Рудинська Євгенія Яківна

Євгенія Яківна Рудинська (12 лютого 1885, Охтирка, нині Сумська область — 1 липня 1977, Київ) — українська музейна працівниця, історик, літературознавиця, мистецтвознавиця, перекладачка.

Народилася в місті Охтирка Харківської губернії (нині Сумська обл.) у сім'ї земського лікаря. Брат — український археолог Михайло Рудинський, сестра Марія.

Після закінчення Бестужевських курсів в 1917 році повернулася в Україну, вчителювала в Полтаві разом з сестрою Марією в Гімназії імені Котляревського^[1].

З 1920 по кінець 1924 року працювала завідувачкою етнографічного відділу в Центральному пролетарському музеї Полтавщини^[2].

1921 року була заарештована разом зі своїм братом і сестрою Полтавською губернською надзвичайною комісією за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Пробувши під слідством три місяці, вони були звільнені за браком доказів.

У вересні 1924 р. Є.Я. Рудинська слідом за братом переїхала до Києва. У період з 1926—1930 працювала завідувачкою (вченим консерватором), 1930—1934 — директоркою Музею українських діячів науки та мистецтва ВУАН^[3].

Разом з академіком Олексієм Новицьким провела велику роботу з розбудови Музею українських діячів науки та мистецтва: комплектування, систематизації, вивчення, популяризації й введення до наукового обігу музейних колекцій. Вони листувалися з багатьма діячами, які передали власні колекції музею, готували до видання рукописну спадщину. Налагодили зв'язки з родинами визначних діячів української культури, клопоталися про встановлення їм меморіальних дощок, збереження меморіальних споруд і могил у місцях, де вони проживали або були поховані; про надання матеріальної допомоги митцям. Музей побудував постійну експозицію, влаштовував виставки, присвячені М. Лисенку (1926 і 1928), Ганні Барвінок, М. Коцюбинському, І. Нечую-Левицькому, Д. Щербаківському (1928), «ВУАН на сучасному етапі» (1932).

На початку 1930-х рр. діяльність музею було піддано критиці й запропоновано перебудувати роботу з метою відображення досягнень соціалістичного суспільства. У січні 1934 за розпорядженням адміністративно-фінансового управління ВУАН його експозицію було згорнуто. Музейне зібрання розподілили між Всеукраїнським історичним музеєм ім. Т. Шевченка та установами Всеукраїнського музейного містечка, частина з них потрапила до відділу рукописів Всенародної бібліотеки України (тепер Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського НАНУ).

Євгенія Рудинська притягувалась у справі СВУ (перебувала в ув'язненні чотири з половиною місяці). Втретє заарештована 27 березня 1934. 31 березня того року було вирішено заслати її до Котласа, перебувала на засланні^[4].

Повернувшись до Києва, вона клопоталась збереженням родинного архіву.

Виконала переклади: Жуль Амеде Барбе д'Оревільї «Чортовиння» («Сяйво», 1929), Оноре де Бальзак «Втрачені ілюзії» (Держлітвидав, 1937), Еміль Золя «Завоювання Плассана» (Держлітвидав, 1959, перевидано в 1972), оповідання Гі де Мопассана.

Померла у Пущі-Водиці 1 липня 1977 року в Будинку ветеранів сцени.

Реабілітована 5 жовтня 1989 року^[1].

В Києві існує вулиця Родини Рудинських.

1. ↑ ^{а б} Іващук Л. Архівні фонди музейних установ гуманітарного циклу Всеукраїнської академії наук (1918—1934 рр.) : монографія / Леся Іващук. — Київ, 2012. — С. 245—247.
2. ↑ Ханко В. Архівні матеріали про музейні установи Полтавщини (перша половина ХХ ст.) // Художня культура. Актуальні проблеми.– 2007.– №. 4.– С. 619-626.
3. ↑ Принь М. О. «Всеукраїнська академія наук на сучасному етапі»: виставка до ювілею ВУАН у Музеї українських діячів науки та мистецтва (1932) // Український технічний музей: історія, досвід, перспективи. Матер. 13-ї Всеукр. наук.-практ. конф. (Конотоп, 24–26 травня 2018 р.) – Київ, 2018. – С. 124–127.
4. ↑ ЦДАГО України, Ф–263, оп. 1, № 26867 ФП / кор. 138, арк. 15–16.

• Історія Національної Академії наук України, 1929—1933 : док. і мат. — Київ, 1998. — С. 117.
• Ханко В. М. Полтавський період життєвої долі М. Рудинського (1917—1924 рр.) та епістолярій його сестри Є. Рудинської // Полтавська Петлюріана : матеріали шостих петлюрівських читань. — Полтава, 2003. — Кн. 5. — С. 191—224.
• Ханко В. Архівні матеріали про музейні установи Полтавщини (перша половина ХХ ст.) // Художня культура. Актуальні проблеми. — 2007. — №. 4. — С. 619—626.
• Іващук Л. Архівні фонди музейних установ гуманітарного циклу Всеукраїнської академії наук (1918—1934 рр.) : монографія / Леся Іващук. — Київ, 2012. — 352 с. — ISBN 978-966-02-6643-8
• ЦДАГО України, Ф–263, оп. 1, № 26867 ФП / кор. 138, арк. 15—16.
• Принь О. В. Листи Михайла та Євгенії Рудинських до академіка Сергія Єфремова як джерело до історії української археології та музейництва // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 2017. — Вип. 21. — С. 132—147.
• Принь М. О. «Всеукраїнська академія наук на сучасному етапі»: виставка до ювілею ВУАН у Музеї українських діячів науки та мистецтва (1932) // Український технічний музей: історія, досвід, перспективи : матеріали 13-ї Всеукр. наук.-практ. конф. (Конотоп, 24—26 травня 2018 р.) — Київ, 2018. — С. 124—127.