Ілавче
село Ілавче | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Тернопільський район |
Тер. громада | Іванівська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA61040210030056095 |
Основні дані | |
Засноване | 13 століття |
Населення | 1 325[1] |
Площа | 8,796 км² |
Густота населення | 179.06 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48134 |
Телефонний код | +380 3551 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°21′11″ пн. ш. 25°50′7″ сх. д. / 49.35306° пн. ш. 25.83528° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
300 м |
Водойми | річка "Вовча Жила" |
Відстань до районного центру |
12 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 48137, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Іванівка, Іванівська ТГ, вул. Лесі Українки, буд. 36 |
Карта | |
Мапа | |
|
Іла́вче — село Тернопільського району Тернопільської області. До 2015 адміністративний центр однойменної сільської ради. Розташоване на берегах річки Сорочанка.
Від вересня 2015 року ввійшло у склад Іванівської сільської громади.
Населення — 1 325 (2023)[1] (раніше 1575 осіб (2001).
Цей розділ потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення його перевірності. (листопад 2013) |
Ілавче відоме ще з ХІІІ століття, але археологічні дані засвідчують, що поселення тут існувало ще за княжих часів.
Початкова назва — Вилавче.
Дуже часто село зазнавало спустошень через набіги турків і татар, а за походів хана Батия село було повністю зруйноване. Перша дяківська школа була тут заснована ще в 1412 році.
Подальші документи свідчать, що дерев'яна греко-католицька церква була збудована тут у 1719 році, а будівництво нині діючої церкви Івана Богослова розпочато 1864 року, закінчено у 1873 році, її розписував о. Борачок Юліан. Церкву оздоблювали різьбою венеціанські майстри. Весь кошторис будови склав 33 000 злотих, значну частину з яких пожертвував граф Дульський, що похований у гробівці на церковному подвір'ї. На цьому ж подвір'ї було збудовано перший дім «Просвіти», заснованої о. Билинським Іваном у 1891 році.
У 1889 році село відвідав Іван Франко і пробув тут біля двох тижнів.
У 1909 році в селі було збудовано нову хату-читальню «Просвіти». Тоді ж було надруковано книжечку «Історія села Ілавче», засновано духовий і струнний оркестри. У 1929 році громада села на церковному подвір'ї було встановлено пам'ятку Першій Світовій Війні, у якій загинуло багато селян Ілавче.
Священики — борці за волю України.
В 1922 році став парохом о. Райх Йосип Миколайович.
Видатним діячем в селі був священик Йосип Райх. о. Йосип Райх народився в с. Великий Глибочок Тернопільської області 14 квітня 1890 р. Після закінчення Львівської семінарії був парохом в с. Чернихові Збаразького району, а з 1923 р. призначений на парафію в с. Ілавче. Саме тут він одружився з дочкою багатого землевласника. В подружжя народилося чотири сини і донька. Це була надзвичайно добра, високоосвічена людина. Поряд з душпастирською роботою він надавав парафіянам медичну допомогу, з якою був добре ознайомлений. Брав активну участь в громадському житті села. Він був організатором і довголітнім керівником «Просвіти», створив у селі молодіжну організацію «Луг», «Захоронку», гурток «Сільський господар», дитячий і дорослий хори, духовий оркестр, різні аматорські гуртки тощо. Громадська і політична робота з його участю проводилась на високому рівні.
В 1923 році в село повернули дзвін Іван, який виготовлений з дуже доброго сплаву і його дуже далеко чути. Дзвін було вивезено в Росію, але там хтось із наших земляків впізнав дзвін, бо на ньому є напис «село Ілавче». Жителі села урочисто зустрічали дзвін. Його везли декілька пар коней від залізничної станції м. Теребовлі.
У 1928 році в церкві проходила свята місія, про що свідчить закопаний старий дубовий хрест. о. Йосип Райх працював у селі найдовше. Це був сподвижник культури і духовного життя села, був близько знайомий з Ярославом Стецьком.
В роки настоятельства о. Райха перед Другою світовою війною церкву розмалював син о. Юліана Борачка, відомий художник Северин Борачок, уродженець села Ілавче. Художню освіту він здобув у Кракові. Займався різьбою по дереву, малюванням на порцеляні, розписами залів, художнім оформленням вистав, редагував пластові видання, автор багатьох художніх картин і портретів. Серед них — портрет кардинала Йосифа Сліпого.
Отець Райх був дуже активним націоналістом. Тому у Вербну (Лозову) неділю, 15 квітня 1944 року, після закінчення богослужіння в церкві отця схопили поляки брати Галонські, один з них Домінік (Домінько), які співпрацювали з органами НКВС.Жорстоко замучили отця Райха в селі Боричівці. З ним в цей же день загинули члени ОУН-УПА, жителі с. Ілавче, а саме: Бомок Михайло, Сарака Йосип, Люшняк Андрій.
