Дубрівний Павло Омелянович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
м заміна синтаксу відповідно до обговорення |
Mazij (обговорення | внесок) граматика, пунктуація, милозвучність; додано посилання |
||
Рядок 31: | Рядок 31: | ||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
Народився в [[Козаки|козацькій]] родині в [[Містечко|містечку]] [[Синявка (Менський район)|Синявка]] [[Сосницький повіт|Сосницького повіту]] [[Чернігівська губернія|Чернігівської губернії]]. 1914 року закінчив [[Новомлинськ]]у вчительську [[Семінарія|семінарію]]. До 1915 |
Народився в [[Козаки|козацькій]] родині в [[Містечко|містечку]] [[Синявка (Менський район)|Синявка]] [[Сосницький повіт|Сосницького повіту]] [[Чернігівська губернія|Чернігівської губернії]]. 1914 року закінчив [[Новомлинськ]]у вчительську [[Семінарія|семінарію]]. До 1915 працював [[Вчитель|учителем]] у залізничній [[Школа|школі]] на ст. [[Чарджоу]] [[Середня Азія|Середній Азії]]. Звідти був покликаний до російської армії. У [[Березень|березні]] того ж року в [[Карпати|Карпатах]] потрапив у полон до [[Австрійська імперія|австрійців]]. |
||
Перебував у [[Табір військовополонених|таборі військовополонених]] [[Фрайштадт (Австрія)|Фрайштадт]], українізованому [[Союз визволення України|Союзом визволення України]]. До 1918 |
Перебував у [[Табір військовополонених|таборі військовополоне��их]] [[Фрайштадт (Австрія)|Фрайштадт]], українізованому [[Союз визволення України|Союзом визволення України]]. До 1918 брав активну участь у культурному й громадському житті. Був почесним членом фрайштадтської [[Просвіта|«Просвіти»]] ім. [[Михайло Драгоманов|Михайла Драгоманова]] (1918) та активним учасником формування українських військових частин (з полонених колишньої російської армії). У березні 1918 складі Січового куреня ім. [[Дорошенко Петро Дорофійович|гетьмана Петра Дорошенка]] прибув до [[Володимир-Волинський|Володимира-Волинського]]. |
||
Зі спогадів Павла Омеляновича Дубрівного: |
Зі спогадів Павла Омеляновича Дубрівного: |
||
{{Цитата|''По приїзді вже сформованої дивізії сірожупанників на Україну я звільнився з війська і у вересні місяці 1918 р. вступив слухачем на Київські інструкторсько-кооперативні курси при Центральному Українському Кооператиному Комітеті, д�� прослухав повний курс. Але хвиля повстання проти «Скоропадщини» захопила (мене) і знову кинула до лав Української Армії. Ввесь час української визвольної боротьби знаходився в рядах козацтва дивізії сірожупанників, займаючи ріжні старшинські посади: ад'ютанта, інструктора, скарбника дивізії, державного інспектора полку, начальника культурно-освітнього відділу та ін. В листопаді 1920 р. з армією УНР був інтернований поляками до табору Каліш. В червні 1922 р. був прийнятий на матуральні курси при [[Українська господарська академія|Українській господарській академії]] в ЧСР, де склав іспит зрілості 26 червня 1923 р.''|20|Особова справа студента факультету агрономічно-лісового, агрономічного відділу Дубрівного Павла. ЦДАВО України, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1801.}} |
{{Цитата|''По приїзді вже сформованої дивізії сірожупанників на Україну я звільнився з війська і у вересні місяці 1918 р. вступив слухачем на Київські інструкторсько-кооперативні курси при Центральному Українському Кооператиному Комітеті, де прослухав повний курс. Але хвиля повстання проти «Скоропадщини» захопила (мене) і знову кинула до лав Української Армії. Ввесь час української визвольної боротьби знаходився в рядах козацтва дивізії сірожупанників, займаючи ріжні старшинські посади: ад'ютанта, інструктора, скарбника дивізії, державного інспектора полку, начальника культурно-освітнього відділу та ін. В листопаді 1920 р. з армією УНР був інтернований поляками до табору Каліш. В червні 1922 р. був прийнятий на матуральні курси при [[Українська господарська академія|Українській господарській академії]] в ЧСР, де склав іспит зрілості 26 червня 1923 р.''|20|Особова справа студента факультету агрономічно-лісового, агрономічного відділу Дубрівного Павла. ЦДАВО України, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1801.}} |
||
Після завершення академії працював у [[Львів|Львові]] |
