смерть Quotes

“Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незломаною душею, аніж повзати на колінях і вмерти двічі - морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти.”
― Ivan Bahriany, Сад Гетсиманський

“І я хотів би в кінці життя
купитись на цей солодкий обман,
перш ніж відчалити без вороття,
перш ніж пірнути в чортів туман.

Сидіти й пити своє вино.
Дивитися смерті в просте лице
з друзями, котрі все знають давно,
знають, але не говорять про це.”
― Сергій Жадан, Ефіопія

“Психологічні дослідження стверджують, що найкоротший шлях до особистого щастя — це робити щасливими інших. Я ощасливив багатьох хворих успішними операціями, але й припустився багатьох жахливих помилок, які привнесли в моє життя, як і в життя більшості нейрохірургів, періоди глибого відчаю.”
― Генрі Марш, Do No Harm: Stories of Life, Death and Brain Surgery

“И жить — умереть, и не жить — умереть”
― Эрих Мария Ремарк, A Time to Love and a Time to Die

“Наразі він не був упевнений абсолютно ні в чому, окрім того, що досі живий. Для нього залишилася одна-єдина правда на землі: ти або живий, або мертвий. Решта - питання вірувань чи плодів уяви.”
― Жан-Мішель Ґенассія, Le Club des incorrigibles optimistes

“Моїй матері пощастило вірити в життя після смерті, у мене цієї віри нема. Якщо мені не вдасться піти миттєво, єдиною втіхою для мене буде оцінка прожитого мною життя. Мені потрібно знати, що я, так само, як моя матір, не буду шкодувати за тим, як його прожив. У свої останні години, періодично втрачаючи свідомість та знову приходячи до себе, часом повертаючись до рідної німецької, вона сказала: "Це було чудове житття. Ми все сказали одне одному".”
― Генрі Марш, Do No Harm: Stories of Life, Death and Brain Surgery

“Кожне життя — неймовірно складне —
завершує смерть — дивовижно проста.”
― Serhiy Zhadan, Життя Марії

“И да будет ведо­мо тем, у кого в обы­чае вос­тор­гать­ся недоз­во­лен­ной дер­зо­стью по отно­ше­нию к наде­лен­ным вер­хов­ною вла­стью, что и при дур­ных прин­цеп­сах могут суще­ст­во­вать выдаю­щи­е­ся мужи и что послу­ша­ние и скром­ность, если они соче­та­ют­ся с трудо­лю­би­ем и энер­ги­ей, достой­ны не мень­шей сла­вы, чем та, кото­рую мно­гие снис­ка­ли реши­тель­но­стью сво­его поведе­ния и сво­ею впе­чат­ля­ю­щей, но бес­по­лез­ной для государ­ства смер­тью.”
― Tacitus

“Смерть завжди створює великий безлад у родині - зауважила міс Крем із якимсь похмурим задоволенням - Ви не можете собі уявити, які бридкі чвари там іноді виникають

Розділ вісімнадцятий”
― Agatha Christie, Murder at the Vicarage

“...далі б їй жити, бо була не така вже й стара, але смерть не задобриш, не скажеш, щоб навідалася пізніше...

"Родинне вогнище (Мати своїх дітей)”
― Євген Гуцало

“ВІД СТАРОСТІ

померли дід і баба
в один день померли
в одну годину
в одну хвилину -
люди говорили, що від старості

здохла їхня курка
їхня коза та собака
(а кішки не було вдома)
і люди говорили, що від старості

розвалилась їхня хата
сарай став руїною
і погріб зверху присипало землею
люди говорили, що від старості
розвалились

прийшли їхні діти ховати діда з бабою
Оля була вагітна
Сергій був п'яний
а Соня мала три рочки
і вони теж померли
а люди говорили, що від старості

холодний вітер обірвав жовте листя
і поховав під ним діда, бабу, Олю, Сергія, Соню
які померли від старості”
― Любов Якимчук, Абрикоси Донбасу

“И может, многие, бодро шагающие и все прочее, фактически давно покойники. Считается, человек умер, когда сердце остановилось. Принято так считать. Хотя не все в организме перестает работать — волосы, например, растут еще годами. Но, возможно, по-настоящему смерть наступает раньше, когда мозг костенеет, не в силах больше ухватить, переварить что-нибудь новое”
― Джордж Оруэлл

“Кохан��я і смерть, сказавши простіше, - то ніби завжди відкриті "незарослі тім'ячка" цивілізації, зони "відкритої пульсації" природи в людській культурі, і тому саме через них найточніше можна промацати, у кожній окремо взятій точці історичної шкали, тієї культури автентичний "пульс" - і реставрувати за його биттям цілу, притаманну їй, картину світу, аж до найтрудніше реєстрованих проявів "колективного несвідомого" включно.”
― Оксана Забужко, Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій

“Я вірю в перемогу розуму і волі людської над смертю так само, як у те, що сам скоро помру. І ще помруть мільйони людей, а все ж, згодом, смерть стане звичайним актом нашої волі - ми будемо відходити в небуття так само свідомо, як ідемо спати. Смерть буде переможена тоді, коли більшість людей ясно усвідомлять ціну життя, зрозуміють його красу, відчують насолоду працювати і жити.”
― Mykhailo Kotsiubynsky, Капрійські сюжети

“Не сумуйте, смерти той не знає,
Хто за Вкраїну помірає!”
― Павло Тичина, Dourado Eco

