HMS Kempenfelt (R03)
«Кемпенфельт» (R03) | ||
---|---|---|
HMS Kempenfelt (R03) | ||
Британський есмінець «Кемпенфельт» на буксирі входить до Ньюкасла. 1 липня 1944 року | ||
Служба | ||
Тип/клас | лідер ескадрених міноносців типу «W» | |
Держава прапора | Велика Британія | |
Належність | Військово-морські сили Великої Британії | |
На честь | третій корабель флоту на ім'я «Кемпенфельт»[Прим. 1] | |
Корабельня | John Brown & Company, Клайдбанк | |
Замовлено | грудень 1941 | |
Закладено | 24 червня 1942 | |
Спущено на воду | 8 травня 1943 | |
Введено в експлуатацію | 25 жовтня 1943 | |
На службі | 1943-1950 | |
Статус | 1956 році проданий Югославії, після модернізації та ремонту, у лавах ВМС СФРЮ як «Котор» | |
Нагороди | 3 бойових відзнаки[Прим. 2][1] | |
Бойовий досвід | Друга світова війна Середземномор'я Операція «Шінгл» Операція «Нептун» Кампанія в Арктиці * Операція «Гудвуд» Війна на Тихому океані * Битва за Окінаву | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Тоннаж | 1 730 тонн/2 570 тонн (стандартна) | |
Довжина | 110,57 м | |
Ширина | 10,9 м | |
Осадка | 3,0 м | |
Технічні дані | ||
Рухова установка | 2 × парових турбіни Parsons 2 × парових котли Admiralty | |
Гвинти | 2 | |
Потужність | 40 000 к.с. | |
Швидкість | 36 вузлів (67 км/год) | |
Дальність плавання | 4 675 миль (8 658 км) на швидкості 20 вузлів | |
Екіпаж | 179 офіцерів та матросів | |
Озброєння | ||
Артилерія | 4 × 120-мм гармати QF Mark IX | |
Торпедно-мінне озброєння | 8 (2 × 4) × 533-мм торпедних апаратів Mk. IX 70 глибинних бомб | |
Зенітне озброєння | 4 (4 × 1) × 40-мм зенітних гармат QF 2 pounder Mark VIII або 2 × 20-мм автоматичних зенітних гармати «Ерлікон» | |
Радіолокаційне озброєння | радари Type 291 Type 285 Type 272 Type 282 |
R-21 «Котор» | ||
---|---|---|
R-21 Kotor
| ||
Служба | ||
Держава прапора | СФРЮ | |
Належність | Югославія | |
На службі | 1956–1971 | |
Переданий | жовтень 1956 | |
Виведений зі складу флоту | 1971 | |
Статус | 1971 році розібраний на брухт | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Технічні дані | ||
Озброєння |
«Кемпенфельт» (англ. HMS Kempenfelt (R03) — військовий корабель, лідер ескадрених міноносців типу «W» Королівського військово-морського флоту Великої Британії часів Другої світової війни та ВМС СФРЮ часів Холодної війни.
Ескадрений міноносець «Кемпенфельт» закладений 24 червня 1942 року на верфі компанії John Brown & Company у Клайдбанку. 8 травня 1943 року він був спущений на воду, а 25 жовтня 1943 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. Есмінець брав участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, бився в Середземному морі та на Тихому океані.
На початку січня 1944 року «Кемпенфельт» разом з крейсерами «Орайон» та «Спартан», лідером есмінців «Інглефілд» та есмінцями «Джервіс», «Джейнес», «Лафорей», «Лоял», «Тенашіос», «Арчін» здійснював артилерійську підтримку підрозділів 1-ї британської піхотної дивізії, що висадилась на італійський берег поблизу Анціо.
21 січня разом з «Інглефілд» та французьким есмінцем «Малін» обстрілював позиції німців в Гаеті.
22 серпня корабель входив до складу угруповання британського флоту, яке діяло в операції «Гудвуд». «Кемпенфельт» з лінкором «Дюк оф Йорк», крейсерами «Бервік» і «Девоншир» та 13 есмінцями супроводжували авіаносці «Індіфатігебл», «Фомідебл» і «Ф'юріос», що здійснювали повітряний напад на німецький лінійний корабель «Тірпіц». Після завершення 24 серпня «Кемпенфельт» відплив до Кардіффа.
У грудні 1944 року лідер есмінців забезпечував разом з іншими кораблями британського флоту прикриття авіаносної групи, що здійснювала повітряні напади на Белаван (острів Суматра)[Прим. 3].
4 січня 1945 року 63-тя об'єднана оперативна група британського флоту[Прим. 4] завдала потужного удару по нафтопереробній інфраструктурі у Пангкаланзі на Суматрі, де хазяйнували японські окупанти.
24 січня 1945 року британці провели черговий наліт у ході операції «Меридіан»[Прим. 5] на об'єкти нафтової промисловості в Палембанг.
У 1956 році корабель був проданий Югославії, після модернізації та ремонту, у лавах ВМС СФРЮ як «Котор». Ніс службу до 1971 року, після чого був розібраний на метал.
- HMS Rotherham (H09)
- Ескадрені міноносці типу «Навігаторі»
- Z31 (есмінець)
- Chacal (есмінець)
- Баку (лідер ескадрених міноносців)
- HMS Keppel (D84)
- HMS Kempenfelt (ii) (R 03). на uboat.net. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)
- HMS KEMPENFELT (ii) (R 03) - W-class Flotilla Leader. на naval-history.net. Архів оригіналу за 30 квітня 2018. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)
- Critchley, Mike (1982). British Warships Since 1945: Part 3: Destroyers. Liskeard, UK: Maritime Books. ISBN 0-9506323-9-2.
- Raven, Alan; Roberts, John (1978). War Built Destroyers O to Z Classes. London: Bivouac Books. ISBN 0-85680-010-4.
- Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.
- Виноски
- ↑ Британського контрадмірала Річарда Кемпенфельта.
- ↑ 3 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах Другої світової війни: за висадку в Анціо (1944), за висадку в Нормандії (1944), за битву за Окінаву (1945).
- ↑ Угруповання кораблів під командуванням адмірала Ф. Віана, що брали участь в операції «Робсон»: авіаносці «Іластріас» та «Індомітебл», 3 крейсери «Аргонаут», «Блек Прінс» і «Ньюкасл», есмінці «Кемпенфельт», «Вейкфул», «Волвінд», «Вессекс» та «Рангле».
- ↑ Угруповання кораблів, що брали участь в операції «Лентіл»: 3 авіаносці «Вікторіос», «Індіфатігебл» та «Індомітебл», крейсери «Аргонаут», «Цейлон», «Блек Прінс» і «Саффолк», есмінці «Кемпенфельт», «Велп», «Гренвілль», «Вейгер», «Ураніа», «Андонтід» та «Ундіна»
- ↑ Склад сил, що залучались до операції «Меридіан»: 4 авіаносці «Індіфатігебл», «Вікторіос», «Індомітебл» і «Іластріас», лінійний корабель «Кінг Джордж V», легкі крейсери «Аргонаут», «Цейлон», «Блек Прінс» і «Евріал»; есмінці: «Гренвіль», «Андін», «Урса», «Андонтед», «Кемпенфельт», «Вейкфул», «Вессекс», «Арчін», «Вірлвінд», «Вейгер» та «Хвелп»; танкери RFA «Вейв Кінг», RFA «Екодейл» і «Емпайр Салведж». Відповідні розвідувальні та повітряно-морські рятувальні обов'язки покладалися на підводні човни «Старді», «Тантиві» і «Танталус».
- Джерела