Указ про реставрацію Імператорського правління
| Указ про реставрацію Імператорського правління | |
.jpg) | |
| Офіційна назва |
яп. 王政復古  |
|---|---|
| Країна |
 Японія |
| Юрисдикція |
Японія |
| Документ започаткування |
Указ про реставрацію Імператорського правління[d] |
| Момент часу |
3 січня 1868 |
Указ про реставрацію Імператорського правління (яп. 王政復古の大号令, おうせいふっこのだいごうれい, осей фукко но дайґорей) — наказ Імператора Японії, виданий підданим 3 січня 1868 року[1].
На середину 19 століття через системну кризу японського суспільства та неспроможність сьоґунату Токуґава вирішити її, в країні зросла політична вага Імператора Японії та його двору. Імператор традиційно керував країною де-юре, але де-факто уся повнота державної влади належала сьоґунам. Для відновлення престижу сьоґунату помірковані японські політики виснули ідею його оновлення, шляхом залучення до обговорення державних справ представників Імператор��ького двору. На противагу їм радикально налаштовані діячі пропонували ліквідувати сьоґунат Токуґава як неефективну управлінську систему і реставрувати в Японії пряме Імператорське правління.
8 листопада 1867 року 15-й сьоґун Токуґава Йосінобу пристав на пропозицію Тоса-хану скласти з себе повноваження сьоґуна і повернути владу Імператору. 9 листопада Йосінобу здійснив передачу владних повноважень Імператору, плануючи увійти до складу нового Імператорського уряду на правах прем’єр-міністра. Рішення сьоґуна поклало край існуванню сьоґунату і, тим самим, позбавило радикальних політиків можливості повалити його збройним шляхом. Наступного дня Імператор задовольнив прохання Йосінобу і скликав до японської столиці Кіото провідних японських політиків з метою створити новий колегіальний уряд. Серед запрошених були Токуґава Йосікацу та Мацудара Йосінаґа від роду Токуґава, Сімадзу Хісаміцу від Сацума-хану, Ямауті Тойосіґе від Тоса-хану, Дате Муненарі з Увадзіма-хану, Асано Наґаміті з Хіросіма-хану, Набесіма Наомаса з Саґа-хану, Ікеда Сіґемаса з Окаяма-хану. Більшість з них були представниками поміркованих сил, якими керували регент Нідзьо Наріюкі та принц Куніномія Асахіко.
Між тим представники радикальної партії на чолі з Івакура Томомі, Сайґо Такаморі, Окубо Тосіміті та Кідо Такайосі намагалися завадити створенню нового уряду, який би задовольняв екс-сьоґуна та поміркованих. З цією метою вони планували залучити на свій бік 15-річного Імператора Мейдзі, звільнити з посад регента Нідзьо та принца Куніномію, і захопити повноту влади в Імператорському дворі. Радикали приховали таємний наказ про покарання сьоґунату, який втратив свою силу 9 листопада, але поспішно зібрали війська ханів Сацуми, Тьосю та Хіросіми в столиці для охорони Імператора.
Створення нового імператорського уряду мало відбутися 2 січня 1868 року. Проте на вимогу політичного радника Тоса-хану Ґото Сьодзіро установчу нараду відклали на 4 січня. Користуючись зволіканням поміркованих сил, представник радикальної партії Івакура Томомі зібрав вночі 2 січня 1868 року голів і старійшин ханів Сацуми, Тоси, Хіросіми, Оварі, Етідзену та інших. Він проголосив від імені Імператора Мейдзі курс на реставрацію прямого Імператорського правління і звернувся з вимогою до присутніх сприяти цьому курсу. Івакура переконав їх, що помірковані намагаються стати на перешкоді волі Імператора.
Наступного дня, 3 січня 1868 року, війська цих ханів стояли на варті Імператорського палацу і не пропускали до нього членів поміркованої партії. Завдяки цьому на Імператорській нараді зібралися лише радикали, які прийняли від імені малолітнього Імператора Мейдзі «Указ про реставрацію Імператорського правління»:
[Ми, Імператор Японії], добре знаємо, що Внутрішній міністр Токуґава [Йосінобу], повернув нам державну владу, яка була йому доручена раніше, і також склав з себе повноваження сьоґуна.
