Філарет (Вахромєєв)

Митрополит Філарет Мітрапаліт Філарэт
37-й Митрополит Мінський та Слуцький, Екзарх всієї Білорусі
10 жовтня 1978 — 25 грудня 2013
Церква:	Російська православна церква
Попередник:	Антоній (Мельников)
Наступник:	Павло (Пономарьов)
4-й Голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату.
14 квітня 1981 — 13 листопада 1989
Церква:	Російська православна церква
Попередник:	Ювеналій (Поярков)
Наступник:	Кирил (Гундяєв)
Митрополит Берлінський та Середньоєвропейський
18 квітня 1973 — 10 жовтня 1978
Попередник:	Леонтій (Гудімов)
Наступник:	Мелхіседек (Лебед��в)
Архієпископ Дмитровський, вікарій Московської єпархії
14 травня 1966 — 18 квітня 1973
Попередник:	Філарет (Денисенко)
Наступник:	Володимир (Сабодан)
Єпископ Тихвинський, вікарій Лєнінградської єпархії
24 жовтня 1965 — 14 травня 1966
Попередник:	Антоній (Дем'янський)
Наступник:	Михайло (Мудьюгін)
Альма-матер:	Московська духовна академія (1961) і Московська духовна семінарія (1957)
Науковий ступінь:	кандидат богослов'я
Діяльність:	священник
Народження:	21 березня 1935(1935-03-21) Москва, СРСР
Смерть:	12 січня 2021(2021-01-12) Мінськ, Білорусь
Похований:	Жировицький монастир
Священство:	26 квітня 1959
Чернецтво:	3 квітня 1959
Єп. хіротонія:	24 жовтня 1965
Автограф:
Нагороди:
Філарет у Вікісховищі

Митрополи́т Філаре́т (біл. Мітрапаліт Філарэт;  — Кири́ло Варфоломійович Вахромєєв, біл. Кірыл Варфаламеевіч Вахрамееў; 21 березня 1935, Москва — 12 січня 2021, Мінськ) — єпископ Російської православної церкви на покої, почесний Патріарший екзарх всієї Білорусі. Герой Білорусі.

31 січня 1990 — 25 грудня 2013 — предстоятель Білоруської православної церкви.

Вахромєєви — купецький рід Ярославля.

Прадід — Іван Олександрович (1843—1908) — заснував у 1909 році міську біржу, першим головою якої став його родич Микола Миколайович Вахромєєв. Дід — Олександр Іванович (1875—1921) — був міським головою.

До 300-річчя дому Романових купцям Вахромєєвим у 1913 році було надано дворянство, після чого вони переїхали в Москву.

Батько — Варфоломій Олександрович Вахромєєв (1904—1984), викладач Академічного музичного училища при Московській консерваторії, давав приватні уроки. У числі його учнів були діти з родин радянської номенклатури. До 80-річчя за складання ''Підручника церковного співу для духовних шкіл'' Варфоломія Вахромєєва було нагороджено орденом святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня. Мати Олександра Федорівна Вахромєєва (до шлюбу Смирнова) (1902—1981) і старша сестра Ольга (1925—1997) теж були педагогами московських музичних шкіл.

1953 — закінчив середню школу і паралельно хорове відділення дитячої музичної школи, де директором був його батько.

1953—1957 — вихованець Московської духовної семінарії (Загорськ).

1954—1961 — послух іподиякона.

1957—1961 — навчався у Московській духовній академії.

3 квітня 1959 — пострижений в чернецтво з іменем Філарет (на честь Філарета Милостивого).

26 квітня 1959 — у Москві був рукопокладений в ієродиякони.

1961 — після закінчення духовної академії зі ступенем кандидата богослов'я, залишений при Академії як професорський стипендіат із дорученням читання лекцій з історії і аналізу західних сповідувань на ІІІ курсі Академії, пізніше було доручене викладання гомілетики в Академії та Семінарії.

14 грудня 1961 — рукопокладений в ієромонаха.

1962 вересень — старший помічник інспектора Московської духовної академії.

1963 червень — інспектор Московської духовної академії.

4 серпня 1963 — зведений в сан ігумена із покладанням палиці та хреста з прикрасами.

Вересень 1963 — завідувач аспірантурою Московської духовної академії.

8 жовтня 1963 — зведений в сан архімандрита.

17 жовтня 1963 — секретар Комісії Священного синоду у питаннях християнської єдності.

1 жовтня 1964 — доцент.

8 жовтня 1965 — єпископ Тихвінський, вікарій Лєнінградської єпархії.

24 жовтня 1965 — хіротонія в єпископа.

14 травня 1966 — 18 квітня 1973 — єпископ Дмитрівський, вікарій Московської єпархії та ректор Московської духовної академії.

