Іге-халкі

Іге-халкі (Ігі-Халкі) (д/н — бл. 1330 до н. е.) — цар Суз і Аншану (Еламу) в 1350—1330 роках до н. е.

Син Ата-халкі або Аттар-Кіттаха I. Завершив зміцнення влади свого роду в Еламі, внаслідок чого уся династія стала зватися Ігехалкідами.

Відомий з напису, знайденого в декількох примірниках, де він повідомляє, що царством він був нагороджений богинею Манзат-Іштар після того як відновив її святиню. Можливо мова йде про боротьбу з претендентам на трон та васальними правителями, що намагалися відокремитися. Крім того, припускають. що Іге-халкі повалив невідомого спадкоємця Аттар-Кіттаха I або його самого. В будь-якому разі боротьба за трон була запеклою, внаслідок чого на деякий Елам знову розпався.

Припускають, що вимушений був визнати зверхність вавилонського царя Курігальзу I, який допоміг встановити Іге-халкі владу в Еламі. Йому спадкував син Пахір-ішшан.

• Gwendolyn Leick, Who's Who in the Ancient Near East, London and New York 2002, s. 77.
• Frans van Koppen (2006). «Inscription of Kurigalzu I». In Mark William Chavalas (ed.). The ancient Near East: historical sources in translation. Blackwell Publishing Ltd. pp. 140—141.