Євроскептицизм
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (грудень 2013) |
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (грудень 2013) |
 | Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. (грудень 2013) |
.svg){kind=small}
Євроскептици́зм (англ. euroscepticism[1][2]) — одна із форм опозиції діяльності Європейського Союзу, відповідно до якої її прихильники (євроскептики) фокусуються на ідеях, думках, діях, що спрямовані на сумнів, критику, неприйняття і зневіру стосовно або всього Європейського Союзу, або певної його політики чи діяльності конкретного інституту тощо [3]. В країнах Європи євроскептичними партіями є, як правило, націоналістичні, націонал-консервативні, деякі консервативні й ультраправі сили; ліві партії в основному виступають за перебудову Євросоюзу на соціалістичний лад і за послаблення на нього американського впливу, а не загалом проти єдності Європи.
Виникнення євроскептицизму є логічним і зрозумілим явищем, навіть більше – нормальним у демократичних суспільствах[4]. Адже воно, власне, демонструє, наскільки та чи інша нація готова приймати чи протистояти різним глобальним катаклізмам, утворенням і викликам. У даному випадку перед європейськими державами на початку 1950-х рр. постав виклик створення нового типу міжнародної організації, яка передбачала вельми тісні стосунки між її членами. При цьому суспільства різних країн побоювалося інколи протилежних наслідків інтеграційних процесів. З одного боку, перед ними з’явилася проблема збереження національного суверенітету, з іншого боку існувала боязнь моноцентричного керівництва ключових держав-засновниць нового утворення — Франції та Німеччини.
У середині ХХ століття ідея європейської інтеграції розділила суспільства деяких країн Європи та їх наукові і політичні еліти на три умовні групи[5]. До першої входили її палкі прихильники, до другої — ті, хто сумнівалися у доцільності чи/та успішності євроінтеграції, а третю формували категоричні противники будь-яких єврооб’єднавчих рухів. Це засвідчує перше міжнародне опитування громадської думки про ідею формування «Сполучених Штатів Європи», яке було проведено у вересні 1947 року. Тоді більшість німців, французів і голландців висловились на користь цієї ідеї, в той час як більшість норвежців і шведів проявили невпевненість щодо неї. Але певна частина кожного з тих суспільств таки виступила проти вказаного інтеграційного проекту. Цілком імовірно, що така їх відповідь мала євроскептичне забарвлення. Дослідження ж, проведене у Великій Британії, показало, що більшість британців не зайняли конкретну позицію з цього питання та відповідали умовно: «важко відповісти».
Опитування 1947 р., демонструє, що у Німеччині, Франції та Нідерландах були як прихильники, яких було значно більше, так і противники/скептики, що були у меншості, але, все-таки, були. Це дозволяє припускати, що євроскептицизм стосовно створення «Об’єднаної Європи» проявився не лише у Великій Британії, але також у Німеччині, Франції та інших названих країнах одночасно. Тому ще до створення ЄОВС (1951 р.), у цих державах можна було помітити не тільки прихильників, але і євроскептиків та противників інтеграційного процесу. Ця теза дозволяє не погодитись із загальною думкою, що євроскептицизм виник у Великій Британії.
Більшість дослідників пов’язують виникнення євроскептицизму з такими причинами як страх перед глобалізацією; занепокоєння щодо втрати державного суверенітету і суверенності національної влади; побоювання утворення наддержави у вигляді ЄС, де національні уряди не матимуть впливових повноважень, а всі рішення прийматиме центральна наднаціональна влада; через дефіцит демократії та ін. Проте, на думку дослідника Омеляна Тарнавського, ранній євроскептицизм базувався переважно на страхах перед потенційними загрозами, які, однак, не підтверджуються дійсними процесами євроінтеграції. Тобто, підстави і аргументи ранніх євроскептиків (1950-ті рр.), а отже фундаторів цієї суспільно-політичної течії, були доволі гіпотетичними і ніяк не корелювали з тим, що насправді пропонували організації, які передували створенню ЄС (ЄОВС, ЄЕС, ЄСАЕ). Адже держави-члени спочатку ЄОВС та ЄЕС, а пізніше — ЄС мали і мають достатньо важелів, щоб не допустити того, чого євроскептики власне боялися і бояться донині.
