Боровичі

місто Боровичі
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Новгородська область
Муніципальний район	Боровицький район
Код ЗКАТУ:	49408000000
Код ЗКТМО:	49606101001
Основні дані
Час заснування	15 століття
Статус міста	1770
Населення	49 тис. (2020)
Площа	45,41 км²
Поштові індекси	174401, 174403…174409, 174411
Телефонний код	+7 81664
Географічні координати:	58°24′00″ пн. ш. 33°55′00″ сх. д. / 58.4° пн. ш. 33.916666666667° сх. д. / 58.4; 33.916666666667
Часовий пояс	UTC+3, літом UTC+4
Водойма	Мста
Вебсторінка	gorod.boradmin.ru
Мапа
Боровичі Боровичі
Боровичі у Вікісховищі

Боровичі́ (рос. Боровичи) — місто обласного підпорядкування, районний центр Новгородської області, Росія, на ріці Мсті.

Статус міста присвоєно 28 травня 1770 р. Катериною ІІ. У квітні 1772 року Сенат затвердив план і герб міста Боровичі. У 1786 році відкрилися школа водних комунікацій і лікарня. У 1787 році почалися заняття в малому народному училищі. До 1785 року в Боровичах вже було 16 кам'яних, 317 на кам'яному фундаменті і 373 дерев'яних будинки, 3 цегельних заводи, млин. Двічі на рік проходил�� ярмарки^[1].

Боровицький цвинтар вперше згадується в переписній оброчній книзі Деревської п'ятини близько 1495 р. В 1564 р. згадується вже як торгово-промислове поселення Боровицький Рядок. Основним заняттям жителів Боровичі була проводка суден по мстинських порогах (Боровицькі пороги), що відображено в височайше подарованому Катериною II гербі міста.

Історія Боровицького краю тісно пов'язана з ім'ям російської полководця Олександра Суворова. За 35 кілометрів від міста знаходиться село Кончанське-Суворовське, у якому він відбував заслання з 5 травня 1797 р. по 6 лютого 1799, саме звідси він вирушив у знаменитий альпійський похід. З 1942 р. там відкрито « Музей-заповідник А. В. Суворова».

Промисловий розвиток міста пов'язано з виробництвом вогнетривкої цегли, яке почалося в 70-х роках XIX століття. Після відкриття в 1851 р. Миколаївської залізниці значення річки Мсти як водної транспортної артерії втратилося, і розвиток вогнетривкої промисловості стало новим етапом в історії міста. В околицях Боровичів були виявлені великі запаси вапна, сірчаного колчедану, бурого вугілля і вогнетривких глин. Ще в 1786 р. в гирлі Крупи, притоки Мсти, була пробита перша в Росії штольня для видобутку бурого вугілля. В 1855 у недалеко від Боровичів Нобель заснував перший завод вогнетривких виробів.

Ще одним великим підприємством міста є Боровицький комбінат будівельних матеріалів, заснований в 1910 р. Комбінату належить єдина в Новгородській області і одна з небагатьох в Росії електрифікована вузькоколійна залізниця завдовжки понад 2 км. У Боровичах був найбільший з дванадцяти в Радянському Союзі обозобудівельний завод «Зміна»^[2].

У роки Другої світової війни в Боровичах були великі фільтраційні табори НКВС.

• Промисловість і освіта — керамічна промисловість на місцевій сировині — комбінат вогнетривких виробів, цегельний завод та ін.; паперова фабрика, деревообробний комбінат, механічний завод. В районі Боровичів стародавні кустарні промисли: трикотажні, гончарні, шкіряні, деревообробні. Гірничо-керамічний та автошляховий технікуми, медичне і педагогічне училища. Краєзнавчий музей

• Є залізнична станція.

У місті народилися:

• Каштелян Сергій Андрійович (1910—1995) — радянський артист оригінального жанру, режисер, педагог.
• Міщанинов Володимир Олексійович (1905—1986) — український радянський художник.

У місті мешкав Тимофій Іванович Волкович (1899—1981) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, генерал-майор, почесний громадянин Бердичева. Каштелян.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Це незавершена стаття з географії Новгородської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.