Стратегічні ядерні сили Російської Федерації
| Стратегічні ядерні сили Російської Федерації | ||||
  
1000km 620miles
Легенда
Науково-дослідні установи
ІВ
РВСП
ВМС
ВПС
Базове сховище:
Національне сховище  Розташування сховищ ядерної зброї у Росії (12-те ГУМОР)[1] | ||||
| Історія | ||||
| Початок ядерної програми | 1943 (радянський проєкт зі ство��ення ядерної бомби, ЗАТО Арзамас-16)[2] | |||
|---|---|---|---|---|
| Перше випробування |
~07:00 (UTC+6) 29 серпня 1949, Семипалатинський полігон, РДС-1, потужністю 22 кт ТНТ | |||
| Перший термоядерний вибух |
22 листопада 1955, Семипалатинський полігон, РДС-37[en], потужністю 1,6 Мт ТНТ | |||
| Останнє випробування |
14:57 (UTC+3) 24 жовтня 1990, Нова Земля (зона В), потужністю 70 кт ТНТ | |||
| Найпотужніший вибух |
08:33 (UTC+3) 30 жовтня 1961, Нова Земля (зона С[en]), РДС-220, потужністю 50-58 Мт ТНТ | |||
| Всього випробувань | 715 детонацій[en] | |||
| Піковий запас | ~46 000 боєголовок (1975) | |||
| Поточна кількість боєголовок (придатних та ні) | 5580 боєголовок (2024)[3][4] | |||
| Поточний стратегічний арсенал |
| |||
| Макс. відстань доставки | 18 000 км (МБР «Сармат») | |||
| Участник ДНЯЗ | Так (ратифікація 1969) | |||
Стратегі́чні я́дерні сили́ Росі́йської Федера́ції (СЯС Росії) — узагальнена назва основного озброєння військ і сил у Збройних силах Російської Федерації, які мають як основне озброєння стратегічне і тактичне ракетно-ядерне озброєння.
Іноді називаються ядерною тріадою.
Станом на 1 вересня 2018 року, на підставі офіційної заяви МЗС РФ та за оцінкою групи міжнародних експертів (на підставі даних, наданих у рамках обміну за договором СНО-III[5]), у складі стратегічних ядерних сил Росії знаходилося 517 розгорнутих стратегічних носіїв ядерної зброї — міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів і важких бомбардувальників, оснащених 1420 ядерними боєзарядами[6] . При цьому загальна кількість носіїв (розгорнутих та нерозгорнутих) ядерної зброї становить 775 одиниць, що відповідає встановленим Договором СНО-ІІІ сумарним кількостям стратегічних наступальних озброєнь[7].
Російська ядерна зброя дісталася у спадок від СРСР (включаючи ядерні арсенали, вивезені з території колишніх трьох радянських республік: Білорусії, Казахстану та України). В даний час перебуває у віданні 12-го головного управління міністерства оборони Російської Федерації.
У другій половині 2014 року був знову досягнутий ядерний паритет із США[8].
На початок 2019 року оснащеність стратегічних ядерних сил сучасним озброєнням становив 82 %[9].
Згідно з новою редакцією військової доктрини, РФ залишає за собою право застосувати ядерну зброю у відповідь на застосування проти неї та (або) її союзників ядерної та інших видів зброї масового ураження, а також у разі агресії проти РФ із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу поставлено саме існування держави[10].
У складі Ракетних військ стратегічного призначення РФ станом на початок 2017 року, імовірно, знаходилося близько 286 пускових установок ракетних комплексів міжконтинентальних балістичних ракет МБР, здатних нести близько 1185 бойових блоків, у тому числі на бойовому чергуванні РВСН[11]:
| Пускова установка | Міжконтинентальна балістична ракета | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Кількість | Базування | Найменування | Індекс ГРАУ | Код НАТО | Бойові блоки |
| 46 | ШПУ | Р-36М2 «Воєвода» | 15А18М | SS-18 «Satan» Mod 5 | 10 х 550–750 кт ТНТ |
| 30 | ШПУ | УР-100Н УТТХ | 15А35 | SS-19 «Stiletto» Mod 2 | 6 х 400 кт ТНТ |
| 63 | РГРК[en] | РТ-2ПМ «Тополь» | 15Ж58 | SS-25 «Sickle» | 1 х 800 кт/1 Мт ТНТ |
| 18 | РГРК | РТ-2ПМ2 «Тополь-М» | 15Ж55 | SS-27 «Sickle B» | 1 х 1 Мт ТНТ |
| 60 | ШПУ | РТ-2ПМ2 «Тополь-М» | 15Ж65 | SS-27 «Sickle B» | 1 х 1 Мт ТНТ |
| 90 | РГРК | РС-24 «Ярс» | 15Ж55М | SS-27 «Sickle B» Mod 2 | 3-4 х 200 кт ТНТ |
| 20 | ШПУ | РС-24 «Ярс» | 15Ж65М | SS-27 «Sickle B» Mod 2 | 3-4 х 200 кт ТНТ |
У складі Військово-Морського Флоту Росії, станом на 5 листопада 2018 року, знаходилося 11 атомних підводних човнів з балістичними ракетами ПЛАРБ із 180 пусковими установками, здатних нести до 800 бойових блоків[11], з них бойове чергування несуть 9 ПЛАРБ зі 144 носіями.
