Райхскомісаріат Туркестан
| Reichskommissariat Turkestan Райхскомісаріат Туркестан | |||||||||||||||||||||||||||||
| Планований райхскомісаріат Німеччини | |||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Столиця | не визначена | ||||||||||||||||||||||||||||
| Мови | німецька мова, тюркські мови, таджицька мова | ||||||||||||||||||||||||||||
| Релігії | іслам | ||||||||||||||||||||||||||||
| Форма правління | цивільна адміністрація | ||||||||||||||||||||||||||||
| Райхскомісар | не призначений | ||||||||||||||||||||||||||||
| Історичний період | Друга світова війна | ||||||||||||||||||||||||||||
| - Засновано | не утворений | ||||||||||||||||||||||||||||
| - Ліквідовано | |||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
.jpg)
.svg){kind=small}
;_Flag_of_Kazakhstan_(1991%E2%80%931992).svg){kind=small}
.svg){kind=small}
;_Flag_of_Turkmenistan_(1991%E2%80%931992).svg){kind=small}
;_Flag_of_Kyrgyzstan_(1991%E2%80%931992).svg){kind=small}
;_Flag_of_Tajikistan_(1991%E2%80%931992).svg){kind=small}
Райхскомісаріа́т Туркеста́н (нім. Reichskommissariat Turkestan або Turkistan, скорочено RKT) — райхскомісаріат у складі Третього Рейху, який планувалося утворити на території середньоазійських республік Радянського Союзу після сподіваної перемоги Німеччини в Німецько-радянській війні.[1]
Радянський історик Лев Безименський твердив, що як назви даної території розглядалися і такі: Пантуркестан (нім. Panturkestan), Великий Туркестан (нім. Großturkestan) та Магометанська імперія (нім. Mohammed-Reich).[2]
Пропозицію щодо райхскомісаріату в цьому регіоні вніс нацистський ідеолог Альфред Розенберг, однак її відхилив Адольф Гітлер, який сказав Розенбергу, що на той момент у таких справах слід обмежитися Європою.[3]
Перед розгортанням операції «Барбаросса» Розенберг включив у свої плани на майбутнє утвердження німецького панування над залишками Радянського Союзу переважно тюркські в етнічному відношенні та мусульманські землі СРСР у Середній Азії з огляду на їхній історичний антагонізм щодо розширення російського владарювання у цих краях, незважаючи на свої сумніви, що німецькі завоювання простяглися б аж так далеко на схід.[4] Його первинна пропозиція спричинила створення низки «дерусифікованих» і прихильних до німців сюзеренітетів навколо російського «ядра», яке являла собою Московія і яку належало позбавити доступу до Балтійського і Чорного морів. Такими утвореннями були б Велика Фінляндія, Балтійський регіон, Біла Рутенія, Велика Україна, Великий Кавказ, Туркестан, Ідель-Урал і Сибір, тоді як широка ділянка території на західному кордоні з Німеччиною мала стати або частиною останньої або іншим чином підпасти під її прямий контроль.[4]
Цю пропозицію відхилив Адольф Гітлер через невідповідність його заявленій меті здобуття для Німеччини достатнього «життєвого простору» на сході. За наказами Гітлера Розенберг також відклав пропозицію про німецьку цивільну адміністрацію у Середній Азії принаймні на найближче майбутнє, натомість йому було доручено поки що зосередити свою роботу над європейською частиною СРСР.[1]
Розенберг отримував поради з туркестанського питання від узбецького емігранта Велі Каюн Хана (англ. Veli Kayyun Han),[5] який з серпня 1942 очолював колаборантський берлінський Туркестанський національний комітет, що діяв при Імперському міністерстві у справах окупованих східних територій.
План Розенберга передбачав включення в цей райхскомісаріат п'ятьох середньоазійських радянських республік: Казахської РСР, Узбецької РСР, Туркменської РСР, Таджицької РСР і Киргизької РСР.[5] Населення цих республік не було однорідно тюркським за етнічним складом (зокрема, у Таджикистані, де насправді переважало населення іранського походження, яке говорить іранськими мовами), але в цілому їх об’єднувала спільна мусульманська релігія.
Німецькі плани щодо райхскомісаріату Туркестан охоплювали і території Горно-Алтайської автономної області, Татарської АРСР і Башкирської АРСР також на основі спільної релігії і етнічності.[5][6] Деякі джерела навіть згадують про можливість включення сюди і Марійської та Удмуртської АРСР, незважаючи на уральське походження корінних народів цих земель.[6]
Східний рубіж всієї цієї території за час Другої світової війни так і не було остаточно встановлено. У разі, якби сили Осі зайняли ще не завойовану на той час решту Радянського Союзу, Японська імперія наприкінці 1941 року запропонувала делімітацію регіону вздовж лінії 70° східної довготи, що являло б собою західний кордон її власних володінь у Великій східноазійській сфері спільного розквіту.[7] Новий змінений варіант цієї пропозиції перемістив кордон далі на схід, до східного кордону радянських республік Середньої Азії з Республікою Китай і Єнісеєм у Сибіру.[8]
- ↑ а б Dallin, Alexander (1958). German rule in Russia 1941–1945: A Study of Occupation Policies, p. 65 (see note 1). Westview press. (англ.)
- ↑ Bezymenskiĭ, Lev (1968). Sonderakte "Barbarossa". Deutsche Verlag-Anstalt. с. 225. (нім.)
- ↑ Alexander Dallin. German rule in Russia, 1941-1945: a study of occupation policies. Westview Press, 1981. P. 53. (англ.)
- ↑ а б Berkhoff, Karel Cornelis (2004). Harvest of despair: life and death in Ukraine under Nazi rule, p. 47. Copyright by the President and Fellows of Harvard College.
- ↑ а б в Безыменский А. А. Генеральный план «Ост»: замыслы, цели, реальность // Вопросы истории. – 1978. – № 5. – С. 78 (рос.)
- ↑ а б План раздела мира между странами Оси [Архівовано 8 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Gerhard L Weinberg (2005). Visions of Victory: The Hopes of Eight World War II Leaders, p. 13. Cambridge University Press. (англ.)
- ↑ Rich, Norman (1973). Hitler's War Aims: Ideology, the Nazi State, and the Course of Expansion, p. 235. W.W. Norton & Company Inc. (англ.)