Перейти до вмісту

Єфремов Леонід Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Єфремов Леонід Миколайович
Народився7 червня 1912(1912-06-07)
Воронеж, Російська імперія
Помер24 червня 2007(2007-06-24) (95 років)
Москва, Росія
ПохованняКунцевський цвинтар
Країна СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьполітик
Alma materВоронезький державний аграрний університетd
Знання мовросійська
ЧленствоЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
ДітиЄфремов Ігор Леонідович
НагородиОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового ��ервоного ПрапораОрден Червоної Зірки
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»

Леонід Миколайович Єфремов (нар. 7 червня 1912(19120607), місто Воронеж, тепер Російська Федерація — 25 червня 2007, місто Москва) — радянський партійний, державний діяч. Перший сек��етар Курського (1952—1958), Горьковського (1958—1962) обкомів КПРС, Ставропольського крайкому КПРС (1964—1970). Кандидат у члени Президії ЦК КПРС (23 листопада 1962 — 29 березня 1966 року). Член Бюро ЦК КПРС по РРФСР з 1959 по січень 1965, перший заступника голови Бюро ЦК КПРС по РРФСР з грудня 1962 по січень 1965. Член ЦК КПРС (1952—1971), член Центральної Ревізійної Комісії КПРС (1971—1989). Депутат Верховної Ради Російської РФСР. Депутат Верховної Ради СРСР 3—7-го скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині вчителя, рано втратив батька.

У 1933 році закінчив ремонтно-механічний факультет Воронезького інституту механізації сільського господарства.

У 1933—1935 роках — технічний керівник ремонтно-тракторних майстерень в місті Абакані Західно-Сибірського краю.

У 1935—1937 роках — завідувач машинно-технічного відділу, головний інженер виробничого управління Воронезького обласного земельного управління. З 1935 по 1941 рік навчався на механіко-машинобудівному факультеті Всесоюзного заочного індустріального інституту у Москві, але інститут не закінчив.

У 1937—1940 роках — інспектор, старший інспектор з ремонту обладнання, механік цеху, заступник головного механіка Воронезького авіаційного заводу № 18 імені Ворошилова.

У 1940—1941 роках — старший приймальник обладнання Торгового представництва СРСР в Німеччині.

Член ВКП(б) з 1941 року.

У 1941 році повернувся на Воронезький авіаційний завод № 18, де до листопада 1941 року працював головним механіком. У листопаді 1941 разом із заводом був евакуйований до міста Куйбишева, де продовжив працювати головним механіком заводу № 18 до листопада 1944 року. З листопада 1944 по 1945 рік — парторг ЦК ВКП(б) Воронезького авіаційного заводу № 18 у місті Куйбишеві.

У 1945—1946 роках — 1-й секретар Кіровського районного комітету ВКП(б) міста Куйбишева.

У 1946—1949 роках — 2-й секретар Куйбишевського міського комітету ВКП(б) Куйбишевської області.

У 1949 — 31 травня 1951 року — 2-й секретар Куйбишевського обласного комітету ВКП(б).

7 червня 1951 — 26 вересня 1952 року — голова виконавчого комітету Куйбишевської обласної Ради депутатів трудящих.

Встигнувши пробути у серпні 1952 року два дні інспектором ЦК ВКП(б), був направлений на партійну роботу до Курська.

22 серпня 1952 — 26 серпня 1958 року — 1-й секретар Курського обласного комітету КПРС.

23 серпня 1958 — 7 грудня 1962 року — 1-й секретар Горьковського обласного комітету КПРС.

У грудні 1962 — січні 1965 року — 1-й заступник голови Бюро ЦК КПРС по РРФСР і, одночасно, голова Бюро ЦК КПРС з керівництва сільським господарством Російської РФСР.

У грудні 1964 — 10 квітня 1970 року — 1-й секретар Ставропольського крайового комітету КПРС. На цій посаді його змінив Михайло Горбачов.

У березні 1970 — 1988 року — 1-й заступник голови Державного комітету РМ СРСР з науки і техніки.

З 1988 року — персональний пенсіонер союзного значення. Проживав у Москві. Похований на Кунцевському цвинтарі Москви

Нагороди

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]