Індрек Зелінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Індрек Зелінський
Індрек Зелінський
Індрек Зелінський
Особисті дані
Повне ім'я Індрек Зелінський
Народження 13 листопада 1974(1974-11-13) (49 років)
  Пярну, Естонська РСР
Зріст 178 см
Вага 78 кг
Громадянство Естонія Естонія
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1985—? СРСР «Пярну» (Калев)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1991 СРСР «Сінді» (Калью) (КФК)
1992 Естонія КЕК (Пярну) ? (?)
1992—1993 Естонія «Пярну» (Калев) ? (?)
1993—2001 Естонія «Флора» 152 (62)
1993—1995 → Естонія «Лелле» ? (?)
1994—1996 → Естонія «Тервіс» ? (?)
1999 → Естонія «Курессааре» 1 (0)
2000 → Фінляндія «Лахті» 22 (5)
2001—2005 Данія «Ольборг» 35 (13)
2003 → Швеція «Ландскруна» 13 (1)
2004 → Данія «Фрем» 17 (6)
2005—2009 Естонія «Левадія» 151 (84)
2009 → Естонія «Левадія-2» 3 (7)
2010—2012 Естонія «Есті Кондіс» 40 (26)
2013 Естонія «Левадія-3» 3 (0)
2013—2014 Естонія «Ретро» (Т) 12 (6)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1994—1995
1994—2010 		Естонія Естонія (U-21)
Естонія Естонія 		11 (0)
103 (27)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2011
2016
2016—2017
2017—2018 		Естонія «Левадія-3»
Естонія Естонія (U-18)
Естонія Естонія
Естонія «Вапрус» (П)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Індрек Зелінський (ест. Indrek Zelinski; нар. 13 листопада 1974, Пярну, Естонська РСР) — естонський футболіст та тренер, нападник. Виступав за збірну Естонії.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився в Пярну. Розпочав займатися футболом у 1985 році в молодіжній команді свого рідного клубу «Пярну» (Калев) під керівництвом тренера Марта Сігура.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

«Флора»

[ред. | ред. код]

Грав у футбол на дорослому рівні з 1991 року: спочатку за скромні клуби нижчих дивізіонів Естонії з рідного Пярну («Калью», КЕК та «Калев»), але в 1993 році став гравцем «Флори». У сезоні 1993/94 років грав нерегулярно, але відзначився хет-триком у матчі плей-оф за чемпіонство проти «Норми», завдяки чому завоював свій перший трофей[1]. Свої перші сезони на контракті у «Флорі» провів, здебільшого виступаючи в оренді за команди «Лелле», «Тервіс» та «Курессааре». В основі столичного клубу почав грати в сезоні 1995/96 років. У сезоні 1997/98 років виграв у складі «Флори» свій другий чемпіонський титул, а в 1998 році — третій.

29 липня 1999 року «Флора» домовилася з англійським «Блекпулом» щодо трансферу Індрека, але перехід не відбувся через проблеми з отриманням дозволу на роботу у Великій Британії[2].

Оренда в «Лахті»

[ред. | ред. код]

2 грудня 1999 року уклав орендний договір з представником фінської Вейккаусліги фінському «Лахті»[3]. У команді виступав разом із співвітчизником Марко Крісталом. У жовтні 2000 року, по завершенні орендної угоди, повернувся до «Флори»[4].

«Ольборг»

[ред. | ред. код]

17 липня 2001 року відправився в оренду до 9 грудня 2001 року за 1,3 мільйона крон до представника датської Суперліги «Ольборга»[5]. А вже 4 серпня 2001 року відбувся повноцінний перехід до данського клубу за 4 мільйони крон[6]. За іншими даними «Флора» отримала близько 15 мільйонів естонських крон[7]. Протягом двох сезонів також виступав у парі зі своїм співвітчизником — нападником Андресом Опером, а за підсумками 2001 року визнаний найкращим футболістом Естонії. У сезоні 2001/02 років відзначився 13-ма голами, завдяки чому став найкращим бомбардиром клубу в чемпіонаті країни. Незважаючи на це новий головний тренер «Ольборга» Пол Ерік Андреасен вирішив відмовитися від послуг естонського нападника, який тепер змушений був шукати собі нову команду.

