Францішек Фердинанд Любомирський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Любомирський.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Францішек Любомирський.
Францішек Фердинанд Любомирський
Franciszek Ferdynand Lubomirski
ПсевдоФранциск Фердинанд Любомирський
Народивсябл. 1712
Помер29 січня 1774(1774-01-29)
КраїнаРіч Посполита Королівство Польське
Національністьполяк
Діяльністьурядник Королівства Польського, політичний діяч Речі Посполитої.
Суспільний станшляхтич
Титулкнязь
Посадамечник і хорунжий великий коронний, барський, бецький, ольштинський староста
РідЛюбомирські
БатькоЄжи Домінік Любомирський
МатиМагдалена Тарло
РодичіАнтоній Бенедикт Любомирський (брат)
Брати, сестриАнтоній Бенедикт Любомирський
Нагородиордени святого Губерта та Білого Орла
Герб
Герб

варіант гербу Шренява

Францішек Фердинанд Любомирський (пол. Franciszek Ferdynand Lubomirski; бл. 1712—1774) — князь, урядник Королівства Польського, політичний діяч Речі Посполитої. Представник роду Любомирських гербу Шренява.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився близько 1712 року[1] (батьки одружилися 1712 року) Батько — Єжи Домінік Любомирський. Матір — друга дружина батька Магдалена Тарло гербу Топор (?—1730[2]/1732[джерело?]), донька люблінського воєводи та удова Францішека Шембека.

Був послом сеймів 1740 і 1746 років. Разом з іншими представниками роду брав участь у поділі маєтностей Острозької ординації. Був послом на коронацію Катерини ІІ в Петербурзі 1762 року (за іншими даними 1761[3]). Уряди (посади): ольштинський староста (1728[4]); після брата Антонія Бенедикта отримав посади барського і казімірського старост у 1759 році,[3] у 1761—1771 роках був великим мечником коронним , 1773 році став великим хорунжим коронним.[5] 1754 року отримав згоду короля на право відступити Рицьке староство Гусажевському, також отримав Бецьке староство, яке посів 1756 року[3]. Нагороджений орденами святого Губерта (1741) та Білого Орла (1762).[4]

Був власником Любара. На кошти князя протягом 1752-1765 років тут був побудований новий мурований домініканський костел на честь святого Архангела Михаїла та святого Яна Непомуцького[6]. Князь також фінансово сприяв розбудові василіянського Любарського Свято-Георгіївського монастиря, передав йому права на землі 1753 року, сприяв відкриттю при монастирі в середині XVIII століття єзуїтської школи[7][8].

Помер, не залишивши нащадків, 29 січня 1774 року. Своїм спадкоємцем він обрав братанка Єжи Марціна Любомирського.[5]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Franciszek Ferdynand ks. Lubomirski z Lubomierza h. Drużyna (ID: 15.105.907).
  2. ↑ Magdalena Tarło z Podhajec h. Topór (ID: 15.105.898)
  3. ↑ а б в Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 15. — S. 77.
  4. ↑ а б Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 15. — S. 76.
  5. ↑ а б Gierowski J. Lubomirski Jerzy Dominik h. Szreniawa (ok.1665—1727)… — S. 21.
  6. ↑ Канчура В. Ю. Любарський домініканський костел. Архів оригіналу за 26 квітня 2018. [Архівовано 2018-04-26 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Жилюк С.. Любарський Свято-Георгієвський монастир.[недоступне посилання з липня 2019]
  8. ↑ Ісаєвич Я. Д. ВАСИЛІАНСЬКІ ШКОЛИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vasylianski_shkoly (останній перегляд: 26.04.2018))

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ворончук І. Родоводи волинської шляхти XVI — першої половини XVII ст. [Текст]: реконструкція родинних структур: методологія, методика, джерела. — К. : Вища школа, 2009. — 511 с.
  • Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна [Текст]: [монографія] / Н. Яковенко ; Український науковий ін-т Гарвардського ун-ту, Інститут критики. — Вид. 2-ге, переглянуте і випр. — К. : Критика, 2008. — 470 с.: іл.
  • Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1912. — Cz. 1. — T. 15. — S. 76—77. (пол.)
  • Gierowski J. Lubomirski Jerzy Dominik h. Szreniawa (ok.1665—1727) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. XVIII/1, zeszyt 76. — S. 20—21. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Францішек_Фердинанд_Любомирський&oldid=43921083