Потоцький Іван Іванович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Іван Іванович Потоцький
Народився	28 жовтня (10 листопада) 1898(1898-11-10) Сойміно
Помер	1978(1978)
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Alma mater	Саратовський університет
Галузь	дерматологія, венерологія
Заклад	Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медичних наук

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (листопад 2024)

Іван Іванович Потоцький (28 жовтня (10 листопада) 1898(18981110), Сойміно — 1978) — український дерматовенеролог, доктор медичних наук, професор.

Народився 28 жовтня (10 листопада) 1898 року в селі Сойміному Петрівського повіту Саратовської губернії) (у сучасному Лопатинському районі) Пензенської області; село припинило існування 1987 у зв'язку з від'їздом селян).

Вступив на агрономічний факультет Саратовського університету, проте швидко перейшов на медичний факультет. Під час Громадянськ��ї війни в Росії у 1919 році був мобілізований у Червону армію як медбрат, після чого у 1920 році продовжив навчання в університеті.

Після закінчення університету у 1924–1925 роках працював сільським лікарем у Саратовській області, лікарем дерматологом окружної лікарні. В 1925–1927 роках працював за фахом в тюремній лікарні в Саратовській області. У 1927–1928 роках був головним лікарем залізничного венерологічного диспансера Ташкентської залізниці, а з 1928 до 1938 року працював головним лікарем вендиспансеру Ташкентського залізничного вузла. З листопада 1938 до вересня 1939 року очолював вендиспансер Каракалпацької АРСР і був асистентом дерматовенерологічної клініки Ташкентського медичного інституту.

1935 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Боротьба з венеричними хворобами на транспорті». А в 1938 році йому було присвоєно вчене звання приват-доцента. Далі його було відряджено до Ленінграда для виконання докторської дисертації в лабораторії фізіолога Леона Абгаровича Орбелі. Протягом двох років вчений проводив експериментальні дослідження на собаках і за матеріалами власних досліджень захистив докторську дисертацію на тему «Роль нервової системи при запальних захворюваннях шкіри» і видав її у вигляді монографії. Докторську дисертацію захистив в червні 1939 року в Київському медичному інституті. Цього ж року наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР його було призначено завідувачем кафедри шкірних та венеричних хвороб Хабаровського медичного інституту.

В період німецько-радянської війни читав лекції, консультував і лікував хворих і поранених бійців у шпиталях Хабаровська і Комсомольська-на-Амурі. Улітку 1945 року переїхав дить до міста Краснодара на посаду завідувача кафедри шкірних та венеричних хвороб Кубанського медичного інституту. У 1958 році став завідувачем кафедри дерматовенерології Київського інституту удосконалення лікарів, з 1960 року — завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб Київського медичного інституту.

Помер у 1978 році. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

У Києві, на будинку по вулиці Шовковичній, 39, на одному з корпусів Олександрівської лікарні, де вчений працював з 1960 по 1978 рік, у 1998 році йому встановлено гранітну меморіальну дошку^[1].

• Національна бібліотека України імені Вернадського