Центральні торгові лазні
| Центральні торгові лазні | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Вигляд пам'ятки у 2013 році | ||||
50°27′7.4″ пн. ш. 30°31′16.2″ сх. д. / 50.452056° пн. ш. 30.521167° сх. д. | ||||
| Статус | діючі | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Київ, вул. Мала Житомирська, 3 | |||
| Тип будівлі | громадські лазні | |||
| Архітектурний стиль | історизм | |||
| Архітектор | Гаврило Позняков | |||
| Будівництво | 1893 — 1894 | |||
  Центральні торгові лазні (Україна) | ||||
 | ||||
 Центральні торгові лазні у Вікісховищі | ||||
Центральні торгові лазні — громадські лазні, пам'ятка архітектури[джерело?] кінця 19 століття на вул. Малій Житомирській у Києві. Були відомі також як «Купецькі лазні» та «Лазні Познякова».
Побудовані у 1893—1894 роках архітектором Гаврилом Петровичем Позняковим. Піч, яка діє донині, побудована в 1895.
Тут купці усіх гільдій відзначали укладання угод. В 1914 Гаврило Петрович подарував лазні муніципальній владі[1], яка володіє будинком досі (споруда є пам'яткою архітектури[джерело?], і тому не підлягає приватизації). За іншою інформацією в 2004-му перейшла у приватні руки[2].
За радянських часів лазня відносилась до Лисогірського банно-прального комбінату,
Лазні були обладнані за зразком давньоримських терм: з мармуровими ваннами, лавами, фонтанами і мозаїчною підлогою. Поруч Позняков звів чотириповерховий прибутковий будинок, в якому розмістилися ресторан, перукарня та кілька магазинів[3].
Зараз лазня має велике приміщення з вологою парою та суху фінську сауну, невеликий басейн для пірнання та дві зали зі столами для масажу чи відпочинку.
- ↑ http://zamkovagora.kiev.ua/detal.php?id=467[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Фотогалерея: Ідіть в баню. Архів оригіналу за 28 вересня 2016. Процитовано 28 жовтня 2011.
- ↑ «Економічний журнал». Віталій Пономарьов. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 28 жовтня 2011.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |