Силенко Тарас Вікторович

Тарас Вікторович Силенко
Тарас Силенко, 2011 р.
Народився	29 грудня 1972(1972-12-29) Київ, Українська РСР, СРСР
Помер	22 червня 2021(2021-06-22)[1] (48 років) Київ, Україна
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	бандурист, кобзар
Відомий завдяки	кобзар
Нагороди	(2008)

Тара́с Ві́кторович Силе́нко (29 грудня 1972, Київ — 22 червня 2021, Київ^[2]) — кобзар, заслужений артист України (2008).

1989—1992 — навчався в студії на підготовці акторських кадрів при Державній (тепер Національній) капелі бандуристів (педагоги Григорій Верета та Віктор Мокренко). 1996 р. закінчив Київський інститут культури, під час з навчання працював у Стрітівській кобзарській школі, Київському театрі «Берегиня», кобзарював. Дійсний член Всеукраїнської спілки кобзарів, де працював референтом. Член Історичного клубу «Холодний Яр».

Концертував майже у всіх областях України, а також у Росії, Польщі, Чехії, Словаччині, Австрії, Німеччині, Франції, Румунії, Литві, Латвії. Добре освоїв техніку гри не тільки на академічній (хроматичній), але й на старосвітській (діатонічній) бандурах. Виступав і на сценах, і на вулицях. Підтримував зв'язок з кобзарським цехом.

Репертуар надзвичайно багатий та різноманітний: «Та ходить Швачка по Хвастові» (про Коліївщину), «Гей знизу, із лиману» (про зруйнування Січі), «Богатирі на заставі» (билина), «Слово о погибелі Землі Руської» (переспів аноніму XIV ст.), дума «Вітчим», «Нема у світі правди», псалма «Бідна моя голівонька» (слова і музика Івана Мазепи), «Дума про голод 33-го року» (слова Єгора Мовчана, музика Ігоря Рачка), «На Крути» (слова О. Кобець, музика Миколи Литвина) та багато інших.

Брав участь у фільмах в ролях кобзаря:

• «Богдан-Зиновій Хмельницький» (2006)
• «Вільне козацтво» (документальний фільм, 2009)
• «Гіркі жнива» (2017)
• «Медвинське повстання» (документальний фільм, 2019)

• Лауреат першої вокальної та спеціальної премії на Міжнародному конкурсі культур Придунайського регіону у м. Джурджу (Румунія, 1993).
• Заслужений артист України (2008)
• Літературна премія ім. Юрія Горліса-Горського (2014)

• 25 червня 2022 на хуторі Буда в Холодному Яру біля Дуба Максима Залізняка відкрито пам'ятний знак кобзареві Тарасові Силенку — заслуженому артисту України, багаторічному учаснику холодноярських вшанувань. Монумент виготовив на кошти, зібрані Історичним клубом «Холодний Яр», скульптор Ігор Семак.^[3]
• 30 листопада 2022 Богуславська міська рада перейменувала на честь Тараса Силенка вулицю Петра Чайковського в місті Богуславі.^[4]
• 17 грудня 2022 в Національному музеї літератури України (Київ) презентували книгу спогадів «Тарас Силенко, співець непримиренної України»^[5]

У Вікіджерелах є

Нема у світі Правди

• Тарас Силенко, співець непримиренної України / упоряд.: Роман Коваль, Святослав Силенко, Леся Козенко, Євген Букет. — Київ: Видавництво Марка Мельника, 2022. — 512 с. — (Серія «Видатні українці». — Кн. 16).
• Указ президента України № 1001/2008 Про відзначення державними нагородами України. 6 листопада 2008 року
• Біографія Тараса Силенка на сайті pisni.org.ua
• Тарас Силенко на Discogs

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.