Ізола (Словенія)

Ізола Izola
герб
Основні дані
45°32′22″ пн. ш. 13°39′37″ сх. д. / 45.539545223° пн. ш. 13.660405031° сх. д. / 45.539545223; 13.660405031
Країна	Словенія
Регіон	Обално-крашка
Столиця для	Ізола  (община Словенії, адміністративна одиниця країни другого рівня)
Площа	28,6 км²
Населення	11 235 (2016)
Висота НРМ	29 м і 5 м
Міста-побратими	Джибуті, Толентіно, Трептов-Кепенік, Сентґоттардd
Телефонний код	(+386) 01
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	KP
GeoNames	3199016, 3199017
OSM	↑541990 ·R (Ізола)
Міська влада
Вебсайт	izola.si
Мапа
Ізола у Вікісховищі

Ізола (словен. Izola - [ˈíːzɔla] ( прослухати); італ. Isola [ˈiːzola]) — місто в Словенії, адміністративний центр однойменної общини у статистичному регіоні Обално-крашка.

Назва Ізола походить від романського кореня із значенням «острів».

Ізола розташована в південно-західній частині Словенії, на узбережжі Адріатичного моря, на півострові між Копером і Піраном, на висоті 2 м. над рівнем моря, за 110 км на південний захід від столиці країни міста Любляна. Місто розташоване на півострові, який раніше був островом, а в XIX столітті з'єднаний із континентом штучним перешийком.

За часів Римської імперії тут був великий порт Аліаетум.

Ізолу вперше згадано під назвою Insula у венеційському документі «Liber Albus» в 932 році.

У 1253 році Ізола проголосила незалежність від Коперу, проте вже в 1278 році місто стала контролювати Венеційська республіка. Значення Ізоли як порту стало падати з початку XVI століття, коли почав переживати бурхливий розвиток сусідній Трієст.

Після падіння Венеційської республіки у 1797 року Ізола була приєднана до Австрії. У 1805–1813 роках місто контролювали наполеонівські війська, а в 1813 році Ізола знову відійшла Австрії.

Після першої світової війни Ізола разом із усім півостровом Істрія перейшла Італії, у той час як інша Далмація увійшла до складу Королівства сербів, хорватів та словенців, пізніше Королівства Югославія.

Після другої світової війни Ізола стала частиною Югославії.

У 1991 році, після розпаду останньої Югославії, місто стало частиною незалежної Словенії.

Населення міста — 11 235 осіб (2016).

Округ Ізола офіційно двомовний: італійська мова має такі самі права, що і словенська.

Місто пов'язане прибережним шосе з сусідніми прибережними містами, а також Хорватією та Італією.

Через Копер Ізола пов'язана з Любляною та іншими великими словенськими містами, італійським Трієстом та хорватською Істрією.

Регулярне автобусне сполучення з Любляною, сусідніми містами Словенії, Хорватії та Італії.

У місті розташований пасажирський морський вокзал, виконують туристичні рейси до Венеції та інших міст.

Місто з найбільшим яхтовим портом на узбережжі Словенії.

Основою економіки Ізоли служить туризм, риболовецька та рибопереробна промисловість. Місто популярне серед яхтсменів і любителів віндсерфінгу.

• Велика площа — центральна площа міста, оточена старовинними будівлями.
• Будівля міського магістрату — стоїть на великій площі, побудована в 1325 році в готичному стилі, перебудована в XVII столітті в стилі бароко.
• Церква св. Мавриція (Мауро) — побудована в XVI столітті.

Одна з головних визначних пам'яток Ізоли — церква св. Петра, побудована в 1175 році, — до наших днів не збереглася. Її залишки були повністю зруйновані в 1978 році.

• Ніно Бенвенуті — італійський боксер, олімпійський чемпіон 1960 року.
• Мітя Ґаспаріні — словенський волейболіст.
• Антон Жлогар — словенський футболіст і тренер.
• Дарко Миланич — словенський футболіст і тренер.

• Ізола

• Вебсайт общини Ізола [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]
• Статистичне бюро Республіки Словенія, населення общини Ізола, 2002 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Словенії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.