Перейти до вмісту

Дубрівний Павло Омелянович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
м заміна синтаксу відповідно до обговорення
Mazij (обговорення | внесок)
граматика, пунктуація, милозвучність; додано посилання
 
Рядок 31: Рядок 31:
== Життєпис ==
== Життєпис ==


Народився в [[Козаки|козацькій]] родині в [[Містечко|містечку]] [[Синявка (Менський район)|Синявка]] [[Сосницький повіт|Сосницького повіту]] [[Чернігівська губернія|Чернігівської губернії]]. 1914 року закінчив [[Новомлинськ]]у вчительську [[Семінарія|семінарію]]. До 1915 р. працював [[Вчитель|учителем]] у залізничній [[Школа|школі]] на ст. [[Чарджоу]] у [[Середня Азія|Середній Азії]]. Звідти був покликаний до російської армії. У [[Березень|березні]] того ж року в [[Карпати|Карпатах]] потрапив у полон до [[Австрійська імперія|австрійців]].
Народився в [[Козаки|козацькій]] родині в [[Містечко|містечку]] [[Синявка (Менський район)|Синявка]] [[Сосницький повіт|Сосницького повіту]] [[Чернігівська губернія|Чернігівської губернії]]. 1914 року закінчив [[Новомлинськ]]у вчительську [[Семінарія|семінарію]]. До 1915  працював [[Вчитель|учителем]] у залізничній [[Школа|школі]] на ст. [[Чарджоу]] [[Середня Азія|Середній Азії]]. Звідти був покликаний до російської армії. У [[Березень|березні]] того ж року в [[Карпати|Карпатах]] потрапив у полон до [[Австрійська імперія|австрійців]].


Перебував у [[Табір військовополонених|таборі військовополонених]] [[Фрайштадт (Австрія)|Фрайштадт]], українізованому [[Союз визволення України|Союзом визволення України]]. До 1918 р. брав активну участь у культурному й громадському житті. Був почесним членом фрайштадтської [[Просвіта|«Просвіти»]] ім. [[Михайло Драгоманов|Михайла Драгоманова]] (1918) та активним учасником формування українських військових частин (з полонених колишньої російської армії). У березні 1918 р. у складі Січового куреня ім. [[Дорошенко Петро Дорофійович|гетьмана Петра Дорошенка]] прибув до [[Володимир-Волинський|Володимира-Волинського]].
Перебував у [[Табір військовополонених|таборі військовополоне��их]] [[Фрайштадт (Австрія)|Фрайштадт]], українізованому [[Союз визволення України|Союзом визволення України]]. До 1918  брав активну участь у культурному й громадському житті. Був почесним членом фрайштадтської [[Просвіта|«Просвіти»]] ім. [[Михайло Драгоманов|Михайла Драгоманова]] (1918) та активним учасником формування українських військових частин (з полонених колишньої російської армії). У березні 1918  складі Січового куреня ім. [[Дорошенко Петро Дорофійович|гетьмана Петра Дорошенка]] прибув до [[Володимир-Волинський|Володимира-Волинського]].


Зі спогадів Павла Омеляновича Дубрівного:
Зі спогадів Павла Омеляновича Дубрівного:
{{Цитата|''По приїзді вже сформованої дивізії сірожупанників на Україну я звільнився з війська і у вересні місяці 1918 р. вступив слухачем на Київські інструкторсько-кооперативні курси при Центральному Українському Кооператиному Комітеті, д�� прослухав повний курс. Але хвиля повстання проти «Скоропадщини» захопила (мене) і знову кинула до лав Української Армії. Ввесь час української визвольної боротьби знаходився в рядах козацтва дивізії сірожупанників, займаючи ріжні старшинські посади: ад'ютанта, інструктора, скарбника дивізії, державного інспектора полку, начальника культурно-освітнього відділу та ін. В листопаді 1920 р. з армією УНР був інтернований поляками до табору Каліш. В червні 1922 р. був прийнятий на матуральні курси при [[Українська господарська академія|Українській господарській академії]] в ЧСР, де склав іспит зрілості 26 червня 1923 р.''|20|Особова справа студента факультету агрономічно-лісового, агрономічного відділу Дубрівного Павла. ЦДАВО України, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1801.}}
{{Цитата|''По приїзді вже сформованої дивізії сірожупанників на Україну я звільнився з війська і у вересні місяці 1918 р. вступив слухачем на Київські інструкторсько-кооперативні курси при Центральному Українському Кооператиному Комітеті, де прослухав повний курс. Але хвиля повстання проти «Скоропадщини» захопила (мене) і знову кинула до лав Української Армії. Ввесь час української визвольної боротьби знаходився в рядах козацтва дивізії сірожупанників, займаючи ріжні старшинські посади: ад'ютанта, інструктора, скарбника дивізії, державного інспектора полку, начальника культурно-освітнього відділу та ін. В листопаді 1920 р. з армією УНР був інтернований поляками до табору Каліш. В червні 1922 р. був прийнятий на матуральні курси при [[Українська господарська академія|Українській господарській академії]] в ЧСР, де склав іспит зрілості 26 червня 1923 р.''|20|Особова справа студента факультету агрономічно-лісового, агрономічного відділу Дубрівного Павла. ЦДАВО України, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1801.}}