З історичної точки зору термін «євроскептицизм» відносно новий. Одначе, стосовно того, коли саме він виник, досі тривають дискусії серед науковців різних країн світу. Хорватські дослідники Інес Керсан-Шкабіч і Данієл Томіч доводять, що термін євроскептицизм бере свої коріння з політичного дискурсу британської Консервативної партії у контексті її позиції щодо членства Великої Британії у Європейському Економічному Співтоваристві (ЄЕС). За їх твердженням, ця партія категорично рекомендувала стояти осторонь процесу європейської інтеграції ще на початку 1950-х рр. і щодо референдуму з питання членства Великої Британії у 1975 році.
Британські вчені Роберт Хармсен і Менно Спірінг, а також норвезький дослідник Саймон Ашуд, стверджують, що вперше термін євроскептицизм було вжито у виданні The Times у червні 1986 р. Тоді йшлося про те, що корінь євроскептицизму — у позиції Великої Британії проти французько-німецького домінування в ЄС. Французька дослідниця Аґнес Александра-Кольєр доводить, що слово «євроскептицизм» вперше було озвучено прем'єр-міністром Великої Британії Маргарет Тетчер під час її знаменитої промови у м. Брюгге у 1988 р. Натомість, англійський дослідник Кріс Флуд переконаний, що перше використання терміну «євроскептицизм» засвідчено лише у 1991 р. у Британському Національному Корпусі — збірнику 100 мільйонів слів писемного та усного мовлення з широкого кола джерел. Дослідники Гарі Маркс і Лісбет Хюґ взагалі твердять, що цей термін вперше з'явився в «The Economist» лише у грудні 1992 р., де описувалася критична думка населення Німеччини з питань європейської інтеграції[6].
Очевидно, що термін євроскептицизм носить публіцистичне походження, але через велику увагу науковців за останні 20 років, він все частіше стає об'єктом наукових досліджень. За цей час учені узгодили розуміння щодо самого терміна, в якому «євро» означає ЄС, а «скептицизм» — сумнів. Більшість дослідників та експертів з європейських студій вважають, що будь-який сумнів певної держави-члена ЄС щодо європейських інституцій є проявом євроскептицизму[4].
Як бачимо, саме визначення історії появи поняття «євроскептицизм» дотепер є дискусійним питанням серед провідних дослідників європейських студій. На думку О. Тарнавського, слово «євроскептицизм» могло бути вжито у політичному дискурсі ще на початку 1950-х рр. Але це питання, вочевидь, потребує подальших уважних досліджень.
Хоча саме поняття «євроскептицизм» обговорювалось у медійному середовищі ЄС від середини 1950-х–1980-х рр. у дискурсі політичної науки термін «євроскептицизм» закріпився лише в другій половині 1990-х рр., Так, в 1996 році вийшла книга британського науковця Майкла Ньюмена «Демократія, суверенітет та Європейський Союз», в якій він зазначає, що «британські євроскептики є послідовниками тетчеристського крила Консервативної партії, які виступають проти централізованого контролю та за неолібера��ьну економіку». В той час, як свідчить робота цього науковця, євроскептиків часто іменували опонентами ЄС. За перші спроби наукової концептуалізації євроскептицизму варто завдячувати також французькому науковцю Бертранду Бенуа, який у своїй книзі «Соціальний націоналізм: анатомія французького євроскептицизму» досліджує тенденції євроскептицизму у Франції з 1988 до 1997 рр. Варто визнати, що вчений не дає конкретного визначення поняттю євроскептицизм, але висловлює думку, що євроскептицизм у Франції є формою «соціального націоналізму». Дослідник вважає, що певна частина французів бачить ЄС як загрозу для французької ідентичності, традиційних політичних й економічних інститутів цієї країни[6].
Ще однією, але більш змістовною щодо розкриття самого феномену євроскептицизму, на думку О. Тарнавського, стала праця британського політолога Пола Таґґарта «Пробне інакомислення: Євроскептицизм в сучасних західноєвропейських партійних системах». Із самого початку, під терміном «євроскептицизм» П. Таґґарт мав на увазі скептичне ставлення до інтеграційних процесів у Європейському Союзі, а також різку критику політики ЄС. Він визначив його як прояв випадкової або глибоко вкоріненої опозиції до європейської інтеграції[7].
В Україні суспільно-політичний феномен євроскептицизму поки що не має якогось чіткого розуміння як, наприклад, на Заході. Ба більше, в українському суспільстві багато хто його навіть не розуміє. Однією із особливостей українського типу «євроскептицизму» є те, що він характеризується не сумнівом українців щодо надійності ЄС, його інститутів чи, власне, безпеки національного суверенітету у контексті євроінтеграції України, збереження власної самобутності, що характерно для багатьох держав-учасниць ЄС, а, що дійсно важливо, сумнівом щодо потенційного вступу України до ЄС, прийняття нашої держави у лави країн-членів ЄС і т. д[4].
