Перейти до вмісту

У серпні 44-го…

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з У серпні 44-го...)
У серпні 44-го...
рос. В августе 44-го...
біл. У жніўні 44-га...
ЖанрВійськовий бойовик
детектив
РежисерМихайло Пташук
ПродюсерОльга Семаго
Володимир Семаго
СценаристВолодимир Богомолов
На основіУ серпні сорок четвертого
У головних
ролях		Євген Миронов
Владислав Галкін
Юрій Колокольников
ОператорВолодимир Споришков
КомпозиторОлександр Градський
КінокомпаніяБеларусьфільм
Тривалість120 хв.
Моваросійська
КраїнаБілорусь Білорусь
Росія Росія
Рік2000 (білоруська версія)
2001 (російська версія)
Кошторис5 052 780 $
IMDbID 0284595

«У серпні 44-го…» (рос. «В августе 44-го...»; біл. «У жніўні 44-га...») — білоруський військовий фільм-бойовик 2000 року режисера Михайла Пташука, знятий за романом Володимира Богомолова «Момент істини».

Сюжет

[ред. | ред. код]

Влітку 1944-го в лісі на звільненій від нацистів білоруській землі радисти перехопили сигнал ворожого передавача. Перед оперативно-розшуковою групою військової контррозвідки — капітаном СМЕРШу Альохіним, досвідченим оперативником Таманцевим і новачком Бліновим — поставлено завдання: в найкоротші терміни знайти місце останнього виходу в ефір ворожої рації і самих диверсантів.

Завдання ускладнюється тим, що в окрузі продовжують діяти ворожі до радянської влади підрозділи і розрізнені дрібні групи фашистських військ, які не встигли відступити. На додачу, про існування в тилу радянських військ досвідченої розвідувальної групи, яка з допомогою досі нерозгаданого шифру передає ворогам важливі відомості, стало відомо у Ставці. Справу було взято під контроль особисто Сталіним. Він дав всього добу на розшук та викриття німецької агентури...

У ролях

[ред. | ред. код]

Факти

[ред. | ред. код]
  • Як і в романі, у фільмі слово «Смерш» жодного разу не зустрічається. Але назву спецслужби можна побачити на посвідченні Альохіна, яке він показує майору, що не поступався дорогою машині контррозвідників на шляху до Ліди.
  • У фільмі є сцена, де перший заступник наркому внутрішніх справ прибуває до штабу Третього Білоруського фронту для зустрічі з начальником Управління військової контррозвідки СМЕРШу. Обом персонажам у фільмі близько 60 років. Насправді першому замнаркома внутрішніх справ, комісару ДБ другого рангу Круглову в зазначений період було 38 років, а начальнику УКР СМЕРШ Третього Білоруського фронту генерал-лейтенанту Зеленіну — 42 роки.

Відмінності від роману

[ред. | ред. код]
  • Сцена з представником комендатури, капітаном Анікушкіним, яка у книзі подається як драма, що виникла через упередженість бойового капітана до спецслужб, у фільмі представлена як недолугість та впертість тилового штабіста.
  • Один із затриманих агентів під час допиту називає справжнє прізвище командира групи, в романі цього немає.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2005 КФ «Московська прем'єра». Приз «Від покоління до покоління» за найкращий військовий фільм (Михайло Пташук)
  • 2001 МКФ слов'янських і православних народів «Золотий Витязь». Гран-прі (Михайло Пташук)
  • 2001 Національний КФ білоруських фільмів в Бресті. Приз «Великий кришталевий лелека» в номінації «Найкраща чоловіча роль» (Євген Миронов)
  • 2001 ОРКФ «Кінотавр» в Сочі. Приз «За втілення теми любові до Батьківщини» (Михайло Пташук)
  • 2001 Премія «Ніка». У номінації «Відкриття року» (Владислав Галкін)
  • 2001 Премія «Ніка». За найкращу роботу звукорежисера (Ігор Майоров)
  • 2001 РКФ «Література і кіно» в Гатчині. Спеціальний приз Вченої ради Літературного інституту ім. М. Горькова і холдингу «Терра» (Євген Миронов)
  • 2000 МКФ «Лістапад» в Мінську. Спеціальний диплом кінопреси — «За другу роль, що стала першою» (Владислав Галкін)
  • 2000 МКФ «Лістапад» в Мінську. Приз «Срібло Лістапад» (Михайло Пташук)
  • 2000 МКФ «Лістапад» в Мінську. Спеціальний диплом журі кінематографістів — за операторську роботу (Володимир Споришков)[1]

Критика

[ред. | ред. код]

Не зважаючи на участь відомих акторів, фільм зазнав критики читачів роману, оскільки не передає того фізичного та морального напруження, в умовах якого діяли герої книги, та «поліфонічності» викладення подій, яка дозволила автору роману створити тонку психологічну драму з достовірними та характерними образами героїв.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В августе 44-го… // Фильмы // Энциклопедия отечественного кино. 2011.russiancinema.ru. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 19 грудня 2016. [Архівовано 2018-03-24 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=У_серпні_44-го…&oldid=43906292