28 листопада 1968 — 19 жовтня 1971 — другий заступник голови відділу зовнішніх церковних відносин Московського патріархату.

20 березня 1969 — член Комісії священного синоду РПЦ у питаннях християнської єдності.

6 січня 1971 — 25 серпня 1972 — тимчасово керував Калінінською єпархією.

9 вересня 1971 — зведений в сан архієпископа.

18 квітня 1973 — 10 жовтня 1978 — архієпископ Берлінський та Середньоєвропейський, Патріарший екзарх Середньої Європи.

15 квітня 1975 — зведений в сан митрополита.

10 жовтня 1978 — митрополит Мінський та Білоруський.

12 жовтня 1978 — 28 березня 1984 — Патріарший Екзарх Західної Європи.

16 листопада 1979 — 28 березня 1984 — Тимчасово керував Корсунською єпархією.

14 квітня 1981 — 13 листопада 1989 — Голова відділу зовнішніх церковних відносин Московського патріархату.

14 квітня 1981 — як постійний член Священного Синоду Російської церкви.

22 липня 1981 — заступник голови постійної робочої президії по підготовці і проведенню ювілею 1000-ліття Хрещення Русі.

26 серпня 1981 — член Центрального комітету Всесвітньої ради церков.

1985 — правлячий архірей Воскресенського приходу в м. Рабаті (Марокко).

26 червня 1985 — доручена архіпастирська проповідь Патріарших приходів у Фінляндії.

10 вересня 1987 — доручена архіпастирська проповідь Свято-Покровської общини в Сіднеї (Австралія).

16 жовтня 1989 — у зв'язку з утворенням нових єпархій на території Білорусі, титул змінений на «Мінський та Гродненський», призначений Патріаршим Екзархом всієї Білорусі.

1990 — голова Синоду Білоруської православної церкви.

8 травня 1990 — член Синодальної біблійної комісії.

19 липня 1990 — голова Комісії священного Синоду РПЦ по сприянню зусиль для подолання наслідків Чорнобильської АС.

18 лютого 1992 — Митрополит Мінський та Слуцький, Патріарший Екзарх всієї Білорусі.

28 грудня 1993 — голова Синодальної Богословської комісії Священного Синоду.

1993—1994— голова Комісії по христологічному діалогу нехалкідонськими церквами («Давні східні церкви»).

3 лютого 1994 — священноархімандрит Свято-Благовіщенського Ляданського монастиря (Мінська єпархія).

28 грудня 1996 — 17 липня 1997 — тимчасово управляючий Полоцької та Глубокської єпархією.

25 січня 2009 — у Москві обраний одним із трьох кандидатів на Московський патріарший престол.

27 січня 2009 взяв самовідвід, і закликав своїх прибічників віддати голоси на користь Кирилу.

червень 2009 — увійшов до першого складу Міжсоборної присутності Російської православної церкви.

5 жовтня 2011 — звільнений від посади голови Синодальної біблійно-богословської комісії^[1].

25 грудня 2013 — пішов на покій, призначений почесним Патріаршим екзархом всієї Білорусі.^[2].

19 грудня 1983 — обраний Головою громадської комісії радянського комітету захисту миру по зв'язках з релігійними колами, що виступають за мир.

11 жовтня 1984 — віце-президент спілки «СССР—Австрія» та заступник голови Центрального правління спілки.

23 січня 1985 — член Ради комітету захисту світу.

4 червня 1985 — віце-президент Громади «СССР—Кіпр» та член Центрального правління.

5 червня 1985— член радянського комітету за європейську безпеку та співробітництво.

30 листопада 1987 — віце-президент спілки «СССР—Греція».

28 грудня 1988— віце-президент міжнародної асоціації творчої інтелігенції «Світ культури».

8 лютого 1990 — член ради білоруського відділення Міжнародного Фонду слов'янської писемності та слов'янських культур.

17 березня 1990 — 1995 — народний депутат Верховної ради Білорусі.

25 липня 1990 — голова Комісії Верховної Ради Білорусі з питань депутатської етики.

14 лютого 1991 — Народний депутат СССР.

27 березня 2009 — на зустрічі Президента Білорусі Олександра Лукашенка з членами Синоду БПЦ заявив: «У зв'язку з виключною важливістю даної проблеми ми закликаємо ввести дієве регулювання змісту Інтернету на законодавчому рівні»^[3][4].

