Перейти до вмісту

Парняков Серафим Платонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Серафим Платонович Парняков
Народився1 (14) січня 1913(1913-01-14)
Афурино
Помер9 березня 1987(1987-03-09) (74 роки)
Київ
ПохованняБайкове кладовище
КраїнаСРСР СРСР
Діяльністьнауковець
Alma materЛенінградський інститут точної механіки і оптики
Галузьприладобудування
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці Державна премія СРСР
Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Жовтневої Революції Орден «Знак Пошани»

Серафи́м Плато́нович Парняков (1 (14) січня 1913(19130114), Афурино — 9 березня 1987, Київ) — радянський вчений в галузі приладобудування, доктор технічних наук1967 року), Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії СРСР.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 січня 1913 року в селі Афуриному (нині Великоустюзького району Вологодської області). У 1931 році закінчив Великоустюзький сільськогосподарський технікум, в 1937 році — Ленінградський інститут точної механіки і оптики за фахом «інженер-механік».

Могила Серафима Парнякова

Помер 9 березня 1987 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 31).

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Займався науковими дослідженнями в області оптичної техніки, високоточними системами кутових вимірів, автономного визначення азимутальних напрямків.

Був головним коструктором з розробки систем прицілювання балістичних оперативно-тактичних («Скад-А»,-В,-С, «Темп», «Темп-С», «Точка», «Точка-У», «Ока-У») і стратегічних бойових ракетних комплексів стаціонарного (наземного — Р-7А, Р-9А, Р-12, Р-14, Р-16 і шахтного Р-9А, Р-12У, Р-14У, Р-16У, Р-36, Р-36П, УР100, УР-100К, УР-100Н, УР-100НУ, МР-УР-100, Р-36М, Р-36МУ, Р-36М2), мобільного (ґрунтового — РТ-2ОП, «Темп-2С», «Піонер», «Піонер-3», «Тополя» та залізничного — РТ-23УТТХ) і морського (Р-11ФМ, Р-13, Р-21, Р- 27, Р-27У, Р-27К, Р-29, Р-29Р, Р-31, Р-39, Р-29РМ з різними їх модифікаціями) базування.

Був також головним конструктором систем прицілювання крилатих ракет, що запускаються з підводних і надводних кораблів ВМФ (П-5, П-5Д, П-6, П-7, П-35, «Метеорит-М», «Граніт», «Яхонт»), а також систем прицілювання ракет-носіїв космічних апаратів («Восток», «Восход», «Союз», «Космос», «Космос-2», «Космос-3», «Інтеркосмос», «Циклон», «Циклон−2», «Циклон-3», «Протон», «Протон-К», «Зеніт», «Енергія-Буран»).

Головний конструктор по розробці бортових оптико-електронних приладів орієнтації штучних супутників Землі.

Автор 76 винаходів, багатьох наукових та науково-технічних публікацій.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Герой Соціалістичної Праці (з 1969 року), лауреат Державної премії СРСР (1970).

Нагороджений двома орденами Леніна1961 і 1969 роках), двома орденами Трудового Червоного Прапора1957 і 1964 роках), орденом Жовтневої Революції (1976), орденом «Знак Пошани» (1959), багатьма медалями, в тому числі золотою медаллю імені С. П. Корольова АН СРСР (1970) і медаллю імені М. К. Янгеля (1981), заснованою Федераціями космонавтики СРСР і України.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У Києві, на будівлі ЦКБ «Арсенал» по вулиці Князів Острозьких, 8, Серафиму Парнякову встановлено меморіальну дошку[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сайт Державного космічногго агентства України [Архівовано 15 грудня 2009 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]