Іоанн Каподістрія
| Іоанн Каподістрія грец. Ιωάννης Καποδίστριας | |||
.jpg) | |||
| |||
|---|---|---|---|
| травень 1827 — 21 вересня 1831 року | |||
| Попередник: | Посаду започатковано | ||
| Наступник: | Августінос Каподістрія | ||
| |||
| 1816 — 1822 | |||
| Попередник: | Микола Румянцев | ||
| Наступник: | Карл Нессельроде | ||
| Народження: |
10 лютого 1776[1] або 11 лютого 1776[2][3] Керкіра, Керкіра, Іонічні острови, Греція[4][2][…] | ||
| Смерть: |
27 вересня 1831[4] (55 років) або 9 жовтня 1831[2][3][1] (55 років) Нафпліон[2][3][1] | ||
| Причина смерті: | навмисне вбивствоd | ||
| Поховання: | Platytera Monasteryd | ||
| Країна: |
 Російська імперія.svg){kind=small} Греція[5] | ||
| Освіта: | Падуанський університет | ||
| Партія: | Російська партія (Греція)d | ||
| Батько: | Antonio Maria Capodistriad | ||
| Автограф: | 
| ||
| Нагороди: | |||
|
| |||
Граф Іоанн Каподістрія (грец. Κόμης Ιωάννης Αντώνιος Καποδίστριας[alt 1]; прибл. 10[7][8][9] лютого 1776[10][6], острів Керкіра — 21 вересня 1831, Нафпліон) — дипломат російської служби, перший президент Греції.
Батько Іоанна — Антоній Каподістрія — нащадок роду, що переселився наприкінці XIV століття з містечка Капо д'Істрія на острів Корфу (Керкіра), обіймав різні почесні посади на службі у венеційського уряду.
Іоанн, закінчивши курс філософії та медицини у Падуанському університеті, вступив на дипломатичну службу.
У 1802 йому доручено об'їхати більшу частину Іонічних островів, ввести там російські гарнізони і влаштувати цивільне управління.
У 1803 призначений статс-секретарем Республіки Семи островів (створена на Іонічних островах за Російсько-турецькою конвенцією 1800 року) у закордонних справах, у 1807 — начальник поліції.
Тільзитский мир (1807), який передав Іонічні острови під владу Франції, фактично зруйнував кар'єру Каподістрії.
У 1809 прибув до Росії, вступив на службу і незабаром привернув до себе увагу Олександра I.
У 1813 його відправили до Швейцарії, щоб схилити її до союзу проти Франції, був одним з уповноважених Росії на Віденському конгресі 1815 року, причому клопотав про передачу Іонічних островів Англії, чого й досяг.
У 1815 йому надано звання статс-секретаря.
У 1816, коли міністром закордонних справ став Нессельроде, Каподістрія був його найближчим помічником і одним з головних керівників російської закордонної політики. Меттерніх вважав його лібералом і інтригував проти нього.
Особисті переконання Каподістрії дійсно далеко не в усьому збігалися з політикою Священного союзу і особливо далеко розійшлися стосовно грецького повстання. Проте Каподістрія умів призвичаюватись до вимог ситуації.
Хоча ще в 1814 році він заснував таємну грецьку спілку «Філікі Етерія», він двічі відмовився від пропозиції стати на її чолі. Таємно він заохочував Олександра Іпсіланті до повстання, але коли Іпсіланті почав його, то саме Каподістрія написав йому від імені російського уряду листа з офіційним засудженням його вчинку.
У 1822 році становище Каподістрії стало занадто фальшивим, він вийшов у відставку і виїхав до Західної Європи, щоб агітувати за грецьку справу. 11 квітня 1827 року народне зібрання в Трезені обрало Іоанна Каподістрію на сім років Президентом Греції.
Каподістрія, однак, не квапився до Греції, він перечекав Наваринську битву, що забезпечила врешті успіх грецької справи, і лише 18 січня 1828 року прибув у довірену йому країну. Положення його було вкрай важким. Країна була пограбована і не мала коштів. Народ не довіряв йому, вважаючи його російським агентом.
Каподістрія прагнув створити бюрократичну державу за російським зразком, утискаючи самодіяльність народу, переслідуючи пресу і даючи найкращі місця своїм родичам і однодумцям. Разом з тим, він мріяв про корону, не без впливу з його боку принц Леопольд Сакс-Кобургський (згодом король бельгійський) відмовився від запропонованої йому грецької корони.
Серед ворогів Каподістрії, створених його політикою і свавіллям, була родина Петроса Мавроміхаліса, членів якої він ув'язнив. Син та брат Петроса, Георгіос і Костянтин Мавроміхаліс, маніоти, що жили у Нафпліоні під наглядом поліції, напали на Каподістрію дорогою до церкви 9 жовтня 1831 року і вбили його.