У 2003 році відправлений в оренду в шведську «Ландскруну», а потім в датський «Фрем».

«Левадія»

[ред. | ред. код]

У січні 2005 року повернувся до Естонії, де вільним агентом підписав 2-річний контракт з «Левадією»[8], останнім клубом у професіональній кар'єрі. Ставав найкращим бомбардиром «Левадії» в чемпіонаті протягом трьох сезонів поспіль з 2005 по 2007 рік, виграв чотири поспіль Мейстріліги (2006, 2007, 2008 і 2009 роках) та два національні кубки. У серпні 2009 року оголосив, що майже напевно піде з професіонального футболу наприкінці сезону[9]. Свій останній матч у Мейстрілізі зіграв 10 листопада 2009 року проти «Пайде», де був вилучений наприкінці першого тайму[10]. У 2010-2012 роках Індрек виступав у нижчих лігах Естонії за «Есті Кондіс» - ветеранську збірну країни, а потім виступав за клуб «Ретро».

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

У складі збірної Естонії дебютував 7 травня 1994 року в програному (0:4) товариському матчі проти США. 13 листопада 1996 року, у свій день народження, забив свій перший м'яч за збірну, в переможному (6:1) товариському матчі вразив ворота Андорри, а вже 16 листопада оформив хет-трик у товариському матчі з Індонезією.

Найбільш пам'ятним вважав м'яч, який Зелінський забив 2 чер��ня 2001 року у кваліфікаційному матчі чемпіонату світу 2002 року проти Нідерландів, тим самим вивів свою команду вперед на 76-й хвилині (2:1), однак у підсумку перемогли голландці (2:4)[11].У 2001 році визнаний найкращим футболістом року в Естонії, тричі вигравав нагороду «Срібний м’яч» Естонії — у 2000, 2003 та 2007 роках[12].

У 2005 році оголосив про завершення своєї кар'єри у збірній, однак у серпні 2007 року головний тренер естонців Вігго Єнсен викликав його на відбірковий матч чемпіонату Європи 2008 проти Андорри, де удар Зелінського на другій доданій хвилині виявився вирішальним (2:1). Святкуючи гол, ві зняв із себе футболку, бажаючи ще більше завести вболівальників, за що отримав другу для себе жовту картку в матчі та отримав вилучення[13].

21 травня 2010 року відбувся прощальний матч у складі збірної: він вивів команду як капітана на товариську гру зі збірною Фінляндії та був замінений на 17-й хвилині. Загалом у 103 матчах за збірну відзначився 27 разів, другий бомбардир в історії команди після Андреса Опера із 38 голами.

На керівних посадах

[ред. | ред. код]

У грудні 2009 року Індрек Зелінський обійняв посаду керівника проектів фінансового відділу Естонського футбольного союзу[11]. 1 березня 2011 року очолив юнацьку команду «Левадії», починаючи з сезону 2012 року працював помічником головного тренера першої команди клубу Марко Крістала. У листопаді 2017 року очолив клуб "Вапрус" (Пярну).

Має тренерську ліцензію УЄФА категорії A.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

В Індрека є донька Йоганна-Ліза (2000 р.н.) від його дівчини Сігріт Ярвамягі, яка є дворазовою переможницею Кубка Естонії у складі жіночої команди «Флора».

