Руяни

Руя́ни, або рани — західнослов'янське плем'я, що заселяло з VI століття острів Рюген (Руян; Ругія).

У період середньовіччя слов'яни (так звані полабські слов'яни) заселяли острів Рюген та землі материка на південний захід від острова через Штрелазунд; землі нинішньої східної, північної і північно-західної Німеччини. Плем'ям руян правили князі, що жили у фортецях. Релігійним центром руян було святилище Аркона, в якому шанувався бог Святовит.

Були й інші боги: «Чорнобог» з його храмом на півострові Ясмунд біля сьогоднішнього Загард (нім. Sagard), далі були Ругієвіт (нім. Rugievit), Поревіт і Поренут з храмами у релігійному центрі Чаренза, та інших богів і їхніх храмів по всій області Ранів^[2].

Вони були одним з найпотужніших племен серед дрібніших слов'янських, які жили між Ельбою і Віслою до ХІІІ-го століття, і були одними з останніх, хто тримався за своє слов'янське язичництво (їхній релігійний центр на мисі Аркона мав вплив далеко за межами їхніх племінних кордонів)^[3]. Їхній релігійний центр розміщувався в найпівнічнішій частині півострова Віттов. Цей храм збирав данину не тільки з руянів, але з усіх балтійських венедів поза Ретрою(який був головним релігійним центром раніше, і був знищений німецьким рейдом в 1068—1069 роках)^[4]. Руяни, мабуть, входили до військово-племінного союзу ободритів. Руяни розмовляли діалектом полабської мови, який належить до Лехітської групи мов.

Основним заняттям руян було скотарство, землеробство і рибальство. За даними археології, руяни мали розгалужені торговельні зв'язки зі Скандинавією і Прибалтикою, а також вели війни з сусідами, захищаючи свою територію. Наприклад, деякі провінції Данії, до короля Вальдемара I, платили данину руянам, що й стало однією з причин воєн, які Вальдемар I вів з ними. У ході цих війн руяни втратили свою незалежність в 1168, їхня культова фортеця Аркона була зруйнована, святилище Святовита знищено.

Як повідомляє Саксон Граматик, першим князем руян, котрий іменувався князем Рюгена, був Теслав (пом. 1170)^[5]. Як стверджують данські літописи, князь руян Яромар I (Яромир † 1218) став васалом данського короля, а острів — частиною єпископства Роскілле. Яромар був одружений з данською принцесою Хільдегардою. За правління цього князя на материковій частині князівства з'являються поселенці-германці, які з часом асимілювали місцевих слов'ян^[6]. До цього періоду належить перше насильницьке навернення руян в християнство.

У 1177 році руяни, разом з данцями, брали участь у нападі на міста Узедом і Волін і графство Гюцков, а в наступному році на міста Вустерхузен і Вольгаст. Після того, як 1181 році Померанське герцогство стало імперським князівством, його правителі вирішили підпорядкувати Священній Римській імперії й Рюгенське князівство. Але в 1184 році флот герцогства був знищений в бухті Грайфсвальд флотом руян, після чого данці знову напали на Узедом і Вольгаст. Таким чином, під владою правителів Данії виявилося все південне узбережжя Балтійського моря аж до 1227 року, коли після поразки в битві під Борнхьоведом данці втратили всі васальні території, за винятком Рюгенського князівства^{[джерело?]}.

У 1234 році руяни звільнилися від данського панування і розширили свої володіння на узбережжі сучасної німецької землі Мекленбург — Передня Померанія, заснувавши місто, відоме нині як Штральзунд (по-поморськи Strzélowò, по-польськи Strzałów). У 1282 році князь Віцлав II уклав з королем Німеччини Рудольфом I угоду, отримавши Рюген в довічне володіння разом з титулом імперського егермейстера. Далі слов'яни Рюгена, перебуваючи у складі різних німецьких державних утворень, протягом наступних кількох століть поступово повністю онімечилися. У 1325 році помер останній князь руянський Віцлав (колишній міннезінгер, що створив ряд ліричних пісень і дидактичних віршів-шпрухів). У 1404 році померла Гуліцина, яка, разом зі своїм чоловіком, належала до останніх жителів Руяна, які мовили по-слов'янському.^[7].

• Віслав (бл. 955)
• Круто (Крутий) (до бл. 1066)
• Гринь (Гримн) (бл. 1100)
• Ратислав (Раче) (пом. бл. 1141)
• Стоїслав I
• Яромар (Яромир)^[8];
• Цветимир^[8];
• Ярослав^[8];
• Бурислав (Борислав)^[8];
• Барнута
• Тецлав (Чеслав) — Тетіслав (Tezlaw) близько 1168 р.^[8];
• Вітслав I (близько 1282 р.)^[8];
• Відомий князь острову Руян племені ругів (Рюген) племінного союзу лютичів (до складу яких входило і плем'я укри) Самбор (Sambor)^[8];
• Вітслав II (XIII ст.)^[8];
• Вітслав III (Wizlaw III) до 1325 р.^[8].