Ч'єу Мінь Вионг

Ч'єу Мінь Вионг
Народився	2 століття до н. е.
Помер	113 до н. е.[1]
Країна	Намв'єт
Діяльність	монарх
Посада	король
Батько	Ч'єу Ван Вионг[2]
У шлюбі з	Jiud
Діти	Ч'єу Тхуатзионг Вионг  і Ч'єу Ай Вионг

Ч'єу Мінь Вионг (д/н — 113 до н. е.) — 3-й володар Наньюе в 122—113 роках до н. е. У китайських джерелах відомий як Чжао Їнці.

Походив з дина��тії Ч'єу (китайською — Чжао). Старший син імператора Ч'єу Ван Вионга. При народженні отримав ім'я Ань Те. У 135 році до н. е. відправлений батьком до двору ханського імператора Лю Че. Тут став відомим як Їнці. Здобув китайську конфуціанську освіту. Одружився з китайською аристократкою із роду Цзю.

122 року до н. е. у зв'язку з хворобою батька отримав дозвіл від китайського імператора повернутися до Наньюе. Невдовзі після смерті Ч'єу Ван Вионга став новим імператором під ім'ям Мінь Вионг. Першим надав матері титул тхайхау (княгиня-мати). Слідом за цим надав дружині-китаянці титул хау (дружина володаря), а сина від неї Хинга призначив спадкоємцем трону обмін старшого сина К'єн Дика від юеської аристократки.

Запровадив бюрократичну та законодавчу систему з Хань, що викликало невдоволення знаті та жерців. За те, що силою впроваджував нові порядки, уславився як тиран. Помер 113 року до н. е. Йому спадкував Ч'єу Хинг.

• Taylor, Jay (1983), The Birth of the Vietnamese, University of California Press
• Watson, Burton (1993), Records of the Grand Historian by Sima Qian: Han Dynasty II (Revised Edition, Columbia University Press