Основу морських стратегічних сил Росії складали 6 ракетоносців проєкту 667БДРМ «Дельфін» (Delta IV), оснащених 96 (16х6) пусковими установками (ПУ) з балістичними ракетами підводних човнів (БРПЛ) Р-29РМУ2 «Синева», (SS-23) модифікацією Р-29РМУ2.1 «Лайнер».
У строю залишається 1 підводний човен проєкту 667БДР «Кальмар», (Delta III), оснащений 16 ПУ ракет Р-29Р. Цей човен пройшов ремонт і модернізацію в 2011—2016 роках[12] і повернувся до ладу в лютому 2017 року[13]. Також на бойову вахту заступили 5 підводних човнів проєкту 955A «Борей», оснащених 80 (16х5) ПУ зі стратегічними ракетами Р-30 «Булава».
Останній важкий ракетоносець проєкту 941 «Акула» (Typhoon) «Дмитро Донський» перероблено під випробування ракет Р-30 «Булава».
Усього на ПЛАРБ розміщено понад 700 ядерних бойових блоків[14].
Російські стратегічні МБР наземного базування у складі РВСП розгорнуті у позиційних районах одинадцяти ракетних дивізій трьох ракетних армій. Російські стратегічні ПЛАРБ з БРПЛ діють у складах Північного та Тихоокеанського флотів ВМФ ЗС Росії з п'яти військово-морських баз — баз ПЛАРБ. Стратегічні бомбардувальники далекої авіації Росії базуються на трьох авіабазах[15].
Станом на 1 вересня 2018 р. у складі стратегічних ядерних сил Росії знаходилося 1420 ядерних боєзарядів на 517 розгорнутих стратегічних носіях, загальна кількість розгорнутих та нерозгорнутих носіїв становила 775 одиниць[16].
За договором СНО-ІІІ кожен розгорнутий стратегічний бомбардувальник зараховується як носій з одним ядерним боєзарядом[17]. Кількість ядерних бомб і крилатих ракет із ядерною БЧ, яку можуть нести розгорнуті стратегічні бомбардувальники, не враховано[18].
| Ракетний комплекс | Кількість | Боєзарядів на носії | Усього боєзарядів | Місця дислокації |
|---|---|---|---|---|
| Р-36М2 «Воєвода» (шахтного базування) | 46[19] | 10 | 460 | Домбаровський, Ужур |
| УР-100Н УТТХ (шахтного базування) | 2[19] | 1 | 2 | Козельськ, Татищеве |
| РТ-2ПМ «Тополя» | 45[19] | 1 | 45 | Сибірський, Виповзове |
| РТ-2ПМ2 «Тополь-М» (шахтного базування) | 60[19] | 1 | 60 | Татищеве |
| РТ-2ПМ2 «Тополя-М» (мобільного базування) | 18[19] | 1 | 18 | Тейково |
| РС-24 «Ярс» (мобільного базування) | 135[19] | 4 | 540 | Тейково, Йошкар-Ола, Нижній Тагіл, Новосибірськ, Іркутськ, Виповзове[20] |
| РС-24 «Ярс» (шахтного базування) | 14[19] | 4 | 56 | Козельськ |
| Усього | 320[19] | 1181[19] |
| Тип ракетоносця | Ракетоносців | БРПЛ | Боєзарядів на БРПЛ | Усього боєзарядів |
|---|---|---|---|---|
| 667БДРМ «Дельфін» | 4 | 64 Р-29РМУ2 | 4 [23] | 256 |
| 955 «Борей» | 7 | 112 Р-30 «Булава» | 6-10 | 672-1120 |
| Усього | 11 | 176 | 928 - 1424 | 928 - 1424 |
У дужках зазначено загальну кількість розгорнутих та нерозгорнутих РПКСН (у строю, на ремонті та модернізації, на випробуваннях)[25]
| Тип бомбардувальника | Бомбардувальників | Тип та кількість крилатих ракет | Усього крилатих ракет |
|---|---|---|---|
| Ту-95МС6 / Ту-95МС16 | 60[27] | 6 Х-55СМ | 300 |
| Ту-160 | 17[28] | 12 Х-55СМ або Х-101 | 192 |
| Усього | 77 | 492 |
| Співвідношення компонентів СЯС та динаміка їх скорочень з 1990 року до 2016 року. | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Носії | Кількість боєзарядів за роками | |||||||||||||||
| 1990 | липень 1997 | липень 2000 | жовтень 2005 | липень 2010 | січень 2015 | квітень 2016 | ||||||||||
| МБР | ||||||||||||||||
| РС-10 | 326 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
| РС-12 | 40 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
| РС-16 | 188 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
| РС-20 | 3080 | 1860 | 1800 | 850 | 590 | 480 | 460 | |||||||||
| РС-18 | 1800 | 1020 | 900 | 774 | 420 | 180 | 120 | |||||||||
| РС-22Ш | 560 | 100 | 100 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
| РС-22Ж | 330 | 360 | 360 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
| РС-12М | 288 | 360 | 360 | 291 | 174 | 76 | 72 | |||||||||
| РС-12М2 | 0 | 0 | 20 | 40 | 49 | 60 | 60 | |||||||||
| РС-12М2 мобильный | 0 | 0 | 0 | 0 | 15 | 18 | 18 | |||||||||
| РС-24 мобильный | 0 | 0 | 0 | 0 | 24 | 216 | 252 | |||||||||
| РС-24 шахтний | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 16 | 40 | |||||||||
| Всього | 6612 | 3700 | 3540 | 1955 | 1248 | 1026 | 1022 | |||||||||
| БРПЛ | ||||||||||||||||
| РСМ-25 | 192 | 16 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
| РСМ-40 | 280 | 192 | 48 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
| РСМ-45 | 12 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
| РСМ-50 | 672 | 624 | 576 | 288 | 207 | 192 | 96 | |||||||||
| РСМ-52 | 1200 | 1200 | 1200 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
| РСМ-54 | 448 | 448 | 448 | 384 | 384 | 320 | 320 | |||||||||
| РСМ-56 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 96 | 288 | |||||||||
| Всього | 2804 | 2480 | 2272 | 672 | 591 | 608 | 704 | |||||||||
| АСЯС | ||||||||||||||||
| Ту-95МС | 924 | 704 | 726 | 704 | 688 | 640 | 616 | |||||||||
| Ту-95 | 63 | 10 | 4 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||||||
| Ту-160 | 180 | 72 | 180 | 168 | 156 | 168 | 192 | |||||||||
| Всього | 1167 | 786 | 910 | 872 | 844 | 808 | 808 | |||||||||
| Всього боєзарядів | 10583 | 6966 | 6722 | 3499 | 3293 | 2312 | 2414 | |||||||||
| Боєзарядів на чергуванні | 10583 | 6966 | 5518 | 2198 | 2002 | 1643 | 1735 | |||||||||
Бази зберігання ядерних зарядів перебувають під управлінням 12-го головного управління Міністерства оборони РФ.
Закриті адміністративно-територіальні утворення (ЗАТО) ядерного збройового комплексу:
- Саров (Арзамас-16) — розробка ядерних боєприпасів (ВНДІЕФ), серійне виробництво ядерних боєприпасів (Електромеханічний завод Авангард)
- Снєжинськ (Челябінськ-70) — розробка ядерних боєприпасів (ВНІІТФ)
- Лісний (Свердловськ-45) — серійне виробництво ядерних боєприпасів (комбінат «Електрохімприлад»)
- Трьохгорний (Златоуст-36) — серійне виробництво ядерних боєприпасів (Приладобудівний завод)
- Зарічний (Пенза-19) — серійне виробництво компонентів ядерних боєприпасів (ПЗ Старт)
- Озерськ (Челябінськ-65) — виробництво плутонію, виробництво тритію, виробниц��во деталей ядерних боєприпасів (високозбагачений уран, плутоній, тритій) (ВО Маяк)
- Коментарі
- Джерела
- ↑ Lock them Up: Zero-deployed Non-strategic Nuclear Weapons in Europe (PDF) (англ.). Інститут ООН з дослідження проблем роззброєння. 2017. Процитовано 22 вересня 2024.
