Старгач

Старгач
41°23′00″ пн. ш. 23°46′00″ сх. д. / 41.383333333333° пн. ш. 23.766666666667° сх. д. / 41.383333333333; 23.766666666667
Країна	Греція і  Болгарія
Регіон	Kato Nevrokopi Municipalityd
Тип	гора
Висота	1270 м
Площа	37 км²
Старгач Старгач (Греція)

Старгач (грецькою: Στραγκάτς або Κουλάτα) — гора на південному заході Болгарії і на півночі Греції, найнижча гора Рило-Родопського масиву .

Гора тягнеться на південь від Пірина, що відокремлює його від долини річки Митниця (права притока Мести). На заході з'єднується з гіркою Славянка через сідловину Пидарчовиця або Панаїрська Ливада (720 м), а на сході — сідловиною Митницата - з північними відрогами Боздагу, відомого ще як Шилка або гора Святого Тодора. На піденному заході долина річки Тирлицька Митниця (Ватипопу) відокремлює її від Чорної гори, а на південному сході долина річки Белотинської (Мілоревма) - від гори Боздаг. На півдні схили Страгача стрімко спускаються до Єлес-Зерневської котловини. Довжина гори з півночі на південь становить близько 15 км, а ширина — 10 км. Більша частина гори знаходиться на грецькій території. На болгарській вона займає площу 37 км² , що становить близько 40% ��ї загальної площі. З заходу на схід в північній частині гори між прикордонними пірамідами № 113 і 130 проходить ділянка болгаро-грецького кордону.

Завдяки округлому контуру та злегка розсіченій гряді, Старгач є зменшеною копією сусідньої гори Славянка. Найвища точка, вершина Старгач (1270 м), розташована на грецькій території (також відома як пік Кулата), приблизно в 1 км на південь від прикордонної піраміди № 122. Найвищою точкою (1249,4 м) в болгарській частині є хребет біля прикордонній піраміді № 121, у безпосередній близькості руїн грецької застави, але це не є пік.

Старгач - це горст складений з метаморфічних порід - мармуру, гнейсу, слюди. Граніти виходять на невеликих ділянках і зустрічаються ще кварц.

Через близькість гори до Егейського моря, клімат перехідний середземноморський. Більшість опадів, переважно у вигляді дощу, випадають в осінньо-зимовий період. Сніговий покрив майже не тримається. Ґрунти в гірській місцевості в основному лісові коричневі вилужені.

Кліматичні та ґрунтові умови сприяли формуванню специфічної субрегіональної флори і фауни. Переважає чагарникова рослинність - ясен білоцвітий, бузкові, ялівцеві, ліщини, граб. Букові ліси ростуть у найвищих ділянках вздовж кордону з Грецією. Серед тварин зустрічаються: кіт лісовий, дикий кабан, заєць.

На самій горі немає населених пунктів, але в передгір'ях у Болгарії та Греції є 1 містечко і 5 сіл.

• У Болгарії - 2 села: Ілинден і Нова Ловча;
• У Греції - 1 місто Зирневе (як Неврокопи) і 3 селища: Вилково (Хрисокефалос), Визмен (Ексохі) і Куманич (Дасато)^[1][2].

По східному підніжжі гори проходить через сідловину Митницата (через тунель біля кордону) ділянка другокласної дороги № 19 Державної автомобільної мережі від Гоце Делчева до Драми.

• Аркуш карти K-34-96. Масштаб: 1 : 100 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.

• У Старгачі час між двома селами зупинився
• Галерея з фотографіями з Старгача
• Николай Мичев (1980). Географски речник на България. София: Наука и изкуство. с. 482. (болг.)

1. ↑ Николов В., Йорданова М. Гори Болгарії, Софія, 1997, с.168-170.
2. ↑ Георгієв, Георгій К. "Залізна промисловість в Муравскому (гора Аліботуш і сусіди і гори)". Софія, 1953, с.11.