Анатоль Франс (1844–1924) — французький письменник і критик.
«Злочин Сильвестра Боннара»
[ред.]
|
Ми — вічні діти і вічно тягнемося за новою іграшкою.
|
|
|
|
|
|
Вираз буває різний не тільки в рисах обличчя. Є руки розумні і руки, позбавлені уяви. Є лицемірні коліна, егоїстичні лікті, плечі нахабні і спини добрі.
|
|
|
|
|
|
В цьому світі найнадійнішими розвагами є для на�� тривоги і страждання.
|
|
|
|
|
|
Життя нам здається коротким тільки тому, що ми бездумно прикладаємо до нього мірило наших легковажних надій.
|
|
|
|
|
|
Але людина так створена, що відпочиває від однієї роботи, лише взявшись за іншу.
|
|
|
|
|
|
— Боже мій! Невже ви думаєте, що бажання добробуту — це знамення нашого часу? Ні в одну епоху люди не мали охоти до поганого життя. Вони завжди прагнули покращити своє становище. Це постійне зусилля вело до постійних революцій. Воно триває, тільки і всього!
|
|
|
|
|
|
Багатих доводиться шкодувати: блага життя їх тільки оточують, але не зачіпають їх глибоко, — всередині себе вони бідні і голі. Убогість багатих гідна жалю.
|
|
|
|
|
|
Бажання, хоча б і самі безневинні, мають ту погану сторону, що підпорядковують нас іншій людині і ставлять нас в залежність.
|
|
|
|
|
|
Піднявшись до умоглядних висот, вони грали словами і говорили дурниці, властиві розумним людям, іншими словами — жахливі дурниці.
|
|
|
|
|
|
Варто зауважити, що всі люди, які займалися щастям народів, робили своїх ближніх вельми нещасними.
|
|
|
|
|
|
Внаслідок прогресу знань стають непотрібними ті самі роботи, які найбільше сприяли цьому прогресу.
|
|
|
|
|
|
В кожній зміні, навіть найбажанішій, є свій смуток, бо те, з чим ми розлучаємося, — частина нас самих; треба померти для одного життя, щоб увійти в інше.
|
|
|
|
|
«Повстання янголів»
[ред.]
|
Краще розуміти мало, ніж розуміти погано.
|
|
|
|
|
|
З усіх пороків, небезпечних для державного діяча, найбільш згубна — доброчесність: вона штовхає на злочин. Щоб з користю працювати для блага людей, треба бути вище всякої моралі.
|
|
|
|
|
|
Краще розуміти мало, ніж розуміти погано.
|
|
|
|
|
|
Інша людина не знає страху перед лицем смерті і в той же час не знаходить в собі мужності висловити незвичайне судження про вдачу. Те ж почуття людської гідності, яке змушує її йти на смерть, примушує її схиляти голову перед громадською думкою.
|
|
|
|
|
|
Вони дратували неотесані розуми тим, що відмовляли їм в безсмерті. Бо більшість людей, не вміючи як слід користуватися і земним своїм життям, жадають ще іншого життя, яке не мало б кінця.
|
|
|
|
|
|
Незалежність думки — найблагородніший вид аристократизму.
|
|
|
|
|
|
По-моєму, люди, які ні в що не вірять, це все одно що звірі.
|
|
|
|
|
|
Війна — це афера. І завжди була аферою!
|
|
|
|
|
|
Знають що-небудь люди чи не знають, а розмови йдуть. Всього не можна знати, але все можна сказати.
|
|
|
|
|
|
Порозумітися завжди можна, але зрозуміти один одного — ніколи.
|
|
|
|
|
|
Але зло досягло крайньої межі після введення цієї жахливої загальної військової повинності. Поставити людям в обов'язок вбивати — ганьба для імператорів і для республік, злочин із злочинів.
|
|
|
|
|
|
Вважається, що мрійники не приносять шкоди; це омана: вони приносять велику шкоду. Утопії, навіть нешкідливі на перший погляд, виконують найбільш згубну дію. Вони вселяють огиду до дійсності.
|
|
|
|
|
|
Що б ми не робили, ми завжди самотні.
|
|
|
|
|
|
В книгах ми знаходимо тільки самих себе.
|
|
|
|
|
|
Жінка буває щирою, коли не бреше без причини.
|
|
|
|
|
|
Ревнощі для жінки — всього лише укол самолюбства. Для чоловіка — це катування, глибоке, як моральне страждання, довге, як страждання фізичне.
|
|
|
|
|
|
Коли вона була дитиною, життя манило і лякало її. А тепер вона знала, що життя не варте ні таких тривог, ні таких надій, що в житті все цілком звичайно.
|
|
|
|
|
|
Мій бідний друже, ми і так не знаємо, що робити з цим коротким життям, а ви хочете ще іншого, нескінченного!
|
|
|
|
|
|
Минуле — це єдина реальність життя. Все що є — це минуле.
|
|
|
|
|
|
У пінгвінів була перша армія в світі. У дельфінів теж. He інакше було і в інших народів Європи. Якщо поміркувати, в цьому немає нічого дивного. Адже всі армії — перші в світі. Друга армія в світі, якщо тільки припустити можливість такої, опинилася б у надзвичайно невигідній ситуації, — вона була б впевнена у своїй поразці. Довелося б негайно її розформувати. А тому всі армії — перші в світі.
|
|
|
|
|
|
Багатство — тільки один з засобів до щасливого життя, а вони перетворили його на єдину мету існування.
|
|
|
|
|
|
Будь-яка справедлива справа, щоб восторжествувати, потребує не менше сили, а навіть більше, ніж справа несправедлива.
|
|
|
|
|
|
Майбутнє приховано навіть від тих, хто його творить[1].
|
|
|
|
|
|
Немає кращого засобу підняти дух генералів, як винести смертний вирок одному з них.
|
|
|
|
|
|
Тільки жінки та лікарі знають, наскільки брехня буває необхідною чоловікам.
|
|
|
|
|
|
Безумством революції було бажання оселити чесноту на землі. Коли людей хочуть зробити добрими, мудрими, вільними, помірними, великодушними, то неминуче приходять до бажання перебити їх усіх[2].
|
|
|
|
|
|
Досвід, джерелом якого є наші помилки, чинить нас ліпшими[3].
|
|
|
|
|
|
Розуміти небагато — краще, ніж розуміти неправильно. — «Повстання янголів»
|
|
|
|
|
|
фр. comprendre peu plutôt que de comprendre mal[4]
|
|
|
|
Щоб досягти чудових речей, мусимо мріяти так само добре, як і діяти[3].
|
|
|
|
|
|
Щоб звикнути прощати іншим, треба багато пробачати собі[3].
|
|
|
|
|
- Мудрість віків: вибр. афоризми / упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 49.
- Уклад. Л. В. Лапшина. Мудрість тисячоліть. Притчі та афоризми. — Харків: Віват, 2019. — 320 с. — ISBN 978-617-7151-54-7
п • о • рЛауреати Нобелівської премії з літератури |
---|
| 1901—1925 | | | 1926—1950 | | | 1951—1975 | | | 1976—2000 | | | 2001—2025 | |
|