Народу відомо, що починаючи від року водяного бика [1853] в країні триває небувала раніше криза і що попередній Імператор [Комей] з року в рік болісно переживав через це.
Тому Ми, Імператор Японії, вирішили взяти [новий] курс на реставрацію [прямого] Імператорського правління та відновлення престижу держави, задля якого ліквідовуємо [інститути] регента-канцлера та сьоґунат, і, насамперед, встановлюємо тимчасово три [види] посад – голову уряду, старших і молодших радників, [з якими] будемо керувати усіма важливими справами.
Спираючись на постанови [Імператора] Дзімму, Ми плануємо радитися якомога справедливо, незалежно від походження [радника] з аристократів, самураїв, знаті чи простолюдинів, а також бути в радості й смутку разом із Піднебесною; тому будьте ретельними [в роботі], позбувайтеся чванливих і марних звичок минулого, і служіть із серцем, сповненим вірністю Імператору й любов’ю до батьківщини.[2]
Згідно з цим документом (1) оголошувалася реставрація прямого Імператорського правління; (2) ліквідовувався сьоґунат, а також посади Імператорського регента і канцлера; (3) засновувався новий Імператорський колегіальний уряд, який складався із голови, старших і молодших радників. Головою нового уряду призначався принц Арісуґава Тарухіто, старшими радниками ставали принци Комацу Акіхіто й Ямасіна Акіра, аристократи Накаяма Тадаясу, Сандзьо Саненару та Накамікадо Цунеюкі, а також володар Сацума-хану Сімадзу Тадайосі, володар Оварі-хану Токуґава Йосікацу, володар Хіросіма-хану Асано Наґакото, володар Фукуй-хану Мацудайра Йосінаґа, володар Тоса-хану Ямауті Тойосіґе. Посади молодших радників отримали аристократи Івакура Томомі, Охара Сіґетомі, Маденокодзі Хірофуса, Наґатані Нобуацу та Хасімото Санеяна. Екс-сьоґун до складу нового уряду не потрапив. Таким чином «Указ» давав можливість радикальній партії усунути з рід Токуґава і поміркованих від керування країною.
Того ж дня, в присутності Імператора відбулася перша нарада нового Імператорського уряду. Окрім членів самого уряду, в ній брали участь самураї Сацума-хану і Тьосю-ханів. Незважаючи на супротив Тоса-хану, на нараді було прийнято рішення позбавити екс-сьоґуна усіх титулів, а його рід більшої частини землеволодінь. Крім цього, встановлювалася виконавча вертикаль у вигляді «восьми служб», які виконували роль міністерств. Рішення наради виклали протести членів поміркованої партії та прибічників екс-сьоґуна. Останній покинув столицю без Імператорського дозволу, виїхавши до Осацького замку, і став готуватися до конфронтації з новим урядом. Протистояння радикалів із поміркованими призвело до спалаху в Японії громадянської війни.
- ↑ За японським календарем: 9 числа 12 місяця 3 року Кей'о.
- ↑ 徳川内府、従前御委任ノ大政返上、将軍職辞退ノ両条、今般断然聞シメサレ候。抑癸丑以来未曾有ノ国難、先帝頻年宸襟ヲ悩マセラレ御次第、衆庶ノ知ル 所ニ候。之ニ依リ叡慮ヲ決セラレ、王政復古、国威挽回ノ御基立テサセラレ候間、自今、摂関・幕府等廃絶、即今先仮ニ総裁・議定・参与ノ三職ヲ置レ、万機行 ハセラルベシ。諸事神武創業ノ始ニ原キ、縉紳・武弁・堂上・地下ノ別無ク、至当ノ公議ヲ竭シ、天下ト休戚ヲ同ク遊バサルベキ叡慮ニ付、各勉励、旧来驕懦ノ 汚習ヲ洗ヒ、尽忠報国ノ誠ヲ以テ奉公致スベク候事。 Указ про реставрацію Імператорського правління // Національний архів Японії
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
- Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9