Граб (рід)

Граб Період існування: 49.42–0 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N іпр — наш час
Граб звичайний — типовий вид роду
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Букоцвіті (Fagales)
Родина:	Березові (Betulaceae)
Підродина:	Ліщинові (Coryloideae)
Рід:	Граб (Carpinus) L.
Типовий вид
Carpinus betulus L. — Граб[1]
Синоніми
Distegocarpus Siebold & Zucc.[2]
Вікісховище: Carpinus

Граб (Carpinus) — рід багаторічних деревних рослин родини березових, до складу якого входить 41 вид. Існують варіанти родової назви, наприклад, Carpiniphyllum.^[3] Серед представників роду багато декоративних, лісомеліоративних, технічних культур, деякі з них мають обмежене значення як кормові рослини. В Україні росте два види: граб звичайний і граб східний.

Дерева, рідше великі чагарники із поздовжньо-ребристими стовбурами, вкритими гладкою або трохи потрісканою сірою корою. Крона густа і не широка, каркас якої складається з відносно тонких гілок. Листорозміщення дворядне, чергове. Бруньки сидячі, гострі, вкриті лусочками. Листки прості, завдовжки 3-10 см, еліптичні або овальні, двічі зубчасті, з паралельно-пірчастим жилкуванням, у бруньці складчасті, з опадаючими прилистками.

Квітки роздільностатеві, однодомні, запилюються вітром, зібрані в суцвіття-сережки, що розпускаються одночасно з листям. Тичинкові квітки без оцвітини, в бічних вузкоциліндричних сережках з приквітковими лусками, складаються з 4-12 тичинок з тонкими, вгорі роздвоєними нитками та повністю розділеними, волосистими на верхівці пиляками. Маточко��і квітки зібрані в малоквіткові верхівкові сережки, сидять попарно в пазухах дрібних, швидко опадаючих покривних лусочок. Кожна маточкова квітка складається з нижньої двогніздої зав'язі з двома довгими, ниткоподібними приймочками, розташованими на короткому стовпчику, що зростається з дрібною, ледь помітною оцвітиною.

Плоди — горішки у кількості 10-30, одногнізді, однонасінні, майже здерев'янілі, поздовжньо-ребристі. Вони сидять в основі листоподібної обгортки (плюски). Насіння не містить ендосперму, з м'ясистими при проростанні, надземними сім'ядолями.

Граб росте повільно, віддає перевагу достатньо зволоженим вапняним, пухким і плодючим ґрунтам; деякі види виносять сухі вапнякові ґрунти. Граби не виносять заболочених і кислих ґрунтів. За ступенем тіньовитривалості окремі види дуже різняться.

Граби розмножуються насінням і вегетативно. Плодоносять рясно і щорічно, утворюють рясну пневу поросль. Кореневі паростки утворюють рідко. Грабовим листям живляться гусінь деяких лускокрилих, в тому числі осіннього та зимового п'ядуна, пірамідальної совки.

Представники роду зростають в Північній півкулі: більшість видів в Азії, особливо в Китаї. В Європі відомі лише два види.

Згідно знахідкам викопних решток, рід був надзвичайно широко поширений в Євразії. З'являється в кінці третинного періоду в Азії і трохи пізніше в Європі, досягаючи найбільшого поширення в міоцені.

Застосовується граб для поодиноких і групових насаджень у парках, в топіарному мистецтві, для створення живоплотів, стін, альтанок. Всі види граба виносять стрижку і завдяки повільному росту тривалий час зберігають штучну форму крони. Граб може бути використаний для створення бонсаїв.

Деревина граба білувато-сіра, її густина в сухому стані становить 750 кг/м³. Твердість за Бріннеллем 3,5 кгс/мм². Висушується повільно, можуть відбуватися розтріскування. Складна при обробці ріжучим інструментом. Без належної обробки погано протистоїть гнильним процесам. Примхливий при поліруванні, має високий коефіцієнт об'ємного висихання.

З деревини граба виготовляють музичні інструменти, шпон, токарні вироби, покриття для підлоги. Вона здавна застосовувалась в машинобудуванні, зокрема, для виготовлення ткацьких човників. Підлоги з грабового паркету сильно розсихаються внаслідок сезонних коливань вологості.^[4].

За відомостями сайту The Plant List рід налічує 41 вид:

• Від куршських грабів походить назва латиського міста Гробіня.

• Entry for Carpinus L. NCU-3e. Names in current use for extant plant genera. Electronic version 1.0 (англ.). 24 вересня 1997. Архів оригіналу за 6 травня 2009. Процитовано 3 грудня 2010.

Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.