Перейти до вмісту

RS-68

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
RS-68
Двигун RS-68 проходить вогняні випробування у космічному центрі НАСА Стенніс на етапі розробки.
Двигун RS-68 проходить вогняні випробування у космічному центрі НАСА Стенніс на етапі розробки.
Країна походження США США
Виробник Rocketdyne
Pratt & Whitney Rocketdyne
Aerojet Rocketdyne
Liquid
Продуктивність
Тяга на рівні моря RS-68: 660 000 фунтів-сили (2950 кН)

RS-68A: 705 000 фунтів-сили (3137 кН)[1]

Тиск камери 1,488 psi (0,01026 МПа)
Питомий імпульс 21.5
Питомий імпульс у вакуумі RS-68: 410 с (4,0 км/с)
RS-68A: 412 с (4,04 км/с)[2]
Питомий імпульс на рівні_моря RS-68: 45.3
RS-68A: 47.4
Розміри
Довжина 5.20 метри
Діаметр 2.43 метри
Суха маса RS-68: 6 600 кг
RS-68A: 6 740 кг

RS-68 (Rocket System 68) — це рідкопаливний ракетний двигун компанії Aerojet Rocketdyne, який використовує рідкий водень (LH2) і рідкий кисень (LOX) як паливо в енергетичному циклі газогенератора. Це найбільший ракетний двигун, що працює на водневому паливі[3].

Його розробка почалася в 1990-х роках з метою виробництва простішого, менш дорогого, важкого двигуна для системи запуску Delta IV . Було випущено дві версії двигуна: оригінальний РС-68 і вдосконалений РС-68А. Третя версія, RS-68B, була запланована для ракети Ares V Національного управління з аеронавтики та дослідження космічного простору (NASA) до повного скасування ракети та програми Constellation.

Дизайн і розробка

[ред. | ред. код]

Однією з головних цілей програми RS-68 було створення простого двигуна, який був би економічно ефективним при використанні для одного запуску. Щоб досягти цього, RS-68 має на 80% менше деталей, ніж головний двигун багаторазового космічного човника (SSME)[4]. Несприятливими наслідками такої простоти були значно нижче співвідношення тяги до ваги та на 10% нижчий питомий імпульс порівняно з SSME. Перевагою такої простоти є менша вартість конструкції RS-68[4].

RS-68 є частиною кожного ядра Delta IV Common Booster Core. Найбільша з ракет-носіїв, Delta IV Heavy, використовує три CBC, змонтовані разом[5].

При максимальній тязі 102% двигун виробляє 758 000 фунтів-сил у вакуумі та 663 000 фунтів-сил на рівні моря. Маса двигуна становить 6 600 кг. З такою тягою двигун має співвідношення тяги до ваги 51,2 і питомий імпульс 410 секунд (4,0 км/с) у вакуумі та 365 секунд (3,58 км/с) на рівні моря[6]. RS-68 керується гідравлічним механізмом і здатний дроселювати тягу від 58% до 102%[7].

RS-68A є оновленою версією RS-68 зі збільшеним питомим імпульсом і тягою (до понад 700 000 фунтів-сили на рівні моря)[8]. Перший запуск 29 червня 2012 року з бази ВПС на мисі Канаверал використовував три двигуни RS-68A, встановлені на важкій ракеті Delta IV[9].

Варіанти

[ред. | ред. код]
  • RS-68 є оригінальною версією. Він виробляє 663 000 фунтів-сили тяга на рівні моря[10].
  • RS-68A є вдосконаленою версією. Він виробляє 705 000 фунтів-сили тяга на рівні моря і 800 000 фунтів-сили тяга у вакуумі[11].
  • RS-68B була запропонованою модернізацією для використання в ракеті-носії Ares V для програми NASA Constellation[12]. Ares V мав використовувати шість двигунів RS-68B на 10 мктрів в діаметрі основного ступеня разом із двома 5,5-сегментними твердотільними ракетними прискорювачами. Пізніше було встановлено, що абляційна форсунка RS-68 погано підходить для цього середовища з кількома двигунами, що спричиняє зниження ефективності двигуна та сильне нагрівання в базі транспортного засобу[13].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. DELTA IV. United Launch Alliance. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 13 липня 2014.
  2. Delta IV User's Guide (PDF). United Launch Alliance. June 2013. Архів (PDF) оригіналу за 10 липня 2014. Процитовано 13 липня 2014.
  3. (Пресреліз). {{cite press release}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. а б "AIAA 2002-4324, Propulsion for the 21st Century—RS-68"
  5. Atlas V and Delta IV Technical Summary (PDF).
  6. United Launch Alliance Delta IV Heavy.
  7. Boeing white paper on RS-68 development. Архів оригіналу за 15 квітня 2007. Процитовано 23 березня 2023. [Архівовано 2007-04-15 у Wayback Machine.]
  8. (Пресреліз). {{cite press release}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  9. (Пресреліз). {{cite press release}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  10. RS-68 Propulsion System (PDF). Pratt & Whitney Rocketdyne. October 2005. Архів оригіналу (PDF) за 14 липня 2018. Процитовано 7 квітня 2019.
  11. P&W Successfully Completes Hot-Fire Test on 2nd RS-68A Certi. asdnews.com. Архів оригіналу за 25 липня 2011. Процитовано 25 квітня 2018. [Архівовано 2011-07-25 у Wayback Machine.]
  12. Overview: Ares V Cargo Launch Vehicle. National Aeronautics and Space Administration. Архів оригіналу за 26 вересня 2008. Процитовано 30 вересня 2008. [Архівовано 2012-04-12 у Wayback Machine.]
  13. The engines that refused to retire – RS-25s prepare for SLS testing. nasaspaceflight.com. June 2013. Архів оригіналу за 30 серпня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]