Печанівка
| село Печанівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Миропільська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040310070013302 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1875 |
| Населення | 960[1] |
| Площа | 211,2 км² |
| Густота населення | 5,83 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13045 |
| Телефонний код | +380 4146 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°4′24″ пн. ш. 27°47′37″ сх. д. / 50.07333° пн. ш. 27.79361° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
255 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 13045, Житомирська обл., Романівський р-н, с. Печанівка, вул. Підкоритова, 1а |
| Карта | |
  Печанівка | |
 Печанівка | |
| Мапа | |
| |
Печа́нівка [2]— село в Україні, у Житомирському районі (до 2020 року Романівському районі) Житомирської області. Населення — 1231 особа (згідно з даними перепису 2001 року).
На північній околиці села бере початок річка Сапогівка.
У селі діють:
- Залізнична станція (лінія Козятин — Шепетівка)
- Загальноосвітня школа І—ІІІ ст.
- Дитячий садок
- Будинок культури
- Православна церква.
- СТОВ «Печанівське»
- ПрАТ "Печанівський комбінат хлібопродуктів «АТК»
- Завод із очищення та сушіння квасолі потужністю 20 тис. тонн. групи компаній «АТК»[3]
«Первісне заселення Печанівки належить до 1760 р. До цього на місці села був дрімучий ліс. У лісі, за переказом, жив якись пасічник, якого в окрузі вважали заможним чоловіком. Дізналися про нього злі люди, напали на нього, всіляко мордували його, щоб він віддав їм гроші, і насамкінець спалили на вогні. В окрурзі пішла чутка, що пасіника в його ж такі хуторі спекли розбійники. Відтоді народ став називати цей хутір „хутором печеного“, „печеним хутором“…. Урочище печеного хутора в першій половині XVIII ст. належало до володінь польського вельможі — князя Януша Сангушка, який мав чималу прислугу. З-поміж неї був шляхтич Ян Краєсвський, якому вельможа, чи то як нагороду за його службу, чи то за гроші, віддав згадане урочище з прилеглим до нього лісом та галявинами, площою 600 десятин…. І став Краєвський називати маєток …- просто Печанівкою. Краєвський володів Печанівкою понад 20 років, від 1760-го по 1781 рр…., віддав його дворянину Вілямовському.[4]»
У 1906 році село входило до Новочарторійської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 65 версти, від волості 8. Дворів 119, мешканців 598[5].
21 березня 1919 р. 3-й полк Корпусу Січових Стрільців УНР при підтримці бронепотяга «Січовий Стрілець» визволив станцію Печанівка від більшовиків.
У 1932—1933 роках село, як і більшість інших населених пунктів України, постраждало від Голодомору. Тоді у Печанівці спостерігалися випадки людоїдства[6].
Колишній орган місцевого самоврядування — Печанівська сільська рада.
- Григорович Олександр Валентинович (1979—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- ↑ https://myropilska-gromada.gov.ua/pasport-gromadi-10-45-36-03-04-2017/
- ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016.
- ↑ На Житомирщині відкрився завод з очищення квасолі. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
- ↑ Павлуцький, Григорій. (2017). Дерев’яні та муровані храми України. Харків: Олександр Савчук. с. 88. ISBN 978-966-2562-85-9.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 20.
- Погода в селі Печанівка [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — 724 с. — ISBN 966-655-220-5.
|
Це незавершена стаття з географії Житомирської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |