Перейти до вмісту

Церква Святого Спасителя (Ґюмрі)

Координати: 40°47′03″ пн. ш. 43°50′29″ сх. д. / 40.7842° пн. ш. 43.8414° сх. д. / 40.7842; 43.8414
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Церква Святого Спасителя
40°47′03″ пн. ш. 43°50′29″ сх. д. / 40.7842° пн. ш. 43.8414° сх. д. / 40.7842; 43.8414
Тип спорудицерква і пам'ятка культури
Розташування Вірменія[1]Ґюмрі[1]
АрхітекторTadevos Antikyand
Початок будівництва1860-ті
Стильвірменська архітектура
НалежністьВірменська апостольська церква
ЄпархіяDiocese of Shirakd
Станпам'ятка культурної спадщини Вірменіїd[1]
Оригінальна назвавірм. Սուրբ Ամենափրկիչ Եկեղեցի
Церква Святого Спасителя (Ґюмрі). Карта розташування: Вірменія
Церква Святого Спасителя (Ґюмрі)
Церква Святого Спасителя (Ґюмрі) (Вірменія)
Мапа
CMNS: Церква Святого Спасителя у Вікісховищі

Церква Святого Спасителя, також відома як Церква Всеспасителя або Сурб Аменапркич (вірм. Սուրբ Ամենափրկիչ Եկեղեցի) — вірменська церква XIX століття, розташована в центрі міста Ґюмрі на площі Вардананц. Побудована у 1858—1872 роках за проєктом Тадевоса Андікяна, освячена 1873 року[2]. Нагадує зовні Анійський собор.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1850-ті роки в центрі Александрополя (колишня назва Ґюмрі) стояли храм Вірменської апостольської церкви і храм Грецької православної церкви. Вірмени в місті наполягали на будівництві великого храму на місці двох церков.

Будівництво храму під керівництвом Тадевоса Андікяна тривало від 1858 до 1872 року. Місце підшукали на заболоченому березі річки в центрі міста, щоб храм під час землетрусу звів до мінімуму силу підземних поштовхів. Будували коштом населення Александрополя, зокрема багатої родини Дрампянів. Крім Андікяна, в будівництві брав участь майстер Манук Петросян, який керував роботою по дереву. Його прозвали «праведним Мануком» за те, що він сам закріпив великий хрест на головному куполі. Разом з Андікяном він брав участь у реставрації різних храмів[3].

Церкву освятили 1873 року. 1882 року поруч з північним фасадом звели прибудову. При церкві діяла парафіяльна школа. 1926 року церква встояла після Ленінаканського землетрусу, однак у 1930-ті роки церкву націоналізували, підірвавши в 1932 році дзвіницю[4]. 1964 року дзвіницю відновили, однак у цер��ві служби не проводилися — в будівлі розташовувалися музей і філармонія. 1988 року під час Спітакського землетрусу церква майже повністю зруйнувалася. Від 2002 року триває відновлення будівлі[уточнити].

Процес реконструкції

[ред. | ред. код]

1995 року переговори з архітектором Рафіком Єгояном[hy] і диригентом Лорісом Чкнаворяном закінчилися тим, що вирішили відновити церкву — це схвалив губернатор Ширакської області Арарат Ґомцян. Відновлювали споруду на пожертви, однак через фінансову скруту роботи не раз зупинялися. Від 2002 року реконструкцією керує колишній мер Ґюмрі Вардан Гукасян[5]. Відновлення фасаду завершено 2014 року: хрести освятив 21 червня 2014 року Верховний Патріарх і Католикос усіх вірмен Гарегін II, їх встановили на купол і дзвіницю[6].

Алея хачкарів

[ред. | ред. код]

2010 року стараннями Вардана Гукасяна у дворі Шаумянської церкви і на задньому дворі Церкви Спасителя встановили понад 20 хачкарів, зроблених ґюмрійськими майстрами. Територію прозвали Алеєю хачкарів, планується встановити понад 100 таких хачкарів[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. В Гюмри расположены 5 церквей и одна русская часовня [Архівовано 18 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Հայաստանի Սովետական Հանրագիտարան, հատոր 4 «Լենինական» էջ 547
  4. ԳՅՈՒՄՐԻԻ ՍՈՒՐԲ ԱՄԵՆԱՓՐԿԻՉ ԵԿԵՂԵՑԻ (вірм.). Архів оригіналу за 2 березня 2013. Процитовано 19 квітня 2020.
  5. Գյումրու նախկին քաղաքապետը վստահ է, որ «Սուրբ Ամենափրկիչ» եկեղեցու խաչերի տեղադրումից հետո գյումրեցիների սոցիալական վիճակը կկարգավորվի (вірм.). Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
  6. Միքայել եպիսկոպոս Աջապահյանը գտնում է, որ պետք է քաջալերել Վարդան Ղուկասյանին (вірм.). 21 червня 2014. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 19 квітня 2020.
  7. Գյումրիում կտեղադրվեն Ջուղայի խաչքարերի կրկնօրինակները (вірм.). Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 19 квітня 2020.