Прелесне (Краматорський район)

село Прелесне
Хата Р. А. Біліченко кін. ХІХ-го ст. в Музеї народної архітектури і побуту
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Краматорський район
Тер. громада	Черкаська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA14120230080043524
Основні дані
Населення	694
Поштовий індекс	84161
Телефонний код	+380 626
Географічні дані
Географічні координати	48°50′4″ пн. ш. 37°17′44″ сх. д. / 48.83444° пн. ш. 37.29556° сх. д. / 48.83444; 37.29556
Середня висота над рівнем моря	77 м
Місцева влада
Адреса ради	Донецька обл., Краматорський район, смт Черкаське, вул. Ясна, 3
��арта
Прелесне
Прелесне
Мапа
Прелесне у Вікісховищі

Преле́сне — село в Україні, у Черкаській селищній територіальній громаді Краматорського району Донецької області. Розташоване на правому березі Сухого Торця.

Населення — 694 особи (2001).

Село Прелесне знаходиться на правому березі річки Сухий Торець. Вище за течією (6 км) с. Майдан. Через село проходить автодорога Краматорськ — Барвінкове — Лозова. Відстань до районного центру міста Краматорськ по автодорозі — 36 км.

Зимівник відносився до Барвінківської паланки Запорозької Січі.

Село Прелесне історично належить до Слобідської України. Відоме з XVIII століття, коли виходець з Молдови дворянин Бантиш, що брав участь у походах Петра I, оселився в цих місцях. Бантиші та Бантиші-Каменські — нетитулований російський дворянський рід, має молдавське коріння. Прізвище походить від молдавського слова «бан», аналогічному українському «пан». Одним з його представників є відомий історик, автор книги «Історія Малої Русі» (1822) Дмитро Бантиш-Каменський. Книга була дуже популярна в ті часи, і вплинула на зростання національної свідомості українців. Перша назва села — Веселе. За місцевими переказами ця назва виникла через строкатий національний склад перших мешканців, зібраних в село з різних місцевостей Василем Васильовичем Бантишем. Розповідають, що коли пан привіз собі наречену, теж здалеку, то вона, побачивши навколишній пейзаж, викрикнула: Прелестно! Звідси й нинішнє ім'я села.

Бантиш Василь Васильович (1740—1812) перший провідник дворянства Торського повіту Харківської губернії, чимало зробив для розвитку села і навколишньої території, домігся, щоб залізниця пройшла через Тор (зараз місто Слов'янськ). Мешкали у селі Декілька поколінь Бантишів, нащадків Василя Васильовича. Його онук Олександр Федорович Бантиш в 1837 році побудував двоповерховий будинок, що зберігається і донині. Садиба розміщена в парку, що є пам'ятником садово-паркової архітектури XIX століття. У будинку-флігелі, розташованому поруч, деякий час жив відомий російський письменник українського походження Григорій Данилевський, автор історичних романів «Княжна Тараканова», «Мирович», «Спалена Москва». Він написав тут автобіографічну повість «Дев'ятий вал», у якій є розповідь про село.

Владение статского советника Василия Васильевича Бантыша. Лежит на правой стороне р. Сухого Торца при овраге Клиновом. В нем деревянная церковь во имя святителя Василия Великаго, господской жилой дом. При нем регулярный сад, на означеной речке мучная мельница о двух поставах, действующая во весь год. Сверх оной выстроено еще три ветряных, с коих помольного хлеба собирается в году до 100 четвертей.

Дача же помянутого села простирается с правой стороны р. Сухого Торца. В нем крестьян его Бантиша великоросов — 4 муж. и 1 жен. его жены — 3 муж. и 2 жен. дочери Елизаветы — 4 и 2 новороссийских оного ж — 373 и 380 Земли под поселением — 100 дес. пашни — 3000 дес. сенокосу — 880 дес. лесу дровяного — 20 дес. неудобий — 400 дес. Всего — 96 дворов, 384 муж. и 385 жен., 4400 дес.

(Державний архів Харківської області. — Ф. 24. — Оп. 3. — Спр. 17. — Арк. 43-44)

Розташовані навколо села чотири тисячі гектарів соснового лісу, річка й озера роблять повітря в Прелесному таким, як і у Святогорську, відомій курортній зоні. Населений пункт дійсно примітний не тільки мальовничою природою, але й пам'ятниками архітектури, історії та народної культури, що вдалося зберегти до наших днів.

Садиба, що належала свого часу трьом поколінням спадкоємців роду Бантишів, і тепер не втратила своєї історичної й архітектурної цінності. Насамперед це стосується двоповерхового поміщицького будинку в стилі класицизму, зведеного в 1837 році, і будиночка-флігеля, в якому колись мешкав гувернер родини, письменник Григорій Данилевський.

