Теодор Агріппа д'Обіньє
| Теодор Агріппа д'Обіньє | ||||
|---|---|---|---|---|
| Theodore Agrippa d'Aubigné | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | фр. Théodore Agrippa d’Aubigné | |||
| Народився | 8 лютого 1552 замок Сен-Морі поблизу Пона, провінція Сентонж | |||
| Помер | 9 травня 1630 (78 років) Женева | |||
| Поховання | Собор св��того Петра[1] | |||
| Країна |  Франція | |||
| Національність |  Франція | |||
| Діяльність | письменник, військовик | |||
| Alma mater | Женевський університет і Орлеанський університет | |||
| Мова творів | французька | |||
| Напрямок | бароко, маньєризм | |||
| Жанр | поема, сонет, станси, ода, роман, трактат, памфлет | |||
| Magnum opus | «Трагічні поеми» («Les Tragiques», 1616) | |||
| Конфесія | кальвінізм[2] | |||
| Рід | Famille d'Aubignéd | |||
| Батько | Jean d'Aubignéd[3] | |||
| Мати | Catherine de Lestangd[3] | |||
| У шлюбі з | Susanne de Lezay, Baronne de Surineaud | |||
| Діти | Constant d'Aubignéd і Nathan d'Aubignéd | |||
 | ||||
|
| ||||
 Теодор Агріппа д'Обіньє у Вікісховищі | ||||
Теодо́р Агрі́ппа д'Обіньє́ (фр. Théodore Agrippa d'Aubigné; 8 лютого 1552 — 9 травня 1630) — французький поет, прозаїк, військовик та історик кінця епохи Відродження. Прихильник кальвінізму. Автор «Трагічних поем» (1616).
Народився в родині правника Жана д'Обіньє, сеньйора де Брі. Мати померла при пологах. Теодор Агріппа виховувався батьком в кальвіністському дусі. Навчався в Парижі у гуманіста Матьє Бероальда. 1562 року, коли гугенотів було вигнано з міста, разом зі своїм вчителем утік до Орлеану, який був у руках реформаторів . З 1565 року навчався в протестантському коледжі в Женеві у Теодора Бези. 1568 року втік від Бероальда, виготовивши мотузку з простирадл, й вступив до війська гугенотів.
Перебував на службі у Генріха Наваррского. Пішов з Парижа за три дні до початку Варфоломіївської ночі. 1573 року повернувся до двору й був призначений королівським конюшим. Брав участь у багатьох битвах, зокрема при Жарнаку та Монконтурській битві в 1569 році, при Кутра у 1587 році та під Іврі в 1590 році. Провів у війську тридцять років. Коли Генріх IV став королем Франції, Агріппа д'Обіньє залишив військо й зайнявся письменницькою працею. За тридцять років письменства залишив великий поетичний доробок, прозові твори, власні мемуари та праці з історії.
- Hécatombe à Diane, збірка сонетів в бібліотеці Ґалліка
- Les Tragiques, Éd. Frank Lestringant, Paris, Gallimard, 1995 ISBN 978-2-07-073724-6 в бібліотеці Ґалліка
- Les Tragiques (1616, retravaillé sur manuscrit jusqu'en 1630), éd. Jean-Raymond Fanlo, Paris, Champions Classiques, 2006.
- Histoire universelle (11 vol., 1616–1630), Éd. André Thierry, Genève, Droz, 1981–2000 ISBN 978-2-600-00462-6
- Les Aventures du baron de Faeneste (1630), Éd. Prosper Mérimée, Nendeln, Liechtenstein, Kraus Reprint, 1972 в бібліотеці Ґалліка
- Petites œuvres meslées du sieur d'Aubigné (1630) Genève, Aubert, 1968 в бібліотеці Ґалліка
- Mémoires de Théodore Agrippa d'Aubigné publiés pour la première fois d'après le ms. de la bibliothèque du Louvre par M. Ludovic Lalanne, suivis de fragments de l'histoire universelle de d'Aubigné et de pièces inédites, Éd. Ludovic Lalanne, Paris, Charpentier, 1854 в бібліотеці Ґалліка
- Sa Vie à ses enfants, Paris, Nizet, 1986
- Le Printemps: l'hécatombe à Diane et Les stances (1873–1892), éd. H. Weber, Paris, Presses universitaires de France, 1960
- Œuvres, Henri Weber, Jacques Bailbé, Paris, Gallimard, 1969
- La Responce de Michau l'aveugle, suivie de La replique de Michau l'aveugle: deux pamphlets théologiques anonymes[4] publiés avec des pièces catholiques de la controverse, éd. Jean-Raymond Fanlo, Paris, Honoré Champion, 1996 ISBN 978-2-85203-613-0
- Petites oeuves meslees, Éd. Véronique Ferrer, Paris, Champion, 2004 ISBN 978-2-7453-0988-4
- Écrits politiques, éd. Jean-Raymond Fanlo, Paris, Champion, 2007
Твори Агріппи д'Обіньє українською перекладали Микола Терещенко та Михайло Москаленко (уривки з «Трагічних поем»), Всеволод Ткаченко («Весна»)[5].
- ↑ Kathari S., Riliet N. Histoire et Guide des cimetières genevois — Genève: Éditions Slatkine, 2009. — P. 502. — ISBN 978-2-8321-0372-2
- ↑ https://www.museeprotestant.org/notice/agrippa-daubigne-1552-1630/
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ Ці памфлети тривалий час приписувалися Луї де ла Бланш'єру з Ніора.
- ↑ Відомості за виданням: Всеволод Ткаченко. Сад божественних поезій. Антологія. — Київ: Видавничий центр Просвіта, 2011, с. 43
- Jeanne Galzy: Agrippa d'Aubigné. Gallimard, 1965.
- Armand Garnier: Agrippa d'Aubigné et le parti protestant, contribution à l'histoire de la Réforme en France. 3 Bände. Fischbacher, 1928.
- Henning Mehnert: Agrippa d'Aubigné und die petrarkistische Tradition. In: Hempfer/Straub (Hrsg.): Italien und die Romania in Humanismus und Renaissance. Wiesbaden 1983
- Обіньє, Теодор Агріппа д' // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навча��ьна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 276. — ISBN 966-692-744-6.
- Бібліографія. Теодор Агріппа д'Обіньє // Німецька національна бібліотека
- Association des Amis d'Agrippa d'Aubigné — Товариство друзів Агріппи д'Обіньє
- Оцифрований примірник першого анонімного видання поеми Tragiquesна сайті Bibliothèques virtuelles humanistes
- Оригінали поезій Агріппи д'Обіньє на сайті verse.fr
