Перейти до вмісту

47-мм гармата QF 3-pounder Vickers

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
47-мм швидкострільна гармата QF 3-pounder Vickers
Ordnance QF 3-pounder Vickers

47-мм універсальна швидкострільна гармата QF 4 inch Mk V на моніторі «Сер Джон Мур». Перша світова війна
Типкорабельна гармата
зенітна гармата
гармата берегової артилерії
ПоходженняВелика Британія Британська імперія
Історія використання
На озброєнні1905-1940-ві
Оператори Військово-морські сили Великої Британії
ВійниПерша світова війна
Друга світова війна
Історія виробництва
Розроблено1902-1903
ВиробникVickers Limited
Виготовлення1905-1936
Виготовлена
кількість
600
ВаріантиMk I, Mk II
Характеристики
Вага600 кг
Довжина2,512 м
Довжина ствола2,352 м

Снаряд47×360mmR 3.3 lb
Вага снаряду1,5 кг
Калібр47
Казенникнапівавтоматичний вертикальний блок
Підвищення−5/+12°
Траверс360°
Темп вогню20-25 постр./хв.
Дульна швидкість785 м/с
Дальність вогню
Максимальна5 100 м (12°)

47-мм гармата QF 3-pounder Vickers у Вікісховищі

47-мм швидкострільна гармата QF 3-pounder Vickers (англ. Ordnance QF 3-pounder Vickers) — британська універсальна швидкострільна гармата часів Першої світової війни. Артилерійська система QF 3-pounder виробництва компанії Vickers Limited була прийнята на озброєння Королівського ВМФ Великої Британії у 1905 році й спочатку використовувалась як допоміжна корабельна артилерія на крейсерах та есмінцях, а згодом як зенітне корабельне озброєння бойових кораблів різного типу. За своїми характеристиками переважала подібну 47-мм швидкострільну гармату Гочкіса. В окремих випадках використовувалась як допоміжна корабельна артилерія та зенітна артилерія у роки Другої світової війни.

Використання гармат

[ред. | ред. код]

Перше замовлення на виробництво 147 гармат надійшло компанії Vickers Limited у 1904. Спочатку 47-мм швидкострільні гармати призначалися для установки на крейсери і великі кораблі в ролі протимінних гармат. Пізніше QF 3-pounder Vickers стали встановлювати на кораблі меншого розміру. Серійне виробництво QF 3-pounder Vickers велося в період 1905—1936 років на британських заводах Vickers. Всього було вироблено 600 гармат.

До 1911 року на озброєнні кораблів перебувало 193 гармат цього типу, але вони не стали стандартним озброєнням у Королівському флоті. У 1915 році, в ході Першої світової війни, гармати QF 3-pounder Vickers були визнані неефективними і демонтовані з більшості кораблів, частина з них були використані як берегова артилерія. У міжвоєнні роки артилерійські системи використовувалися для озброєння річкових кораблів і катерів.

У післявоєнні роки 47-мм гармати QF 3-pounder Vickers встановлювали на малі кораблі й на річкові судна. До 1927 року як мінімум 62 гармати були перероблені на зенітні гармати сухопутних військ, що використовувалися і під час Другої світової війни. З метою експерименту одна така гармата навіть була встановлено на дослідний зразок важкого танка A1E1 «Індепендент».

Список кораблів

[ред. | ред. код]

Гармати QF 3-pounder Vickers використовувалися на багатьох типах військових кораблів різних флотів, зокрема:

Королівського флоту Великої Британії
Королівського флоту Італії
Королівського флоту Іспанії
ВМС Чилі

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Ian Buxton Big Gun Monitors: The History of the Design, Construction and Operation of the Royal Navy's Monitors
  • Ian V. Hogg & L.F. Thurston, British Artillery Weapons & Ammunition 1914—1918. London: Ian Allan, 1972.

Посилання

[ред. | ред. код]