Locus amoenus
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
Locus amoenus (лат. приємна місцевість, чарівний куточок) — уявлення, яке виникло в європейській Античності і було розвинене в Середньовіччі ��ро ідеалізовану місцину на землі, де людина існує в абсолютній гармонії з природою. Цей європейський алегорико-міфологічний образ, що символізує єдність і союз людини і природи, вплинув на європейське образотворче мистецтво[1], літературу, садово-паркове мистецтво, ландшафтний дизайн та містобудування. Топос locus amoenus був детально розглянутий Е. Р. Курціусом в книзі «Європейська література і латинське Середньовіччя» (нім. Europäische Literatur und lateinisches Mittelalter, 1948).
Ідеалізоване уявлення про мирне життя на лоні природи в якійсь віддаленій місцевості виникло у Стародавній Греції, було вперше зафіксоване Гомером і отримало масштабну розробку в давньоримській традиції та стало літературним штампом. На фоні ідилічних природних картин в дусі locus amoenus відбувалися, зокрема, романтичні любовні зустрічі. Трансформацію природного топосу здійснив Овідій у книзі «Метаморфози»: в його сюжетах «приємні місця» таять небезпеку, переповнені прихованими погрозами, несуть загибель, насильством, божевіллям.
У ранньому середньовічному європейському світогляді топос гармонійної природи тісно сплітається з образом недосяжно-прекрасного раю, що є разючою для уяви природною картиною, в якій панує вічна весна, течуть прохолодні струмки, співають дивовижні птахи, мирно бродять звірі, цвітуть незвичайні квіти і ростуть прекрасні дерева[2]. При цьому образ locus amoenus стійко зв'язувався з ідеєю культивування, обробітку, додатку божественних або людських зусиль, це саме сад («вертоград») на відміну від locus horridus, лісової гущавини.
- Curtius E. R., Europäische Literatur und lateinisches Mittelalter, 9. Auflage. Bern/München 1977 (1948), Глава 10: Die Ideallandschaft (англ. перевод — European Literature and the Latin Middle Ages, 1953).
- Locus amoenus. Gardens and Horticulture in the Renaissance. Ed. A. Samson. 2012.
- Сазонова Л. И. Память культуры. Наследие Средневековья и бароко в русской литературе Нового времени. — М., 2012. — (Глава II. Из символики сада: от Средневековья до серебряного века).
- ↑ Олександр Марков, Філософія пейзажу на russ.ru. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Сазонова Л. И. Память культуры. Наследие Средневековья и барокко в русской литературе Нового времени. — М., 2012. — С. 70.