Перейти до вмісту

Федорус Григорій Аврамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 03:42, 17 листопада 2024, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.5)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Федорус Григорій Аврамович
Народився11 (24) квітня 1909
Талова Балка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер1991
Київ
Країна Російська імперія УРСР
Діяльністьнауковець
Alma materКам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка (1932)
ЗакладІнститут фізики НАН України
Інститут фізики напівпровідників імені В. Є. Лашкарьова НАН України
Вчене званнядоктор технічних наук
Науковий ступіньдоктор технічних наук (1974)
ПартіяВКП(б)
Відомий завдяки:фотоелектроніка
НагородиДержавна премія України в галузі науки і техніки Заслужений діяч науки і техніки України Орден Вітчизняної війни II ступеня

Григо́рій Авра́мович Федорус (11 (24) квітня 1909(19090424), Талова Балка — сучасний Світловодський район — 1991[1]) — український вчений радянських часів вчений в царині фізики та техніки напівпровідників. 1974 — доктор технічних наук, 1981 — професор, 1980 — заслужений діяч науки УРСР. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, лауреат Державної премії УРСР 1981 року — за участь у комплексних дослідженнях оптичних і фотоелектричних властивостей напівпровідникових сполук елементів 2-ї й 6-ї груп періодичної системи.

Життєпис

[ред. | ред. код]

1932 року закінчив техніко-математичний факультет Кам'янець-Подільський інститут соціального виховання.

По закінченні навчання працював в 1935—1942 — молодший науковий співробітник, та 1946—1960 роках — після демобілізації — у Інституті фізики АН УРСР, старший науковий співробітник.

1950 року захистив кандидатську дисертацію — «Кінетика нелінійної фотопровідності напівпровідників», призначений керівником лабораторії фотоелектричних приладів.

З 1960 року завідує відділом Інституту напівпровідників АН УРСР — очолював до 1982-го, по ньому — професор В. М. Комащенко.

Його праці стосуються прикладної фотоелектроніки напівпровідників, технологій виготовлення фотоелектричних приладів.

1981 року вдостоєний Державної премії УРСР — за роботу «Комплексне дослідження оптичних та фотоелектричних властивостей напівпровідникових сполук елементів другої і шостої груп періодичної системи», співавтори Борщ Анатолій Олександрович, Лашкарьов Вадим Євгенович, Лисиця Михайло Павлович, Мізецька Ірина Борисівна, Пекар Соломон Ісакович, Сальков Євген Андрійович, Снітко Олег В'ячеславович, Страшникова Майя Іларіонівна, Шейнкман Мойсей Ківович.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Історія Національної академії наук України. 1946—1950 : Частина 2. Додатки / упоряд.: Л. М. Яременко, С. В. Старовойт, О. М. Березовський, В. А. Кучмаренко ; редкол.: О. С. Онищенко (голов. ред.) ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — К., 2008. — 716 с. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 16 квітня 2016. [Архівовано 2016-05-05 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]