Іларіо Кастаньєр

Іларіо Кастаньєр
Особисті дані
Народження	18 грудня 1940(1940-12-18)
	Вітторіо-Венето, Тревізо, Венето, Італія
Смерть	18 лютого 2023(2023-02-18) (82 роки)
	Перуджа, Італія[1]
Поховання	Cimitero monumentale di Perugiad
Громадянство	Італія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1959–1960 «Реджяна» 9 (2) 1960–1961 «Леньяно» 23 (5) 1961–1964 «Перуджа» 84 (33) 1964–1967 «Прато» 83 (17) 1967–1969 «Ріміні» 51 (16)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1969–1971 «Аталанта» (помічник) 1971–1974 «Аталанта» (мол.) 1974–1980 «Перуджа» 1980–1982 «Лаціо» 1982–1984 «Мілан» 1984–1985 «Інтернаціонале» 1986–1988 «Асколі» 1989 «Пескара» 1991 «Піза» 1993–1994 «Перуджа» 1998–1999 «Перуджа»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Іларіо Кастаньєр у Вікісховищі

Іларіо Кастаньєр (італ. Ilario Castagner; 18 грудня 1940, Вітторіо-Венето — 18 лютого 2023, Перуджа) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Значна частина як ігрової, так і тренерської кар'єри була пов'язана з «Перуджею», яка під керівництвом Кастаньєра провела одні з найкращих сезонів у своїй історії у другій половині 1970-х.

Володар Кубка Мітропи (як тренер).

У дорослому футболі дебютував 1959 року виступами за команду клубу «Реджяна», за яку протягом сезону провів лише 9 ігор

Протягом 1960—1961 років захищав кольори команди клубу «Леньяно».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу «Перуджі», до складу якого приєднався 1961 року. Відіграв за клуб з Перуджі наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Перуджі», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У складі «Перуджи» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,39 голу за гру першості.

Протягом 1964—1967 років захищав кольори команди клубу «Прато».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Ріміні», за команду якого виступав протягом 1967—1969 років.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1969 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Аталанта», де спочатку був одним з тренерів головної команди, а згодом працював з «молодіжкою» клубу.

1974 року очолив команду «Перуджі», яку в першому ж сезоні вивів до елітної Серії A. В наступні роки став автором феномену, що став відомим в історії італійського футболу як «диво Перуджі» (італ. Perugia dei miracoli) — протягом перших трьох сезонів у найвищому дивізіоні скромна провінційна команда незмінно фінішувала у верхній частині турнірної таблиці, а в сезоні 1978/79 посіла друге місце першості, лише трьома очками поступившись чемпіону, «Мілану».

По завершенні наступного сезону, в якому «Перуджа» знову опустилася у середину турнірної таблиці Серії A, Кастаньєр залишив цей клуб, прийнявши пропозицію керівництва римського «Лаціо» спробувати допомогти його команді повернутися до елітного дивізіону з Серії B, куди її було відправлено за участь у договірних матчах. З першої спроби новий тренер «біло-блакитних» майже виконав це завдання — команда зупинилася за крок до підвищення у класі, утім за рік результати римського клубу погіршилися, він фінішував на 10 місці в Серії B, і Кастаньєр залишив «Лаціо».

Протягом наступних трьох сезонів працював у Мілані — у 1982—1984 роках очолював команду однойменного клубу, а згодом один рік був наставником «Інтернаціонале». Причому «россонері», які переживали не найкращий період своєї історії, все ж таки стали другою командою, яку фахівець повернув з Серії B до найвищого італійського дивізіону. Протягом міланського періоду своєї роботи Кастаньєр також привів «Мілан» до шостого місця в Серії А сезону 1983/84, а в сезоні 1984/85 з «Інтером» сягнув третьої позиції підсумкової турнірної таблиці.

З 1986 року повернувся до роботи з невеликими за бюджетними можливостями і амбіціями італійськими командами — очолював «Асколі», «Пескару», а протягом 1993-94 і 1998-99 років вже добре йому знайому «Перуджу». В середині 2000-х перебував на керівних адміністративних позиціях у тій же «Перуджі».

• Володар Кубка Мітропи (1):

«Асколі»: 1986–87

• Тренерська стаистика на footballdatabase.eu (англ.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ https://www.repubblica.it/sport/calcio/serie-a/2023/02/18/news/morto_ilario_castagner-388489490/?ref=RHLF-BG-I388388070-P3-S2-T1