Українець Владислав Петрович
| Владислав Українець Владислав Петрович Українець | ||
|---|---|---|
 Лейтенант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 5 грудня 1999 Хмільник, Вінницька область, Україна | |
| Смерть | 24 лютого 2022 (22 роки) Антонівка, Херсонська міська територіальна громада, Херсонський район, Херсонська область, Україна | |
| Поховання | Хмільник | |
| Громадянство |  Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Формування |  10-й ОМПБ «Полісся» | |
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| 10-й ОМПБ «Полісся» | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Владисла́в Петро́вич Украї́нець (5 грудня 1999, м. Хмільник, Вінницька область, Україна — 24 лютого 2022, Антонівський міст, Херсон, Херсонська область, Україна)[1] — лейтенант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно, 2022).[2][3]
Навчався в середній школі в м. Хмільник (9 класів). Закінчив Кам'янець-Подільський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою Хмельницької області (2016), Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів, 2020).
Від 22 липня 2020 служив командиром 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини А2960 (10 батальйон 59 окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка Сухопутних військ ЗСУ). Учасник бойових дій, залучався до складу Операції об'єднаних сил на Сході України[1].
У перший день повномасштабного наступу Російської Федерації на Україну прикривав відхід українського війська від удару ворога, що атакував його позиції. Загинув на Антонівському мосту Херсонської області[4].
20 листопада 2022 року похований в місті Хмільник на кладовищі по вул. Чайковського.
У Влада залишилися: дружина, мама, тато та син[5][6].
- 2 березня 2022 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі — присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).[3]
У Хмільнику ім'я Героя внесено до Книги Пошани та пам'яті «Гордість Хмільника» (посмертно).
- ↑ а б Загинув за Україну. Вшануймо хвилиною мовчання Владислава Українця. Вільне радіо. 21 березня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.
- ↑ Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України двом захисникам з Вінниччини // Вежа. — 2022. — 3 березня.
- ↑ а б Про присвоєння звання Герой України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 28 квітня 2022.
- ↑ Хмільничанину Українцю Владиславу Петровичу присвоєно звання Героя України, посмертно. gazetahm.org. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ Дружина Героя України Владислава Українця: «В останніх повідомленнях ми обговорювали ім'я первістка…»
- ↑ Їх познайомила і розлучила війна. Історія Героя України та його дружини
- О. Тригуб. На Вінниччині провели в останню путь Героя України, загиблого в перший день вторгнення РФ // АрміяInform. — 2022. — 21 листопада.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Лейтенанти (Україна)
- Народились 5 грудня
- Народились 1999
- Уродженці Хмільника
- Померли 24 лютого
- Померли 2022
- Померли в Херсонському районі
- Поховані в Хмільнику
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Учасники боїв за Херсон
- Випускники Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного