Перейти до вмісту

Інгуло-Кам'янка

Координати: 48°15′52″ пн. ш. 32°31′3″ сх. д. / 48.26444° пн. ш. 32.51750° сх. д. / 48.26444; 32.51750
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Інгуло-Кам'янка
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Кропивницький район
Тер. громада Новгородківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA35040230110091287
Облікова картка Інгуло–Кам'янка 
Основні дані
Засноване 1749
Населення 816
Поштовий індекс 28215
Телефонний код +380 5241
Географічні дані
Географічні координати 48°15′52″ пн. ш. 32°31′3″ сх. д. / 48.26444° пн. ш. 32.51750° сх. д. / 48.26444; 32.51750
Середня висота
над рівнем моря 		93 м
Місцева влада
Карта
Інгуло-Кам'янка. Карта розташування: Україна
Інгуло-Кам'янка
Інгуло-Кам'янка
Інгуло-Кам'янка. Карта розташування: Кіровоградська область
Інгуло-Кам'янка
І��гуло-Кам'янка
Мапа
Мапа

Інгу́ло-Ка́м'янка — село в Україні, у Новгородківській селищній громаді Кропивницького району Кіровоградської області. Населення становить 816 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Інгуло-Кам'янської сільської ради.

Історія

[ред. | ред. код]

Рік заснування невідомий. Вперше поселення Інгул згадується в документах Архіву Коша Запорозького за 1749 рік серед інших запорозьких містечок, як центр Інгульської паланки. На європейських картах 50-70-х рр. 18 ст. помилково зазначалося в різних місцях — суч. Петрового, Кривого Рогу і Верблюжки.

В 2-й пол. 18 ст. в Катеринославському намісництві місто Інгул, згодом Інгульськ було центром Інгульського повіту (згодом центр був перенесений у Кривий Ріг зі зміною назви повіту на Криворізький).

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Новгородківської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 3322 особи, налічувалось 560 дворових господарств, існувала православна церква, школа та 6 лавок, відбувались базари по неділях[1].

До більшовицького перевороту, у селі існувало 3 церкви — Святого Миколая (перша відома метрична книга 1797 р.), Симеоно-Ганнинська (1897 р.) і Успіння Пресвятої Богородиці (1918 р.). Під час панування більшовиків, всі три святині було знищено. Священик Симеоно-Ганнинської церкви — о. Кульчицький Євген Ксенофонтович на 1930 р.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 211 жителів села[2].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 960 осіб, з яких 473 чоловіки та 487 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 819 осіб.[4]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 96,81 %
російська 2,33 %
молдовська 0,61 %
білоруська 0,12 %
болгарська 0,12 %

Уродженці

[ред. | ред. код]
  • Катерина Георгіївна Горчар (Ковальчук) (* 5 серпня 1957) — українська поетеса.
  • Німенко Андрій Васильович (20 червня 1925 — †1 лютого 2006) — відомий український скульптор, мистецтвознавець, письменник. Член Національних спілок письменників і художників України, кандидат мистецтвознавства (1955), заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (1969).
  • Оксанич Федір Федорович (*22.04.1914-1997) — заслужений вчитель України, краєзнавець, автор книжок.
  • Труд Андрій Іванович (1921—1999) — радянський льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу.
  • Шаповал(-ов) Сергій Гаврилович (*15.05.1943) — член Союзу Художників України, учасник міських, обласних та національних виставок, комерційних виставок за кордоном.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. ↑ Інгуло-Кам'янка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Інгульський Степ, альманах. Випуск І. Київ, 2016. — https://web.archive.org/web/20180526093134/http://library.kr.ua/elib/alminhulstep/index.html
  • Архів Коша Запорозької Січі. Корпус документів 1734—1775. В 5 томах. Київ.
  • В. Цубенко «Документи з історії військових поселень в Україні». Харків, 2010.
  • Б. Кузик, В. Білошапка. Кіровоградщина: історія та сучасність Центру України. Т.1. Дніпропетровськ, 2005.
  • Г. П. Міщенко. Кіровоградська область. Київ, 1961. С. 67.
  • Полное географическое описание нашего отечества. Том 14. Новороссия и Крым. Харьков, 2011.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972.

Посилання

[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інгуло-Кам%27янка&oldid=42131819