Білітюк Василь Васильович

Білітюк Василь Васильович
Білітюк Василь Васильович;
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	27 серпня 1982; Заболоття
Смерть	26 серпня 2014 (31 рік); Новосвітлівка
Громадянство	Україна
Псевдо	«Білл»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Територіальна оборона
Рід військ	Механізовані війська
Формування	«Айдар»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Новосвітлівку;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 25 жовтня 2023, заснована на цій версії.

Васи́ль Васи́льович Білітю́к (27 серпня 1982 — 26 серпня 2014) — старший солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1982 року в Заболоття (Ратнівський район, Волинська область). 1999 року закінчив Заболотську ЗОШ.

Взимку 2013—2014 років брав участь у подіях Революції Гідності. В часі війни — доброволець, солдат, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар», псевдо «Борода». Старший механік радіорелейної станції.

26 серпня 2014-го Василь Білітюк з айдарівцями їхав в УАЗі, яким Василь Пелиш вивозив важко пораненого в живіт побратима до найближчої лікарні у Хрящуватому. По дорозі на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате терористи влучили у авто із танка. Усі, окрім Василя Пелиша, хто був в УАЗі — Василь Білітюк, сержант Іван Лучинський та солдати Борис Шевчук і Сергій Кононко, загинули від вибуху.^[1]

Тіло перебувало в дніпропетровському морзі. Упізнаний за тестами ДНК.

Похований 1 квітня 2015-го в Заболотті.

Без Василя лишилися мама Раїса Максимівна, сестра Людмила.^[2]

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 47/2019 від 28 лютого 2019 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[3]
В Заболотті відкрито пам'ятну дошку Василю Білітюку та Леоніду Луцику.
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 2, місце 18
Вшановується 26 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[4]
Звання «Почесний громадянин Волині» (посмертно)

Примітки

↑ Gazeta.ua (2 жовтня 2014). "Потягнув мене за руку, став на неї ногою й рубанув майже по саме плече". Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 20 квітня 2017.
↑ Роковини з дня смерті айдарівця Василя Білітюка
↑ Указ Президента України від 28 лютого 2019 року № 47/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Дзвін Пам'яті пролунав тридцять один раз… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела

Білітюк Василь Васильович [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
Сьогодні на Волинь привезуть тіло загиблого Героя [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Волинські Новини
Відкриття меморіальної дошки в селищі Заболоття [Архівовано 24 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Український Меморіал

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Gazeta.ua (2 жовтня 2014). "Потягнув мене за руку, став на неї ногою й рубанув майже по саме плече". Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 20 квітня 2017.

[2] Роковини з дня смерті айдарівця Василя Білітюка

[3] Указ Президента України від 28 лютого 2019 року № 47/2019 «Про відзначення державними нагородами України»

[4] Дзвін Пам'яті пролунав тридцять один раз… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

[1]