Анатоль Франс

Ми — вічні діти і вічно тягнемося за новою іграшкою.

Вираз буває різний не тільки в рисах обличчя. Є руки розумні і руки, позбавлені уяви. Є лицемірні коліна, егоїстичні лікті, плечі нахабні і спини добрі.

В цьому світі найнадійнішими розвагами є для на�� тривоги і страждання.

Життя нам здається коротким тільки тому, що ми бездумно прикладаємо до нього мірило наших легковажних надій.

Але людина так створена, що відпочиває від однієї роботи, лише взявшись за іншу.

— Боже мій! Невже ви думаєте, що бажання добробуту — це знамення нашого часу? Ні в одну епоху люди не мали охоти до поганого життя. Вони завжди прагнули покращити своє становище. Це постійне зусилля вело до постійних революцій. Воно триває, тільки і всього!

Багатих доводиться шкодувати: блага життя їх тільки оточують, але не зачіпають їх глибоко, — всередині себе вони бідні і голі. Убогість багатих гідна жалю.

Бажання, хоча б і самі безневинні, мають ту погану сторону, що підпорядковують нас іншій людині і ставлять нас в залежність.

Піднявшись до умоглядних висот, вони грали словами і говорили дурниці, властиві розумним людям, іншими словами — жахливі дурниці.

Варто зауважити, що всі люди, які займалися щастям народів, робили своїх ближніх вельми нещасними.

Внаслідок прогресу знань стають непотрібними ті самі роботи, які найбільше сприяли цьому прогресу.

В кожній зміні, навіть найбажанішій, є свій смуток, бо те, з чим ми розлучаємося, — частина нас самих; треба померти для одного життя, щоб увійти в інше.

Краще розуміти мало, ніж розуміти погано.

З усіх пороків, небезпечних для державного діяча, найбільш згубна — доброчесність: вона штовхає на злочин. Щоб з користю працювати для блага людей, треба бути вище всякої моралі.

Краще розуміти мало, ніж розуміти погано.

Інша людина не знає страху перед лицем смерті і в той же час не знаходить в собі мужності висловити незвичайне судження про вдачу. Те ж почуття людської гідності, яке змушує її йти на смерть, примушує її схиляти голову перед громадською думкою.

Вони дратували неотесані розуми тим, що відмовляли їм в безсмерті. Бо більшість людей, не вміючи як слід користуватися і земним своїм життям, жадають ще іншого життя, яке не мало б кінця.

Незалежність думки — найблагородніший вид аристократизму.

По-моєму, люди, які ні в що не вірять, це все одно що звірі.

Війна — це афера. І завжди була аферою!

Знають що-небудь люди чи не знають, а розмови йдуть. Всього не можна знати, але все можна сказати.

Порозумітися завжди можна, але зрозуміти один одного — ніколи.

Але зло досягло крайньої межі після введення цієї жахливої ​​загальної військової повинності. Поставити людям в обов'язок вбивати — ганьба для імператорів і для республік, злочин із злочинів.

Вважається, що мрійники не приносять шкоди; це омана: вони приносять велику шкоду. Утопії, навіть нешкідливі на перший погляд, виконують найбільш згубну дію. Вони вселяють огиду до дійсності.

Що б ми не робили, ми завжди самотні.

В книгах ми знаходимо тільки самих себе.

Жінка буває щирою, коли не бреше без причини.

Ревнощі для жінки — всього лише укол самолюбства. Для чоловіка — це катування, глибоке, як моральне страждання, довге, як страждання фізичне.

Коли вона була дитиною, життя манило і лякало її. А тепер вона знала, що життя не варте ні таких тривог, ні таких надій, що в житті все цілком звичайно.

Мій бідний друже, ми і так не знаємо, що робити з цим коротким життям, а ви хочете ще іншого, нескінченного!

Минуле — це єдина реальність життя. Все що є — це минуле.

У пінгвінів була перша армія в світі. У дельфінів теж. He інакше було і в інших народів Європи. Якщо поміркувати, в цьому немає нічого дивного. Адже всі армії — перші в світі. Друга армія в світі, якщо тільки припустити можливість такої, опинилася б у надзвичайно невигідній ситуації, — вона була б впевнена у своїй поразці. Довелося б негайно її розформувати. А тому всі армії — перші в світі.

Багатство — тільки один з засобів до щасливого життя, а вони перетворили його на єдину мету існування.

Будь-яка справедлива справа, щоб восторжествувати, потребує не менше сили, а навіть більше, ніж справа несправедлива.

Майбутнє приховано навіть від тих, хто його творить^[1].

Немає кращого засобу підняти дух генералів, як винести смертний вирок одному з них.

Тільки жінки та лікарі знають, наскільки брехня буває необхідною чоловікам.

Безумством революції було бажання оселити чесноту на землі. Коли людей хочуть зробити добрими, мудрими, вільними, помірними, великодушними, то неминуче приходять до бажання перебити їх усіх^[2].

Досвід, джерелом якого є наші помилки, чинить нас ліпшими^[3].

Розуміти небагато — краще, ніж розуміти неправильно. — «Повстання янголів»

фр. comprendre peu plutôt que de comprendre mal^[4]

Щоб досягти чудових речей, мусимо мріяти так само добре, як і діяти^[3].

Щоб звикнути прощати іншим, треба багато пробачати собі^[3].