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Клубна

[ред. | ред. код]
Клуб Сезон Ліга Кубок Кубок ліги Єврокубки Інші[a] Total
Дивізіон Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
«Сінді» (Калью) 1991 чемпіонат Естонської РСР — —
КЕК (Пярну) 1992 Есілііга — —
«Пярну» (Калев) 1992–93 II ліга — —
«Флора» 1993–94 Мейстріліга 10 6 — — 1 3 11 9
1994–95 3 0 — 1 0 0 0 4 0
1995–96 9 1 — 0 0 3 0 12 1
1996–97 22 5 — 2 0 0 0 24 5
1997–98 21 13 1 1 — 1 0 0 0 23 14
1998 12 10 — 2 1 1 0 15 11
1999 26 14 — 2 0 0 0 28 14
2001 12 13 — 0 0 0 0 12 13
Загалом 115 62 1 1 — 8 1 5 3 129 67
«Лелле» (оренда) 1993–94 II ліга — —
1994–95 Есілііга — —
Загалом — —
«Тервіс» (Пярну) (оренда) 1994–95 Есілііга — —
1995–96 Мейстріліга 10 0 — — 0 0 10 0
Загалом 10 0 — — 0 0 10 0
«Курессааре» (оренда) 1999 Есілііга 1 0 — — 0 0 1 0
«Лахті» (оренда) 2000 Вейккаусліга 22 5 — 0 0 22 5
«Ольборг» 2001–02 Суперліга Данії 31 13 — — 31 13
2002–03 4 0 — — 4 0
Загалом 35 13 — — 35 13
«Ландскруна» (оренда) 2003 Аллсвенскан 13 1 — — 13 1
«Фрем» (оренда) 2003–04 Суперліга Данії 9 0 — — 9 0
2004–05 Перший дивізіон 8 6 — — 8 6
Загалом 17 6 — — 17 6
«Левадія» 2005 Мейстріліга 29 18 — 1 0 1 0 31 18
2006 32 21 — 2 1 0 0 34 22
2007 31 23 — 4 0 8 2 43 25
2008 33 15 — 2 0 7 0 42 15
2009 26 7 4 2 — 6 0 4 1 40 10
Загалом 151 84 4 2 — 15 1 20 3 190 90
«Левадія-2» 2009 Есілііга 3 7 0 0 — — — 3 7
Усього за кар'єру 367 178 5 3 23 2 25 6 420 189
  1. ↑ У тому числі й матчі плей-оф за перемогу в Мейстріліги, Кубок Співдружності, Суперкубок Естонії, Балтійської ліги та Кубок Лівонії

У збірній

[ред. | ред. код]

По роках

[ред. | ред. код]
Національна збірна Рік Матчі Голи
Естонія
1994 3 0
1995 3 0
1996 10 4
1997 14 3
1998 13 3
1999 12 3
2000 11 3
2001 12 4
2002 10 3
2003 11 3
2004 1 0
2005 1 0
2007 1 1
2010 1 0
Загалом 103 27

Забиті м'ячі

[ред. | ред. код]
Голи за збірну по датах, місцях, номерах, суперниках, рахунках, результатх та змаганнях
№ Дата Місце Номер Суперник Рахунок Результат Змагання
1 13 листопада 1996 Комуналь, Андорра-ла-Велья, Андорра 15 Андорра Андорра 1–0 6–1 Товариський матч
2 16 листопада 1996 Джузеппе Ольмо, Челле-Лігуре, Італія 16 Індонезія Індонезія 1–0 3–0 Товариський матч
3 2–0
4 3–0
5 1 березня 1997 Антоніс Пападопулос, Ларнака, Кіпр 19 Азербайджан Азербайджан 2–0 2–0 Товариський матч
6 18 травня 1997 Кадріорг, Таллінн, Естонія 21 Латвія Латвія 1–0 1–3 кваліфікація чемпіонату світу 1998
7 22 червня 1997 Курессааре Ліннастадіон, Курессааре, Есонія 24 Андорра Андорра 1–0 4–1 Товариський матч
8 22 червня 1998 Курессааре Ліннастадіон, Курессааре, Есонія 34 Андорра Андорра 1–0 2–1 Товариський матч
9 20 вересня 1998 Кадріорг, Таллінн, Естонія 39 Єгипет Єгипет 2–0 2–2 Товариський матч
10 21 листопада 1998 Міський стадіон, Абовян, Вірменія 43 Вірменія Вірменія 1–2 1–2 Товариський матч
11 22 січня 1999 Міський стадіон, Умм-аль-Фахм, Ізраїль 45 Норвегія Норвегія 2–3 3–3 Товариський матч
12 3–3
13 16 березня 1999 ГЗС, Ларнака, Кіпр 48 Кіпр Кіпр 1–0 2–1 Товариський матч
14 23 лютого 2000 Раджамангала, Бангкок, Таїланд 56 Фінляндія Фінляндія 1–4 2–4 Кубок Короля 2000
15 10 грудень 2000 «Гонконг», Гонконг 66 Гонконг Гонконг 1–1 2–1 Товариський матч
16 2–1
17 2 червня 2001 А. Ле Кок Арена, Таллінн, Естонія 70 Нідерланди Нідерланди 2–1 2–4 кваліфікація чемпіонату світу 2002
18 3 липня 2001 Сконто, Ріга, Латвія 72 Латвія Латвія 1–1 1–3 Балтійський кубок 2001
19 15 серпня 2001 А. Ле Кок Арена, Таллінн, Естонія 74 Кіпр Кіпр 1–1 2–2 кваліфікація чемпіонату світу 2002
20 10 листопада 2001 Нікос Гумас, Афіни, Греція 77 Греція Греція 2–4 2–4 Товариський матч
21 14 березня 2002 Енцо Мазотті, Монтекатіні-Терме, Італія 79 Саудівська Аравія Саудівська Аравія 1–0 2–0 Товариський матч
22 21 травня 2002 Сан-Марино Стедіум, Серравалле, Сан-Маринео 82 Сан-Марино Сан-Марино 1–0 1–0 Товариський матч
23 12 жовтня 2002 А. Ле Кок Арена, Таллінн, Естонія 86 Нова Зеландія Нова Зеландія 3–2 3–2 Товариський матч
24 30 квітня 2003 Комуналь д'Айшовалль, Айшовалль, Андорра 93 Андорра Андорра 1–0 2–0 кваліфікація чемпіонату Європи 2004
25 2–0
26 20 грудня 2003 Султан Кабус, Маскат, Оман 99 Оман Оман 1–1 1–3 Товариський матч
27 22 серпня 2007 А. Ле Кок Арена, Таллінн, Естонія 102 Андорра Андорра 2–1 2–1 кваліфікація чемпіонату Європи 2008

Досягнення

[ред. | ред. код]

Клубні

[ред. | ред. код]
«Флора»
«Левадія»

Індивідуальні

[ред. | ред. код]
  • Естонія Футболіст року в Естонії (1): 2001
  • Естонія Естонський «Срібний м'яч» (3): 2000, 2003, 2007
  • Список гравців, які зіграли 100 та понад матчів за національну збірну: 2011[14]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ajalugu (ест.). FC Flora.
  2. ↑ Memorandum from Blackpool Football Club (WP19). House of Commons of the United Kingdom.
  3. ↑ Marko Kristal ja Indrek Zelinski Lahtisse (ест.). Delfi. 2 December 1999. Процитовано 11 April 2017.
  4. ↑ FC Lahti loobus eestlastest (ест.). Eesti Päevaleht. 26 October 2000. Процитовано 11 April 2017.
  5. ↑ Indrek Zelinski renditi 1,3 mln kr eest Taani vutiklubile Aalborg (ест.). Äripäev. 17 липня 2001. Архів оригіналу за 13 April 2017. Процитовано 11 квітня 2017.
  6. ↑ Aalborg ostis Indrek Zelinski nelja miljoni eest päriseks. Õhtuleht (ест.). 4 August 2001. Процитовано 11 April 2017.
  7. ↑ Экономика футбола [Архівовано 2014-08-12 у Wayback Machine.] Стаття у газеті «Молодь Естонії. Бізнес-Середа» від 29 травня 2002 року
  8. ↑ Indrek Zelinski liitus FC Levadiaga (ест.). Soccernet.ee. 24 January 2005. Процитовано 14 May 2010.
  9. ↑ Schwede, Indrek (August 2009). Indrek Zelinski: pärast loobumist tahan jalgpallile midagi tagasi anda (ест.). Т. 8, № 20. Estonian Football Association. с. 13—17. ISSN 1736-7379.
  10. ↑ Indrek Zelinski karjäär lõppes punase kaardiga!. Õhtuleht (ест.). 10 November 2009. Процитовано 14 May 2010.
  11. ↑ а б Индрек Зелински [Архівовано 2014-08-12 у Wayback Machine.] Досьє на сайті УЄФА від 31 серпня 2011 року
  12. ↑ Eesti võitis Zelinski lahkumismängus Soome 2:0. Õhtuleht (ест.). 21 травня 2010. Процитовано 24 жовтня 2018.
  13. ↑ Зелински уходит красиво [Архівовано 2014-08-12 у Wayback Machine.] Публікація на сайті УЄФА від 30 серпня 2007 року
  14. ↑ International centurions to receive UEFA award. UEFA. 30 серпня 2011. Архів оригіналу за 3 September 2010. Процитовано 25 червня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Індрек_Зелінський&oldid=40649845