Салтівська (станція метро)

Салтівська
Харківський метрополітен Салтівська лінія Колишня назва станції (до 26 липня 2024 року)
Загальні дані
Тип	колонна трипрогінна мілкого закладення
Стара назва	Героїв Праці (до 26 липня 2024)
Платформи
Кількість	1
Тип	острівна
Форма	пряма
Будівництво
Дата відкриття	24 жовтня 1986
Архітектор(и)	В. А. Співачук, П. Г. Чечельницький, А. З. Денисенко, Е. І. Дорогожилова
Інженер(и)-конструктор(и)	П. Д. Пашков, Л. П. Гришина
Транспорт
Виходи до	вул. Академіка Павлова, вул. Нескорених
Наземний транспорт	А: 17е, 28, 41е, 48, 54е, 55е, 108е, 152е, 208е, 212е, 215е, 240е, 247е, 263е, 266е, 268е, 271е, 275е Т: 16, 16а, 26, 27 Тб: 47, 48
Інше
Географічні координати	50°1′28.77″ пн. ш. 36°20′9.07″ сх. д. / 50.0246583° пн. ш. 36.3358528° сх. д. / 50.0246583; 36.3358528
Стільниковий зв'язок	Київстар

Салтівська лінія
Легенда Дружби Народів Оборотні тупики Салтівська Студентська Академіка Павлова Академіка Барабашова ТЧ-2 «Салтівське» вул. Шацька вул. З'єднана Метроміст через р. Харків Київська Ярослава Мудрого Університет Історичний музей Оборотні тупики ССГ до першої лінії р. Харків Площа Урицького р. Лопань Жовтнева Новожанове

«Салтівська» — 21-ша станція Харківського метрополітену, кінцева станція Салтівської лінії. Розташована після станції «Студентська». Відкрита 24 жовтня 1986 року^[1].

До 26 липня 2024 року мала назву «Героїв Праці», за назвою колишньої однойменної вулиці та вищого ступіню відзнаки за працю в СРСР^[2]. 26 липня 2024 року, відповідно з розпорядження Харківської обласної військової адміністрації, перейменована на станцію «Салтівська», за назвою однойменного житлового масиву Салтівка, в якому розташована станція.

Для зручності мешканців, в районі станції відкриті великі торгівельно-розважальні центри до яких з'їжджаються відвідувачі зі всього міста. А також влітку станцією користуюся мешканці міста, які прямують до Харківського гідропарку — популярного місця відпочинку.

Колонна трипрогінна мілкого закладення з острівною платформою.

Станція з колійним розвитком — 6-стрілочні оборотні тупики наприкінці лінії.

Архітектура станції суворо урочиста, завдяки чіткому ритму прямокутних колон, пластичній структурі стелі з великогабаритних плит з восьмигранними кесонами та ритму світильників із світлозахисними вертикальними ребрами. Назві станції відповідають геральдичні художньо-декоративні чеканні вставки на колійних стінах із зображеннями орденів та медалей. Стіни та колони оздоблені білим уральським та коричневим закарпатським мармуром, підлога — з плит червоного та сірого граніту.

• Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель / [Сост. А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, А. А. Тиц]. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с., ил.

• Станція «Салтівська» на сайті Харківського метрополітену. [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]