5000 км. У травні 1970 автомотриси були передані в депо Тернопіль (Львівська залізниця) для перевезення пасажирів на дистанціях Тернопіль — Красне, Тернопіль — Чортків і Тернопіль — Бережани. Тут проводилися дослідні поїздки з хронометражем режимів роботи. Результати експлуатаційних випробувань автомотрис розглядалися 9 грудня 1971 на комісії локомотивного господарства Науково-технічної ради МШС. Було прийнято рішення повернути автомотриси на завод для усунення виявлених недоліків. Вимагалося підвищити надійність роботи гідропередач, поліпшити доступ до них при обслуговуванні та ремонті, а також забезпечити пожежобезпечність. Однак замість цього автомотриси були спрямовані на Жовтневу залізницю для перевезення робітників ПМС в Решетниково і Рябово. У пасажирському русі ці автомотриси більше не брали участь. Обидві автомотриси до теперішнього часу списані; АР1-02 розрізана на металобрухт. Перша машина, найімовірніше, також не збереглася.

Джерела

[ред. | ред. код]

Автомотрисы АР1 № 01 и 02.//В. А. Раков. Локомотивы отечественных железных дорог 1956—1975. — М. : Транспорт, 1999. — С. 312—314.(рос.)

Див. також

[ред. | ред. код]