• Звання «Герой Білорусі» (1 березня 2006) — за багаторічний особистий внесок у духовне відродження білоруського народу, зміцнення дружби та братських зв'язків між народами, розвиток між конфесіонального діалогу^[5]
• Орден Вітчизни III ступеня (23 вересня 1998) — за великий особистий внесок у духовне відродження Білоруського народу^[6]
• Орден Дружби народів (Білорусь) (18 березня 2005) — за великий внесок у зміцнення дружби братських зв'язків між народами, розвиток міжконфесіонального діалогу^[7]
• Почесний Орден (жовтень 2008)^[8]
• Орден Франциска Скорини (22 жовтня 2003) — за великий внесок у духовне відродження, зміцнення дружби між народами (у зв'язку із 25-річчям архіпастирського служіння на Білій Русі)^[9][10]
• Медаль Франциска Скорини (14 березня 1995) — за багаторічну плідну працю по відродженню, збереженню, розвитку духовної та культурної спадщини білоруського народу^[11]
• Грамота Верховної Ради Республіки Білорусь (14 березня 1995) — за плідну державну та громадську діяльність по відродженню, збереженню та розвитку духовної та культурної спадщини білоруського народу і у зв'язку з 60-річчям з дня народження^[12]
• Почесна грамота Ради Міністрів Республіки Білорусь (21 березня 2000) — за великі заслуги у зміцненні дружби між народами, на честь святкування 2000-річчя християнства і у зв'язку з 65-річчям від дня народження^[13]

• Орден «За заслуги перед вітчизною» IV ступеня (29 липня 2003).
• Орден Олександра Невського (11 липня 2013).
• Орден Дружби (8 грудня 2009).

• Орден «За заслуги» III ступеня (27 липня 2013) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності, багаторічну плідну церковну працю і з приводу святкування в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі^[14]

• Орден Дружби народів (20 березня 1985)
• Почесна грамота президії верховної ради РСФСР (3 червня 1988) '

• Командор ордену Заслуги (5 жовтня 1987).

• Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира І ступеня (1971).
• Орден преподобного Сергія Радонезького І ступеня (7 вересня 1981).
• Орден святого преподобного Серафима Саровського І ступеня (21 березня 2005)
• Орден святителя Інокентія, митрополита Московського та Коломенського І ступеня (2009)
• Орден преподобного Андрія Рубльова І ступеня (24 жовтня 2003).
• Орден святого благовірного Данила Московського І ступеня (23 листопада 1990).
• Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира ІІ ступеня (1969)
• Орден святого Нестора Літописця І ступеня (2003).
• Право носіння панагії (2 вересня 1977)
• Пам'ятна панагія із зображенням Жировичської ікони Божої Матері (24 березня 1985)
• Іменна панагія (4 липня 1988).
• Право служіння з передносним хрестом в межах Білоруського екзархату 2010.

• Орден Гробу Господнього з часткою Животворного Древа ІІ ступеня (Єрусалимська православна церква), 31 травня 1968)
• Орден святої рівноапостольної Марії Магдалини І ступеня (Польська православна церква) 1985.
• Орден святих рівноапостольних Кирила та Мефодія І ступеня (Чехословацька православна церква), 1985.

• Почесний член Лєнінградської духовної академії.
• Почесний член Московської духовної академії (7 травня 1974)
• Почесний доктор богослов'я Прешовського богословського православного факультету (Чехія), 16 березня 1982)
• Почесний доктор богослов'я Богословського факультету університету ім.. Мартіна Лютера (Галле, Німеччина, 15 листопада 1983)
• Почесний доктор богослов'я та золотий докторський ланцюг Словацького євангелічного богословського факультету (Братислава, 14 червня 1985)
• Почесний доктор богослов'я Богословського факультету ім.. Яна Амоса Коменського (Прага, 25 листопада 1986)
• Почесний доктор Білоруського державного університету (1993)
• Почесний доктор Гродненського державного медичного університету (31 травня 2001)
• Почесний доктор богослов'я Свято-Володимирської духовної семінарії та докторських хрест (Крествуд, Нью-Йорк, США, 5 жовтня 2002)
• Почесний професор Вітебського державного університету]] (14 жовтня 2002)
• Почесний доктор богослов'я Свято-Сергієвського православного богословського інституту (Париж, Франція, 11 квітня 2003)
• Почесний доктор Християнської Богословської Академії у Варшаві (28 вересня 2007)

• Почесний громадянин міста Мінськ (2003)
• Почесний громадянин Полоцька (2004)^[15]
• Почесний громадянин міста Коломна

• Помер почесний Патріарший Екзарх всієї Білорусі Філарет (Вахромеєв) /РІСУ, 12.1.2021/

• (рос.)Филарет взял самоотвод
• (рос.) Филарет, бывший митрополит Минский и Слуцкий, Почетный Патриарший экзарх всея Беларуси (Вахромеев Кирилл Варфоломеевич)
• (рос.) Биография на сайте Белорусского Экзарахата
• (рос.) Портрет: Филарет (Вахромеев), митрополит Минский и Слуцкий, Патриарший экзарх всея Беларуси, постоянный член Священного Синода РПЦ МП, председатель Синодальной Богословской комиссии