Біля церкви Св. Івана Богослова парафіяни обладнали символічну могилу і встановили фігуру, на якій викарбували імена 17 загиблих членів ОУН-УПА і священика о. Райха.
Після смерті о. Райха на парафії підміняли багато священиків. Одним з них був о. Іван Збаращук, який помер у незалежній Україні в смт. Микулинці.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району[2].
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610840, розташована у приміщенні сільської ради.
- Результати
- зареєстровано 966 виборців, явка 51,24%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 27,25%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 18,44%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 12,30%.[3] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 34,59%, за Аллу Стечишин (самовисування) — 17,19%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 15,30%[4].
Назви піль: Вигода, Вигони, Долинки, Дубина, Кирнички, Микулин, Пасічиско, Поплави, Рудки, Став, Ставки[5].
Атаманчук, Божемський, Буката, Вернигора, Воловець, Герелюс, Горгуць, Грицик, Грушецький, Ґреськів, Деркач, Дзендзера, Дженджара, Джус, Дзюба, Дубик, Дунець, Жінчишин, Куць, Литвак, Мальчос, Мицьо, Новосад, Покровний, Посмітюх, Сарака, Свірський, Трач, Ференц, Чайка, Черневич[5].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1569 | 99.62% |
російська | 5 | 0.32% |
румунська | 1 | 0.06% |
Усього | 1575 | 100% |
Село Ілавче розташоване в межах поширення наддністрянських ізоглос. Для мови села характерні такі риси:
Є церква святого апостола Івана Богослова (1873; мурована; УГКЦ), «фігура» на честь 17 полеглих членів ОУН і вояків УПА.
Споруджено пам'ятники:
- односельцям, які загинули у I світовій війні (1929),
- воїнам-землякам, полеглим під час німецько-радянської війни (1967),
- Т. Шевченку (1993).
Встановлено пам'ятні знаки:
- на честь скасування панщини,
- боротьби за тверезість (1901).
- Пам'ятник Т. Шевченку
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташований біля школи.
Встановлений 1993 р. Робота самодіяльних майстрів.
Скульптура – бетон, постамент – камінь.
Скульптура – 4 м, постамент – 0,7 м.[7][8]
- Пам'ятний знак «За тверезість»
Пам'ятка історії місцевого значення. Розташована біля церкви.
Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, дошкільний заклад, дільнична лікарня, амбулаторія, приватно-оренд. сільсько-господарське підприємство «Урожай», 5 торговельних закладів. Тернопільська обласна громадська організація "Благодійність" (дільнича лікарня с.Ілавче) знаходиться за адресою: 48134, вул. Йосипа Райха, с.Ілавче, Теребовлянський район, Тернопільська область. Сусіди: з півночі - присадибні ділянки; з заходу - церква; з півдня - вулиця; поліклініка; зі сходу - житлові будівлі. Дільнича лікарня існує з 1961 року, але у 1996 році була закрита. В кінці цього року (жовтень 1996 р.) за підтримки німецьких меценатів було відновлено роботу лікарні. Тернопільська обласна громадська організація "Благодійність" (дільнича лікарня с.Ілавче) є лікувальним закладом, на який покладається виконання функції надання медичної допомоги населенню навколишніх сіл. У лікувальному закладі функціонує одне дільничне відділення. Ліжковий фонд лікарні становить 15 ліжок цілодобового перебування, на яких щорічно лікуються близько 500 хворих. В лікарні працює 15 працівників (1 лікар, 4 медичних працівники та 10 допоміжного персоналу). На балансі лікарні перебуває 2 автомобіля швидкої допомоги.
- релігійний діяч, публіцист о. І. Білинський,
- громадський діяч, художник-декоратор Мар'ян Борачок,
- доктор філологічний наук П. Будівський,
- громадський діяч І. Зенчишин,
- поет Ф. Пігович,
- краєзнавець Ярослав Шикула.
- художник Іван Шикульський
- письменник Іван Франко,
- митрополит А. Шептицький.
- ↑ а б http://ivanivska.gromada.org.ua
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174
- ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 97. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 року № 112.
- ↑ Наказ Мінкультури від 22 листопада 2012 року № 1364.
- Гуцал П., Івахів Г., Трач Г., Уніят В. Ілавче // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 274—277. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Твердин Д., Уніят В. Ілавче // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 681. — ISBN 966-528-197-6.
- Я. Шикула. Від предків до нащадків. — 2014.
- Iławcze, pow. trembowelski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 265. (пол.)
Це незавершена стаття про Тернопільську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |