Завосіно

Завосі́но авадь Заво́сино (мад. Szénástelek) (укр Завосина) (рум. Zavosîno) (чис. Zavosyna) — село у Ужгородьскӯм районови (бывшый Великоберезняньскый район) Закарпатьской области, Украйины.

село України Завосіно

48°51'10"N, 22°23'38"E Держава Україна, Австрійска імперія, Австро-Угорьско Админединка Великоберезняньскый район, Малоберезнянська сільська рада, Ужгородьскый район, Дубриницько-Малоберезнянська сільська громада • Закарпатьска область Основан 1602 Высота центра 286 метер Площадь 2,178 Квадратный кілометер Часова зона UTC+2, UTC+3 Почтовый индекс 89040

Село первый раз ся споминать у 1599 році.

Назву село дӯстало якраз у тот час, кой уд горя на Янувськый діл наближалися страшні грозы. Вітер згынав рӯща и розкӯшні лозы, што росли вздовж завосінського потока. Люди знали, што из тых прутикӯв мож уготовляти файні кошаркы, а ищи добре обплітати ними глиняноє чибря, обы ся не било. Бо товды обычно сохтовали держати у глиняных глеках. Значить, обплетеноє лозов чибря, безопасно сохраняв вино, молоко и другоє.

На місті, де ныні є сільська цирьков появилися перві поселеня. Туй жили файні, ге косиці дівкы. Люди были веселі, щедрі, гостинні, уміли честовати дружбу и приязнь. Того всьых гостий и подорожньых гостили, чим могли, и ищи и наливали погар запашного вина. Торговав исим напитком чоловік, якый не удказовав ся давати товар и на «віру». Свому постачалникови вӯн фурт казав, што годен завозити вино без обмежованя. А єдного раза вӯн попросив старого Гелмана (так звали постачалника), обы завӯз у село сіна коровам. Вӯн так и гойкнув голосно « Завозь сіно!». Исе му так полюбило ся, корчмарёви, што вӯн зачав говорити: «Иду туды де завоссіно». Уд товды за поселеням так и закріпила ся така необычна назва.

У селі на 2001 рӯк живе 191 чилядник, из них

Русины (Лемкы, Бойкы, Верхо̄винці, Долиняне) и Украйинці — 98,96%

Русы — 0,52%

Инні — 0,52%

• храм  Воздвижения Честного Креста. 1880.

• крест из фаміліями усьых еміґрантӯв у ЗША, што жертвовали на цирьков.