Єфімов Павло Іванович

Єфімов Павло Іванович
Народився	15 (28) січня 1906 село Кулебаки Нижньогородської губернії, тепер місто Нижньогородської області Російської Федерації
Помер	11 квітня 1983(1983-04-11) (77 років) Москва, СРСР
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Учасник	радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання	генерал-полковник
Партія	КПРС
Нагороди

Павло Іванович Єфімов (Єфимов) (28 січня 1906(19060128), село Кулебаки Нижньогородської губернії, тепер місто Нижньогородської області Російської Федерації — 11 квітня 1983, місто Москва, Російська Федерація) — радянський військовий політпрацівник, генерал-полковник. Депутат Верховної Ради СРСР 4—8-го скликань.

З 1923 року працював підручним електромонтера на заводі. Член РКП(б) з 1925 року.

З 1927 року — секретар районного комітету ВЛКСМ, секретар повітового комітету ВЛКСМ, секретар окружного комітету ВЛКСМ, секретар районного комітету ВКП(б).

З червня 1932 року — в Червоній армії. З вересня 1932 року — військовий комісар окремого батальйону зв'язку стрілецької дивізії Приволзького військового округу, з лютого 1933 року — старший інструктор політичного відділу стрілецької дивізії.

У 1938 році закінчив Військово-політичну академію імені Леніна.

З 1938 року — начальник відділу організаційно-партійної роботи, потім заступник начальника політичного управління Білоруського особливого військового округу.

Під час радянсько-фінської війни в ​​1939—1940 роках — начальник політичного відділу 15-ї окремої армії.

З 1940 року — начальник політичного управління Архангельського, потім Середньоазіатського військових округів. У серпні 1941 — березні 1942 року — член Військової ради 53-ї армії, що здійснювала окупаційний похід до Ірану.

Під час німецько-радянської війни з березня 1942 по 1945 рік — член Військової ради Закавказького фронту. У 1945—1946 роках — член Військової ради Тбіліського військового округу.

У 1949 році закінчив Вищу військову академію імені Ворошилова.

У 1949—1953 роках — член Військової ради Закавказького військового округу.

У грудні 1953 — травні 1958 року — член Військової ради Групи радянських військ у Німеччині.

З травня 1958 року — 1-й заступник заступник начальника Головного політичного управління Радянської армії та Військово-морського флоту.

Одночасно, в квітні 1960 — 7 травня 1963 року — начальник Управління політичних органів Ракетних військ стратегічного призначення СРСР, член Військової ради Ракетних військ стратегічного призначення.

У травні 1963 — вересні 1974 року — 1-й заступник заступник начальника Головного політичного управління Радянської армії та Військово-морського флоту із загальних питань.

З вересня 1974 року — військовий консультант Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Помер 11 квітня 1983 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

• бригадний комісар
• генерал-майор (6.12.1942)
• генерал-лейтенант (31.05.1954)
• генерал-полковник (25.05.1959)

• два ордени Леніна (22.02.1943, 1966)
• три ордени Червоного Прапора (1940, 1954, 1968)
• орден Червоної Зірки (1947)
• орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» ІІІ-го ст.
• медаль «За бойові заслуги»
• медаль «За оборону Кавказу»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• медалі

• Ефимов Павел Иванович [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• Ефимов Павел Иванович [Архівовано 22 квітня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)