- Європа свободи та демократії (фракція Європарламенту)
- Австрійська Партія Свободи
- Спілка за майбутнє Австрії (Австрія)
- Атака (Болгарія)
- Британська національна партія (Велика Британія)
- Демократична юніоністська партія (Велика Британія)
- Консервативна партія (Велика Британія)
- Національний Фронт (Велика Британія)
- Партія незалежності Сполученого Королівства (Велика Британія)
- Народний православний заклик (Греція)
- Хрісі Авгі (Греція)
- Данський союз (Данія)
- Центристська партія (Естонія)
- Шинн Фейн (Ірландія)
- Прогресивна партія (Ісландія)
- Ліга Півночі (Італія)
- Союз зелених і селян (Латвія)
- Порядок і справедливість (Литва)
- Лейбористська партія (Мальта)
- Реформістська партія (Нідерланди)
- Соціалістична партія (Нідерланди)
- Християнський союз (Нідерланди)
- Альтернатива для Німеччини (Німеччина)
- Національно-демократична партія Німеччини (Німеччина)
- Німецькі консерватори (Німеччина)
- Християнсько-демократична партія (Норвегія)
- Комуністична партія Португалії (Португалія)
- Народна партія Португалії (Португалія)
- Сербська радикальна партія (Сербія)
- Консервативні демократи Словаччини (Словаччина)
- Йоббік «Рух за кращу Угорщину» (Угорщина)
- Політика може бути іншою (Угорщина)
- Фідес — Угорський громадянський союз (Угорщина)
- Братство (Україна)
- Всеукраїнське об'єднання «Свобода» (Україна)
- Національний корпус (Україна)
- (Україна)
- Правий сектор (Україна)
- УНА-УНСО (Україна)
- Національний фронт (Франція)
- Хорватська партія права (Хорватія)
- Громадянська демократична партія (Чехія)
- Консервативна партія (Чехія)
- Партія вільних громадян (Чехія)
- Швейцарська народна партія (Швейцарія)
- Партія зелених (Швеція)
- Ліва партія (Швеція)
- ↑ Gulmez, Seckin Baris. (2013) "EU-Scepticism vs. Euroscepticism. Re-assessing the Party Positions in the Accession Countries towards EU Membership" in Laursen, Finn (ed.) EU Enlargement: Current Challenges and Strategic Choices, Bruxelles: Peter Lang.
- ↑ EU scepticism threatens European integration. EUobserver (англ.). 22 червня 2001.
- ↑ Тарнавський О.Р. Федералізм і функціоналізм як наукові підходи до вивчення євроскептицизму/ Омелян Романович Тарнавський. // Політичні процеси сучасності: глобальний та регіональні виміри. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2017 р. – Івано-Франківськ, 2017. – С. 72-74.
- ↑ а б в Тарнавський, О. Р. (2016). Формування поняття та типологій євроскептицизму. Гілея: науковий вісник (109): 338—343.
- ↑ Тарнавський О. Генезис євроскептицизму / Омелян Тарнавський. // Українська асоціація викладачів та дослідників європейської інтеграції. - 2017 - №1 - С. 306-311
- ↑ а б Тарнавський О. Історико-теоретичні аспекти виникнення концепту євроскептицизму / Омелян Тарнавський // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. — 2017 — № 11. — С. 146—153
- ↑ Тарнавський О. Історико-теоретичні аспекти виникнення концепту євроскептицизму / Омелян Тарнавський // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. - 2017 - №11. - С. 146-153
- Тарнавський О. Генезис євроскептицизму / Омелян Тарнавський. // Українська асоціація викладачів та дослідників європейської інтеграції. - 2017 - №1 - С. 306-311
- Тарнавський О. Історико-теоретичні аспекти виникнення концепту євроскептицизму / Омелян Тарнавський // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. - 2017 - №11. - С. 146-153
- Тарнавський О.Р. Федералізм і функціоналізм як наукові підходи до вивчення євроскептицизму/ Омелян Романович Тарнавський. // Політичні процеси сучасності: глобальний та регіональні виміри. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2017 р. – Івано-Франківськ, 2017. – С. 72-74.
|
Це незавершена стаття про політику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