Костянтин Мавроміхаліс був на місці забитий народом, а Георгіос встиг сховатися у будинку французької місії, але був виданий і страчений. У 1887 року на острові Керкіра Каподістрії спорудили пам'ятник.
- ↑ роман.[en]: Kómis Ioánnis Antónios Kapodístrias[6]; рос. граф Иоанн Каподистрия; італ. Giovanni Antonio Capodistria, Conte di Capo d'Istria
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б в г Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Каподистрия, Иоанн Антонович // Русский биографический словарь — СПб: 1897. — Т. 8. — С. 479–481.
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #12918065q // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ а б Kapodistrias, Ioannis Antonios, Count. Encyclopædia Britannica. 2008. Процитовано 28 січня 2008. Komis born February 11, 1776, Corfu [Greece] died October 9, 1831, Návplion, Greece. Quote: Count Kapodístrias, Ioánnis Antónios, Italian Conte Giovanni Antonio Capo D'istria Greek statesman who was prominent in the Russian foreign service during the reign of Alexander I (reigned 1801–25) and in the Greek struggle for independence. The son of Count Antonio Capo d'Istria, he was born in Corfu (at that time under Venetian rule), studied at Padua, and then entered government service. In 1799 Russia and Turkey drove the French...
- ↑ Helenē E. Koukkou (2000). Iōannēs Kapodistrias, Rōxandra Stourtza: mia anekplērōtē agapē : historikē viographia. Ekdoseis Patakē. с. 35. ISBN 9789603784791.
Στίς 10 Φεβρουαρίου τού 1776 τό ζεύγος Αντωνίου καί Διαμαντίνας Καποδίστρια έφερνε στόν κόσμο τό έκτο παιδί τους, μέσα στό άρχοντικό τους σπίτι, στόν παραλιακό δρόμο τού νησιού, κοντά στήν περίφημη πλατεία, τήν Σπιανάδα, πού ...
- ↑ Dionysios A. Zakythēnos (1978). Metavyzantina kai nea Hellēnika. Zakythēnos. с. 500.
ΙΩΑΝΝΗΣ ΚΑΠΟΔΙΣΤΡΙΑΣ ΤΑ ΠΡΟΟΙΜΙΑ ΜΙΑΣ ΜΕΓΑΛΗΣ ΠΟΛΙΤΙΚΗΣ ΣΤΑΔΙΟΔΡΟΜΙΑΣ Συνεπληρώθησαν διακόσια έτη άπό της ... και της Διαμαντίνας, τό γένος Γολέμη ή Γονέμη, έγεννήθη έν Κερκύρα την 31 Ίανουαρίου/10 Φεβρουαρίου 1776.
- ↑ Helenē E. Koukkou (1983). Historia tōn Heptanēsōn apo to 1797 mechri tēn Anglokratia. Ekdoseis Dēm.N. Papadēma. с. 94.
Ό Ιωάννης Καποδίστριας γεννήθηκε στήν Κέρκυρα, στίς 10 Φεβρουαρίου 1776, καί ήταν τό εκτο παιδί τοΰ Αντώνιου ...
- ↑ Michael Newton (2014). Famous Assassinations in World History: An Encyclopedia. ABC-CLIO. с. 252–. ISBN 978-1-61069-286-1.
- Біографічний словник [Архівовано 18 грудня 2009 у Wayback Machine.]
- Мусский И. А. Сто великих дипматов. — М.: Вече, 2004. — С. 342—348.
- Ковальов Д. В. Грецький революціонер чи «російський агент» Йоанніс Каподістрія [Архівовано 15 жовтня 2020 у Wayback Machine.].
- Н. Ф. Сербіна. Каподістрія Іоанн // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
| Перша республіка | Іоанн Каподістрія • Августінос Каподістрія • Урядова рада |  |
|---|---|---|
| Друга республіка | ||
| Військова хунта | ||
| Третя республіка | ||
- Народились 10 лютого
- Народились 1776
- Народились 11 лютого
- Уродженці Керкіри
- Померли 27 вересня
- Померли 1831
- Померли 9 жовтня
- Померли у Нафпліоні
- Випускники Падуанського університету
- Кавалери ордена Андрія Первозванного
- Кавалери ордена Святого Володимира 1 ступеня
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена Святої Анни 2 ступеня
- Нагороджені орденом Почесного легіону
- Кавалери ордена Чорного орла
- Кавалери ордена Слона
- Кавалери ордена Білого орла (Царство Польське)
- Президенти Греції
- Прем'єр-міністри Греції
- Греки в Росії
- Міністри закордонних справ Російської імперії
- Люди на монетах
- Люди на марках