Шкурко Анатолій Никифорович

Шкурко Анатолій Никифорович
Народження	29 жовтня 1924(1924-10-29) село Смолин, Чернігівський район Чернігівської області, СРСР (нині Україна)
Смерть	22 жовтня 2019(2019-10-22) (94 роки)
	Чернігів, Україна
Національність	українець
Країна	СРСР →  Україна
Жанр	станковий живопис, портрет, пейзаж
Навчання	Харківське художнє училище, Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна Академії мистецтв СРСР
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України[1][2]
Учасник	німецько-радянська війна[2]
Нагороди

Шкурко Анато́лій Ники́форович (нар. 29 жовтня 1924(19241029), село Смолин, Чернігівського району Чернігівської області — пом. 22 жовтня 2019 року в Чернігові) — український художник, член Національної спілки художників України з 1960 року. Заслужений художник України з 1996 року, народний художник України з 2009 року^[3].

Народився у селі Смолин, Чернігівського району Чернігівської області. З 1930 року родина художника переїжджає в Чернігів.

Мріючи з дитинства стати художником, одразу після закінчення школи у 1939 році Анатолій Шкурко вступає до Харківського художнього училища, але закінчити навчання завадить війна.

Анатолій Шкурко розпочав свій солдатський шлях із древнього Любеча і дійшов бійцем 111-го стрілецького полку 1-го Білоруського фронту до Берліна.

У 1946 році розпочав, а у 1951 році закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна, де його педагогами з фаху були видатні художники Р. Френц, Д. Альховський, І. Сорокін.

У 1996 році став лауреатом Чернігівської обласної премії імені М. М. Коцюбинського.

З 1996 року заслужений художник України, а в 2009 році нагороджений почесним званням «Народний художник України»^[3].

З 2015 року — почесний громадянин Чернігова^[4].

Діапазон художніх інтересів А. Н. Шкурка широкий. Він випробує свої сили в усіх жанрах живопису, звертається до широкого кола тем і образів: історія України, різні куточки її природи, мирна праця людини-трудівника, тихе життя речей, що повсякденно оточують її.

Художник заявив про себе портретами, що було для нього знаковим. Адже за плечима були роки війни, які сформували відповідний життєвий досвід, що допомагав знайти критерій оцінки людської особистості, сприяв осягненню характеру сучасника. З портретів студентських років А.Шкурка особливо цікавими є «Етюд портрета В. М. Зенченка» (1949) та «Муляр» (1950). Важливою віхою у творчій біографії художника стали 60-ті роки — період підведення перших підсумків, утвердження творчого авторитету. З 1960 року він член Національної спілки художників України.

Шевченківська тема — одна з провідних тем українського мистецтва, зокрема історичного жанру. До 150-річчя від дня народження поета і художника А. Шкурко створив живописне полотно «Т. Г. Шевченко у Седневі» (1964). У творі митця Кобзар постає великим життєлюбом, сердечною і щирою людиною, глибоко вразливою поетичною натурою.

Міські пейзажі митця виражають його особисту причетність до всього зображуваного, що і визначає характер його палітри та головні риси стилістики. У творах живописця і тихе замилування, і бурхливе захоплення, і гучний сонячний гімн («Чернігів».1964, «Нові околиці Чернігова». 1972, «Чернігів будується». 1974). Майстер зумів втілити любов до рідного міста, і водночас правду про повсякденне його життя.

Особливістю творчості художника є відчутна присутність людини в його пейзажах, що надає їм своєрідної жанровості. Саме у пейзажі обдарування колориста розкривається найповніше, тому для А. Н. Шкурка цей жанр завжди є школою майстерності і постійним джерелом свіжих вражень, нових тем та образів («Літо». 1962, «Весняні поля». 1981).

Анатолій Никифорович Шкурко — пройшов нелегкий життєвий шлях, де були радощі, і труднощі. Але, незважаючи на перешкоди, художник упевнено йшов до своєї мети завдяки своєму оптимістичному мистецтву, наполегливій праці і по праву посідає помітне місце серед знаних майстрів українського образотворчого мистецтва^[5].

• Хлібороби. 1969 р. Полотно, олія. Чернігів весняний. 1988 р. Полотно, олія.
• «Встане правда. Т. Г. Шевченко». 1990 р. Полотно, олія.
• У ріднім краї. Луки. 1990 р. Полотно, олія.
• Чернігів-місто історичне. 1993 р. Полотно, олія.
• О. Довженко. 1994 р. Полотно, олія.
• М. Коцюбинський на Болдиній горі. 1994—1995 рр. Полотно, олія.

та інші

• Українські радянські художники: Довідник. — К.: Мистецтво, 1972. — С. 527.
• Словник художників України. — К.: УРЕ, 1973. — С. 257.
• Чумак М. М. В. Гоголю присвячено II Деснянська правда. — 1984. — 11 квітня.
• Ключник С. Звітує художник // Деснянська правда. — 1984. — 7 грудня.
• Олейник А. Из фронтовых блокнотов // Комсомольское знамя. — 1985. — 20 марта.
• А. Н. Шкурко. Живопис. Графіка: Каталог виставки творів / Автор вступної статті та упорядник Р. 3. Кункіна. — К., 1987. — 39 с.
• Митці України: Енцикл. довідник. — К.: УЕ, 1992. — С. 653.
• Григоренко І. Вічний перегук поколінь // Деснянська правда. — 1994. — 10 вересня.
• Калібаба Д. Відомі діячі культури, науки, політики Приде- сення: Довідник. — Чернігів, 1995. — С. 138.
• Історичний календар Чернігівщини / Упорядник-редактор О. Деко. — К.: Чернігівське земляцтво, 1997. — С. 612.
• Мистецтво України: Біографічний довідник. — К.: УЕ, 1997. — С. 655.
• Калібаба Д. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини. — Чернігів, 1998. — С. 244.
• Календар Чернігівщини — на межі тисячоліть, 1999—2000 / Автор, упорядник, редактор О. Деко. — К.: Чернігівське земляцтво, 1998. — С. 610.

• Анатолій Никифорович ШКУРКО [Архівовано 23 жовтня 2019 у Wayback Machine.], автор Олександр Майшев
• Відкрилася виставка заслуженого художника України Анатолія Шкурка [Архівовано 23 жовтня 2019 у Wayback Machine.], «Європейська Україна»

• Не стало почесного громадянина міста Чернігова Анатолія Шкурка [Архівовано 23 жовтня 2019 у Wayback Machine.], «Чернігівський формат»

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.