Після завершення академії працював у [[Львів|Львові]] товаристві «Сільський господар» редактором журналу «Сільський господар». Згодом влаштувався в [[Яворів|Яворові]] у філії «Сільського господаря», а потім повітовим агрономом у [[Калуш]]і. З [[1944]] проживав у таборі [[Байронт]]і [[Німеччина|Німеччині]]. Викладав в в [[Регенсбург|Реґенсбурзі]]. Переїхавши до [[Сполучені Штати Америки|США]], був активним в [[УВАН]] і [[НТШ]] в [[Нью-Йорк]]у. року очолював Товариство українських інженерів у [[Філадельфія|Філадельфії]]. |
||
Помер [[10 липня]] [[1975]] |
Помер [[10 липня]] [[1975]] у [[Віппанах]] (штат [[Нью-Джерсі]]). Похований у [[Баунд-Брук]]у. |
||
== З творчого доробку == |
== З творчого доробку == |
Поточна версія на 11:36, 20 червня 2024
Дубрівний Павло Омелянович | |||
---|---|---|---|
Народження | 14 січня 1894 Синявка | ||
Смерть | 10 липня 1975 (81 рік) Віппанах, Нью-Джерсі | ||
Країна | УНР | ||
Приналежність | Армія УНР | ||
Рід військ | піхота | ||
Роки служби | 1918–1920 | ||
Член | Наукове товариство імені Шевченка | ||
Звання | Скарбник дивізії | ||
Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна Перший зимовий похід | ||
Нагороди |
Дубрі́вний Павло Омеля́нович — (14 січня 1894, с. Синявка Сосницького повіту Чернігівської губернії — 10 липня 1975, Віппані, Нью-Джерсі, США) — український військовик, старшина 1-ї козацько-стрілецької (Сірожупанної) дивізії.
Учасник Першого зимового походу Армії УНР, за який отримав Залізного хреста.
Народився в козацькій родині в містечку Синявка Сосницького повіту Чернігівської губернії. 1914 року закінчив Новомлинську вчительську семінарію. До 1915 року працював учителем у залізничній школі на ст. Чарджоу в Середній Азії. Звідти був покликаний до російської армії. У березні того ж року в Карпатах потрапив у полон до австрійців.
Перебував у таборі військовополонених Фрайштадт, українізованому Союзом визволення України. До 1918 року брав активну участь у культурному й громадському житті. Був почесним членом фрайштадтської «Просвіти» ім. Михайла Драгоманова (1918) та активним учасником формування українських військових частин (з полонених колишньої російської армії). У березні 1918 року в складі Січового куреня ім. гетьмана Петра Дорошенка прибув до Володимира-Волинського.
Зі спогадів Павла Омеляновича Дубрівного:
По приїзді вже сформованої дивізії сірожупанників на Україну я звільнився з війська і у вересні місяці 1918 р. вступив слухачем на Київські інструкторсько-кооперативні курси при Центральному Українському Кооператиному Комітеті, де прослухав повний курс. Але хвиля повстання проти «Скоропадщини» захопила (мене) і знову кинула до лав Української Армії. Ввесь час української визвольної боротьби знаходився в рядах козацтва дивізії сірожупанників, займаючи ріжні старшинські посади: ад'ютанта, інструктора, скарбника дивізії, державного інспектора полку, начальника культурно-освітнього відділу та ін. В листопаді 1920 р. з армією УНР був інтернований поляками до табору Каліш. В червні 1922 р. був прийнятий на матуральні курси при Українській господарській академії в ЧСР, де склав іспит зрілості 26 червня 1923 р. | ||
— Особова справа студента факультету агрономічно-лісового, агрономічного відділу Дубрівного Павла. ЦДАВО України, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1801. |
Після завершення академії працював у Львові в товаристві «Сільський господар» редактором журналу «Сільський господар». Згодом влаштувався в Яворові у філії «Сільського господаря», а потім повітовим агрономом у Калуші. З 1944 року проживав у таборі Байронті в Німеччині. Викладав в Українському технічно-господарському інституті в Реґенсбурзі. Переїхавши до США, був активним в УВАН і НТШ в Нью-Йорку. Упродовж року очолював Товариство українських інженерів у Філадельфії.
Помер 10 липня 1975 року у Віппанах (штат Нью-Джерсі). Похований у Баунд-Бруку.
- Павло Дубрівний. Сірожупанники. Перша Українська Стрілецько-Козацька дивізія. — Торонто, 1964.
- Тернистий шлях кубанця Проходи: Документальний роман / Вступ. слово Р. Коваля. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2007. — 404 с.