Проєкт «Вестфорд»

Проєкт «Вестфорд» (англ. Project West Ford, також Westford Needles або Project Needles — Вестфордські голки, або Проєкт Голки) — експеримент, здійснений у 1961—1963 роках лабораторією Лінкольна Массачусетського технологічного інституту за замовленням Міністерства оборони США в інтересах Збройних сил для забезпечення більш надійної системи військового зв'язку.

Практична необхідність

У 1950-ті роки основним засобом зв'язку у військових з віддаленими об'єктами були радіохвилі, що відбиваються від іоносфери Землі. Щоб цей тип зв'язку був надійним, американці планували створити навколо Землі штучну іоносферу і вивели на середню навколоземну орбіту трьома супутниками 480 мільйонів мідних голок ^[1].

Запуски

Супутники були виведені на орбіту ракетою-носієм «Атлас-Аджена»:

Westford 1 — запущений 21 жовтня 1961 року,
Westford-Drag — запущений 9 квітня 1962 року,
Westford 2 — запущений 9 травня 1963 року.

Всі три виводилися на орбіту носієм Atlas-LV3 Agena-B зі стартового майданчика Va LC-1-2 біля Point Arguello.

Технічний опис

Кожна з голок була дипольною мікроантеною і мала 1,78 см в довжину і 25,4 мкм (запуск 1961 року) і 17,8 мкм (запуск 1963 року) в діаметрі. Перша спроба закінчилася невдачею — кільця з голок не вийшло. Третя спроба виявилася успішною: голки утворили величезну хмару, яка сформувала навколо Землі тороподібне кільце. Голки були розміщені в навколоземній орбіті на висоті між 3500 і 3800 кілометра. Перший сеанс радіозв'язку через штучну мідну хмару відбувся вже на четвертий день після запуску між передавальною антеною, встановленої в Каліфорнії, а приймальні — в Массачусетсі.

Реакція у світі

Думки світового співтовариства щодо цього проєкту розділилися — американці змогли переконати багато країн в безпе��і цього експерименту, багато в чому завдяки виступу в ООН представника США Едлая Стівенсона, який захищав проєкт^[2]. Але проти нього виступили, зокрема, Британське королівське астрономічне товариство і Радянський Союз. В газеті «Правда» була опублікована стаття проти цього проєкту з заголовком «США засмічують космос». Також з відповідною заявою виступило ТАРС.

Завершення проєкту

Справжні причини невідомі, але проєкт закрили в тому ж 1963 році. Згідно з розрахунками американців, мідним голкам знадобилося близько 10 років, щоб повернутися на Землю. Але деяка їх частина так і залишилася літати на орбіті , ставши складовою частиною космічного сміття^[3].

Примітки

↑ Orbital properties of the West Ford dipole belt [Архівовано 2 липня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
↑ Teltsch, Kathleen (15 червня 1963), 6 Soviet Space Failures Believed To Have Been Probes of Planets, The New York Times, United Nations, NY (опубліковано опубліковано June 16, 1963), с. 2, ISSN 0362-4331 (англ.)
↑ A GUIDE TO ORBITAL SPACE DEBRIS [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання

Проєкт Вест Форд — штучне кільце навколо Землі [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.]
Earth's Artificial Ring: Project West Ford [Архівовано 28 серпня 2012 у WebCite] (англ.)
When the U. S. Sent Several Hundred Million Needles Into Space (Project West Ford) [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
The Forgotten Cold War Plan That Put a Ring of Copper Around the Earth [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

[1] Orbital properties of the West Ford dipole belt [Архівовано 2 липня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

[nytimes1963-2] Teltsch, Kathleen (15 червня 1963), 6 Soviet Space Failures Believed To Have Been Probes of Planets, The New York Times, United Nations, NY (опубліковано опубліковано June 16, 1963), с. 2, ISSN 0362-4331 (англ.)

[3] A GUIDE TO ORBITAL SPACE DEBRIS [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

[1]