- ↑ The Soviet Nuclear Weapons Program (англ.). The Nuclear Weapon Archive. 12 грудня 1997. Процитовано 22 вересня 2024.
- ↑ а б Russian nuclear weapons, 2024 (англ.). Бюлетень вчених-ядерників[en]. 7 березня 2024. Процитовано 22 вересня 2024.
- ↑ а б How many nuclear weapons does Russia have and who controls them? (англ.). Рейтер. 13 березня 2024. Процитовано 22 вересня 2024.
- ↑ Договор между Российской Федерацией и Соединенными Штатами Америки о мерах по дальнейшему сокращению и ограничению стратегических наступательных вооружений. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Russian Strategic Nuclear Forces Under New START // Arms Control Association. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Заявление МИД России от 5 февраля 2018 г. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Россия догнала США по общему количеству носителей стратегического ядерного оружия. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ В Москве под руководством Верховного главнокомандующего Вооружёнными силами России Владимира Путина прошло расширенное заседание коллегии Минобороны (рос.). Министерство обороны Российской Федерации. 18 грудня 2018. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 26 січня 2019.
- ↑ Военная доктрина Российской Федерации. Электронный фонд правовых и нормативно- технических документов. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
- ↑ а б Скільки ядерної зброї має Росія. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
- ↑ Атомный подводный ракетоносец «Рязань» обещают вернуть в строй до 2017 года. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 25 лютого 2022. [Архівовано 2021-05-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Атомная подлодка ТОФ «Рязань» вернулась на Камчатку после модернизации. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ данные по морским стратегическим силам // Сайт «Стратегическое ядерное вооружение России»
- ↑ стратегичеких сил Сайт «Стратегическое ядерное вооружение России»
- ↑ Договор СНВ-III Число стратегических наступательных вооружений 1 сентября 2018. Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Договор между Российской Федерацией и Соединенными Штатами Америки о мерах по дальнейшему сокращению и ограничению стратегических наступательных вооружений. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Договор СНВ-III. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ а б в г д е ж и к Russian strategic nuclear forces. Strategic Rocket Forces. Архів оригіналу за 1 ��вітня 2018. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Сергей Каракаев: "Ярсы" придут на замену - ВПК.name. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Атомная подлодка «Верхотурье» успешно поразила ракетой «Синева» полигон на Камчатке. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 25 лютого 2022. [Архівовано 2019-03-25 у Wayback Machine.]
- ↑ С АПЛ «Брянск» произведены два пуска межконтинентальной баллистической ракеты «Синева» — Головная часть РСМ-54 «Синева» может состоять из четырех или десяти ядерных блоков с индивидуальным наведением каждого. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ БРПЛ Р-29РМУ2 «Синева» може нести до десяти бойових блоків індивідуального наведення[21][22].
- ↑ Данные от 5 февраля 2018г. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Що Росія та США скоротили за договором СНО-3[24].
- ↑ Стратегическая авиация — Стратегическое ядерное вооружение России. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Первоисточник: The Military Balance 2018.
- ↑ 17-й «Белый Лебедь» России: в Казани достроили новый Ту-160. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
- Стратегическое ядерное вооружение России [Архівовано 14 грудня 2021 у Wayback Machine.]. Под редакцией П. Л. Подвига. — М: ИздАТ, 1998. — 492 с.
- Ташлыков С. Л., Коряковцев А. А. Морские стратегические ядерные силы СССР: 50 лет на страже Отечества // Военно-исторический журнал. — М., 2015. — № 7 (27 декабря). — С. 3—7.
- Стратегічне ядерне озброєння Росії [Архівовано 14 серпня 2011 у WebCite]
- Ядерний арсенал Росії на січень 2001 року
- Белоус В. С. (21 травня 2004). Состязание ядерных мечей и щитов. Независимое военное обозрение (рос.). Независимая газета. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 10 жовтня 2010.
- Есть ли у России ядерный щит? на YouTube</img>
- Фильм «РВСН вступают в бой» на YouTube
- Federation of American Scientists [Архівовано 19 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Станом на 1 квітня 2016 р. [Архівовано 25 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Архів даних по MOU за 2009—2016 рік [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Архів даних по MOU за 2001—2008 рік [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]