“Жартувати з життям страшніше, ніж жартувати зі смертю.”
― Ольга Мак, Чудасій

“То, что ты считаешь свободой, вполне вероятно, существует только у тебя в голове, для всех остальных ты сидишь в тюрьме, ворочаешь камни на рудниках или тихо бесишься в изгнании. И наоборот. Некоторые вещи должны сгореть, а некоторые люди умереть, чтобы ты это понял.”
― Лена Элтанг, Царь велел тебя повесить

“- Натурально, пако, всегда бывает последний раз. Ребенку ясно, что смерть связана с сегодняшним днем больше, чем со вчерашним: сегодня ты еще ��ожешь умереть, а вчера уже нет.
- Зато я могу умереть завтра.
- Даже если ты умрешь до рассвета, это все равно будет твое сегодня. Поэтому нужно думать о смерти каждый день.
- И как прикажешь о ней думать?
- Ну, например, как тот грек, что проснулся и понял, что слышит разговор личинок, обсуждавших гнилую крышу, которая вот-вот на него упадет. Или, скажем, как я. Я думаю о смерти будто о морской волне, поглощающей танкеры, яхты, землечерпалки, двухмачтовые суденышки контрабандистов и создающей из них новое, плотное, упругое дно. Чтобы те, кто поплывет по водам позднее, думали, что так оно и было всегда.”
― Лена Элтанг, Царь велел тебя повесить

“...По смерті ступивши півкроку вбік,
бачиш крізь шви у повітрі,
як таємні кіномеханіки спроектовують
на твоє тіло
великий небесний кінематограф,
щоби на світло його летіли
душі покійників
і смарагдові тіні жуків...”
― Serhiy Zhadan, Історія культури початку століття

“Он знал и чувствовал только, что то, что совершалось, было подобно тому, что совершалось год тому назад в гостинице губернского города на одре смерти брата Николая. Но то было горе, – это была радость. Но и то горе и эта радость одинаково были вне всех обычных условий жизни, были в этой обычной жизни как будто отверстия, сквозь которые показывалось что то высшее. И одинаково тяжело, мучительно наступало совершающееся, и одинаково непостижимо при созерцании этого высшего поднималась душа на такую высоту, которой она никогда и не понимала прежде и куда рассудок уже не поспевал за нею.”
― Leo Tolstoy, Anna Karenina

“– Разве к смерти можно подготовиться?
– К смерти можно. К жизни нельзя.”
― Виктор Пелевин, Непобедимое Солнце

“А потом, было бы святотатством бороться против смерти. Смерть так хороша!”
― Октав Мирбо, Сад мучений

“Но, капитан, кто говорит о смерти, говорит также и о любви!”
― Октав Мирбо, Сад мучений

“Нещодавно зловив себе на чудернацькому відчутті: неймовірно, але, гортаючи книжку про Гітлера, я був розчулений декотрими його світлинами: вони нагадали пору мого дитинства, яке припало на воєнні роки; декого з моєї рідні спіткала смерть у нацистських концентраційних таборахж але що та смерть проти Гітлерових світлин, які нагадали минулу пору мого життя, ті роки, що вже ніколи не повернуться?
Це примирення з Гітлером свідчить про доглибну моральну збоченість світу, який ґрунтується на неможливості повернення, адже у цьому світі все наперед прощається, а отже, все цинічно дозволяється.”
― Milan Kundera

“Смерть- це відсутність кроків коридором. Це як ранковий душ, який не прийняли. Смерть- це відстутність голосу, який має звати з кухні,щоб розбудити мене.Смерть- це відсутність стукоту у двері моєї кімнати, що зазвичай звучить за секунду до сигналу будильника.”
― Колін Гувер

“Смерть не сразу освободила место для тоски и для памяти. Я слишком мучительно и долго ожидала конца. Смерть похожа на музыку. В музыке всегда есть финал, финальные ноты, финальная ритурнель. И когда мы слышим ее, уже догадываемся — это конец. Мы ожидаем конца. Только заслышав, мы всегда думаем о том, что это закончится. Можно ли слушать, не ожидая финала, проживать каждую ноту? У меня никогда не получалось, я всегда смотрю, сколько еще страниц остались непрочитанными в книге, я тороплю события, я хочу видеть нос автобуса, который еще не приехал.”
― Марина Кочан, Хорея

“В моей семье тема смерти висела на кончике языка, срываясь во время споров и ругани.”
― Марина Кочан, Хорея

“Народженому в темряві і помирати в темряві легше. А кому вдалося хоч промінчик світла уздріти, смерть йому тисячу разів страшніша.”
― Юрій Винничук, Місце для дракона

“У сучасних романах чудовиська зникли, пощезали й герої. Коли нема чудовиськ, нема й героїв.
Але чудовисько є. Є одне, яке чекає на всіх. Смерть – скажете ви. Так-так, смерть – його сестра. А саме чудовисько – то старість.”
― Георги Господинов, Time Shelter

“От так житє плине... так спішиться до кінця, і як ті спущені ключки, лишає за собою сни, надії та дорогі серцю особи. Кільки-то вона таких жертв перенесла? О боже! Яка гірка судьба чоловіка! Чим довше жиє, тим більше смутків і страт вплітаєся в єго житє. Але зі всіх страт на світі ніщо не може так діткнути, як страта дорогої особи

*Дух часу*”
― Наталя Кобринська, Шалені авторки. Мала проза українських письменниць