У 1718 році землі, на яких розташований маєток, були подаровані Петром I Василю Артемовичу Бантишу в якості нагороди за участь у Прутському поході.^[1] Представники цієї сім’ї були в родинних стосунках з молдовським господарем Кантемиром. Слобідська гілка Бантишів брала активну участь у громадському житті й впливала на роботу дворянських і земських інститутів. 1768 року поручик у відставці Василь Васильович Бантиш заснував у Торському повіті слободу Весела (1780 року перейменовано на Прелесне).^[1]

В 1858 році садибу доповнили парком, який займав площу 66 га і де налічувалося понад 120 сортів дерев і кущів.^[1] Парковий комплекс був посаджений під керівництвом кріпака Олійника К. Й. На честь нього пан Бантиш спорудив пам’ятник, що стоїть і нині. Олександром Федоровичем, онуком В. В. Бантиша, було посаджено чотири дуби (зараз їм близько 200 років) на честь народження чотирьох синів.^[2] Центральну частину парку займало маленьке озеро з кам'яним містком і острівцями. З цією водоймою пов’язана легенда про дочку господаря садиби. Молода панночка була закохана в бідного дворянина, письменника Данилевського. Батько заборонив їм одружуватися, через що дівчина кинулася в паркове озеро і потонула.^[2]

На території маєтку стояла дерев’яна церква Василія Великого, яку більшовики спалили, коли прийшли до влади. Вони хотіли знищити й поміщицький будинок, навіть підпалили ліве крило, але в цей час пан Бантиш якраз збирав речі, щоб залишити маєток. Побачивши , що відбувається, він сказав: «Люди добрі, що ж ви робите, адже будинок вам ще знадобиться!» Так і сталося. Пізніше садиба стала санаторієм, а потім перейшла у власність Донецької залізниці, і її було перетворено на піонерський табір «Прелесне». У 1995 році його було закрито через фінансові труднощі.^[2]

На початку вересня 2016 року в селі Прелесне було встановлено Пам'ятний Хрест на місці спаленої Василівської православної церкви.^[3]

Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості складається з сільського подвір'я XIX століття — вітряк, хата, комора, кузня, криниця, вулики. Внутрішнє убранство хати дає уявлення про життя того періоду. Крім скромних меблів є ткацький верстат, прядка, керамічний посуд і одяг.

Художня дитяча студія-школа та музей у селі Прелесне створені більше двадцяти років тому Олександром Івановичем Шевченком — вчителем і художником, що зберігає етнографічні цінності Слобожанщини. Експонати завозили зі всієї округи — із сіл Бригадировка, Сидорово, Маяки, вітряк — з Харківської області. Перш ніж везти, дбайливо розбирали і нумерували деталі, а потім на місці збирали й реставрували. В археологічному відділі — кістки, зуби мамонтів, окам'янілі дерева, черепашки, мінерали.

Основу експозиції дитячої творчості складають роботи вихованців Олександра Шевченко, керівника дитячої художньої студії «Синій птах», які були лауреатами багатьох міжнародних виставок у Празі, Софії, Парижі та Будапешті. Крім того в музеї є зала з малюнками дітей з різних країн світу.

Зараз музей у Прелесному філія Донецького обласного художнього музею і належить до найвизначніших пам'яткок Донецької області.

Працює з 9 до 16 години, вихідні понеділок, вівторок

Молочнотоварна і свинотоварна ферми. Філія «Колос» агрофірми «Шахтар». Значна кількість місцевого населення працює на машинобудівних заводах Краматорська (38 км) та Слов'янська.

• Магазин.
• Дитячий садок.
• Дитячий оздоровчий табір (нині недіючий).
• Середня школа
• Ізостудія
• ФАП
• Кафе

Найближчий зупинний пункт залізничної дороги — Прелеснянський, де зупиняються електропоїзди напрямки Слов'янськ — Лозова. Найближча вузлова станція — Слов'янськ. Присутнє автобусне сполучення з районним центром містом Краматорськ, містами Барвінкове і Слов'янськ.

У селі є поштове відділення і телеграф.

В Прелесному народилися:

• Дем'яненко Володимир Іванович (1939 р.) — прозаїк-документаліст, поет. Закінчив Слов'янський хіміко-механічний технікум і Донецький державний університет. Член Спілки журналістів України. Відмінник народної освіти.
• Лях Сергій Романович (* 1953) — український історик.
• Штученко Віктор Васильович — депутат Верховної Ради УРСР 9-11 скликань.

• Прелесне — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
• Описи окремих поселень кінця XVIII ст.
• Облікова картка с. Прелесне^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Пам'ятники історії та культури Прелесного Донеччина (газета). 11 листопада 2011. с. 2.
• Криниця. Літературна Броварщина. Поезія. Проза. Переклади. К., «Хрещатик», 1994 р. 156 стор.

1. ↑ ^{а б в} ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР : Донецька область (1970). resource.history.org.ua. Процитовано 28 березня 2021.
2. ↑ ^{а б в} Усадьба помещика Бантыша в Прелестном (Украина, Славянск) — вОтпуск.ру. Votpusk.ru. Процитовано 28 березня 2021.
3. ↑ Тетяна і Лариса Лисак “Літопис села Прелесне” – Українська мова — мова єднання (укр.). Процитовано 28 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)