Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович

Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович
Основна інформація
Дата народження	7 (19) листопада 1859[1][2]
Місце народження	Гатчина, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[3]
Дата смерті	28 січня 1935(1935-01-28)[3][2][…] (75 років)
Місце смерті	Москва, СРСР[3]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Російська імперія і СРСР
Віросповідання	православна церква
Професії	композитор, диригент, музикознавець, музичний педагог
Освіта	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Відомі учні	Глієр Рейнгольд Моріцевич, Feodor Koenemannd[5], Задерацький Всеволод Петрович, Зорич Стефанія Петрівна і Баланчивадзе Андрій Мелітонович
Жанри	опера
Magnum opus	Caucasian Sketches, Suite No. 1d
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Нагороди
У шлюбі з	Зарудна Варвара Михайлівна[6]
Файли у Вікісховищі

Михайло Миха́йлович Іполит́тов-Іва́нов (справжнє прізвище — Іва́нов, 7 (19) листопада 1859, Гатчина — 28 січня 1935, Москва) — російський і радянський композитор, диригент, музикознавець, музичний педагог. Народний артист Республіки (1922). Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора (30.01.1934). Чоловік оперної співачки В. М. Зарудної.

Народився майбутній композитор в Гатчині, поблизу Петербурга. Початкову музичну освіту здобув у музичних класах для малолітніх півчих при Ісаакіївському соборі в Петербурзі (1872–1875), потім в Петербурзькій консерваторії, в якій у 1882 році закінчив клас композиції Н. А. Римського-Корсакова.

У 1882—1893 роки працював у Тифлісі (нині — Тбілісі) керівником заснованого ним відділення Російського музичного товариства, оперно-симфонічним диригентом та викладачем музичного училища.

З 1893 року, на запрошення Чайковського, Іпполітов-Іванов — професор Московської консерваторії, а у 1906—1922 рр. — її директор.

У 1899—1906 роки — диригент Московської приватної російської опери Сави Мамонтова та Опери Зіміна, а з 1925 — Большого театру. Під його керівництвом вперше були виконані опери «Царська наречена», «Кощій Безсмертний» та ін.

Похований в Москві на Новодівичому кладовищі^[7].

Величезне значення мала його педагогічна діяльність. У Московській консерваторії Іполитов-Іванов викладав гармонію, інструментування, композицію, вів оперний клас. Серед його учнів — А. М. Баланчивадзе^[8], С. Василенко, Р. Гліер, О. Гольденвейзер, Р. Мелікян, К. Закарян, К. Ігумнов, Теодор Бубек.

З 1906 року — директор консерваторії. Віддавав багато сил збереженню традицій Московської консерваторії у роки Першої світової війни і Жовтневої революції, прагнув зберегти її професорсько-в��кладацький склад, вишукував необхідні кошти та ін. У 1917 разом із дружиною організував Оперно-вокальну студію імені П. І. Чайковського (існувала до 1924 року). 2 жовтня 1922 року Рада консерваторії прийняла відставку Іполитова-Іванова з посади ректора.

У своїй творчості орієнтувався на вчителя — Н. А. Римського-Корсакова. Використав російський, грузинський і тюркський фольклор. В області гармонії був далеким від новацій. Переважну увагу приділяв жанру опери.

• «Рут», 1887.
• «Азра», 1890.
• «Ася», 1900.
• «Зрада», 1910.
• «Оле з Нордланд», 1916.

• «Симфонія», 1907.
• поема «Мцирі», 1924.
• «Яр-Хмель», 1881. Увертюра.
• «Кавказькі ескізи», 1894.
• «Іверія», 1895.
• «Музичні картинки Узбекистану», 1934.
• «Каталонська сюїта», 1934.
• «Ювілейний марш», 1931.

• Соната для скрипки та фортепіано.
• Струнний квартет.
• Фортепіанний квартет.

• «Грузинська народна пісня та її сучасний стан», 1895.
• «Вчення про акорди, їх побудова і дозвіл», 1897.
• «50 років російської музики в моїх спогадах», 1934.

• «Понизова вольниця» (Стенька Разін) (1908, реж. В. Ромашков)
• «Пісня про купця Калашнікова» (1908, реж. В. Гончаров)
• «Волга і Сибір» (1914, реж. В. Гончаров)
• «Кара-Бугаз» / Kara Bugas (1935, Ялтинська кінофабрика, реж. О. Розумний)

Ім'ям М. М. Іпполітова-Іванова названі музичні школи в Москві, Гатчині, музична школа № 1 в Костромі, а також Державний музично-педагогічний інститут (Москва).

У листопаді 2019 року в Москві поруч з Державним музично-педагогічним інститутом відкрито перший пам'ятник М. Іпполітову-Іванову (автор — скульптор Айдин Зейналов).

• Іполитов-Іванов Михайло Михайлович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 243-244.
• РОСІЙСЬКИЙ біографічний словник, Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович [Архівовано 12 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Гатчинський лицар музики (син придворного підмайстра) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]