Після завершення академії працював у [[Львів|Львові]] у товаристві «Сільський господар» редактором журналу «Сільський господар». Згодом влаштувався в [[Яворів|Яворові]] у філії «Сільського господаря», а потім повітовим агрономом у [[Калуш]]і. З [[1944]] р. проживав у таборі [[Байронт]]і у [[Німеччина|Німеччині]]. Викладав в УТГІ в [[Регенсбург|Реґенсбурзі]]. Переїхавши до [[Сполучені Штати Америки|США]], був активним в [[УВАН]] і [[НТШ]] в [[Нью-Йорк]]у. Впродовж року очолював Товариство українських інженерів у [[Філадельфія|Філадельфії]].
Після завершення академії працював у [[Львів|Львові]] товаристві «Сільський господар» редактором журналу «Сільський господар». Згодом влаштувався в [[Яворів|Яворові]] у філії «Сільського господаря», а потім повітовим агрономом у [[Калуш]]і. З [[1944]]  проживав у таборі [[Байронт]]і [[Німеччина|Німеччині]]. Викладав в в [[Регенсбург|Реґенсбурзі]]. Переїхавши до [[Сполучені Штати Америки|США]], був активним в [[УВАН]] і [[НТШ]] в [[Нью-Йорк]]у. року очолював Товариство українських інженерів у [[Філадельфія|Філадельфії]].


Помер [[10 липня]] [[1975]] р. у [[Віппанах]] (штат [[Нью-Джерсі]]). Похований у [[Баунд-Брук]]у.
Помер [[10 липня]] [[1975]]  у [[Віппанах]] (штат [[Нью-Джерсі]]). Похований у [[Баунд-Брук]]у.


== З творчого доробку ==
== З творчого доробку ==

Поточна версія на 11:36, 20 червня 2024

Дубрівний Павло Омелянович
Сірожупанник Павло Дубрівний
Народження14 січня 1894(1894-01-14)
Синявка
Смерть10 липня 1975(1975-07-10) (81 рік)
Віппанах, Нью-Джерсі
Країна УНР
Приналежність Армія УНР
Рід військпіхота
Роки служби19181920
ЧленНаукове товариство імені Шевченка
ЗванняСкарбник дивізії
Війни / битвиПерша світова війна
Українсько-радянська війна
Перший зимовий похід
Нагороди
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Орден «Залізний хрест» (УНР)
«Воєнний хрест» (УНР)
«Воєнний хрест» (УНР)

Дубрі́вний Павло Омеля́нович — (14 січня 1894, с. Синявка Сосницького повіту Чернігівської губернії — 10 липня 1975, Віппані, Нью-Джерсі, США) — український військовик, старшина 1-ї козацько-стрілецької (Сірожупанної) дивізії.

Учасник Першого зимового походу Армії УНР, за який отримав Залізного хреста.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в козацькій родині в містечку Синявка Сосницького повіту Чернігівської губернії. 1914 року закінчив Новомлинську вчительську семінарію. До 1915 року працював учителем у залізничній школі на ст. Чарджоу в Середній Азії. Звідти був покликаний до російської армії. У березні того ж року в Карпатах потрапив у полон до австрійців.

Перебував у таборі військовополонених Фрайштадт, українізованому Союзом визволення України. До 1918 року брав активну участь у культурному й громадському житті. Був почесним членом фрайштадтської «Просвіти» ім. Михайла Драгоманова (1918) та активним учасником формування українських військових частин (з полонених колишньої російської армії). У березні 1918 року в складі Січового куреня ім. гетьмана Петра Дорошенка прибув до Володимира-Волинського.

Зі спогадів Павла Омеляновича Дубрівного:

По приїзді вже сформованої дивізії сірожупанників на Україну я звільнився з війська і у вересні місяці 1918 р. вступив слухачем на Київські інструкторсько-кооперативні курси при Центральному Українському Кооператиному Комітеті, де прослухав повний курс. Але хвиля повстання проти «Скоропадщини» захопила (мене) і знову кинула до лав Української Армії. Ввесь час української визвольної боротьби знаходився в рядах козацтва дивізії сірожупанників, займаючи ріжні старшинські посади: ад'ютанта, інструктора, скарбника дивізії, державного інспектора полку, начальника культурно-освітнього відділу та ін. В листопаді 1920 р. з армією УНР був інтернований поляками до табору Каліш. В червні 1922 р. був прийнятий на матуральні курси при Українській господарській академії в ЧСР, де склав іспит зрілості 26 червня 1923 р.

— Особова справа студента факультету агрономічно-лісового, агрономічного відділу Дубрівного Павла. ЦДАВО України, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1801.

Після завершення академії працював у Львові в товаристві «Сільський господар» редактором журналу «Сільський господар». Згодом влаштувався в Яворові у філії «Сільського господаря», а потім повітовим агрономом у Калуші. З 1944 року проживав у таборі Байронті в Німеччині. Викладав в Українському технічно-господарському інституті в Реґенсбурзі. Переїхавши до США, був активним в УВАН і НТШ в Нью-Йорку. Упродовж року очолював Товариство українських інженерів у Філадельфії.

Помер 10 липня 1975 року у Віппанах (штат Нью-Джерсі). Похований у Баунд-Бруку.

З творчого доробку

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тернистий шлях кубанця Проходи: Документальний роман / Вступ. слово Р. Коваля. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2007. — 404 с.