Папуга гірський
| Папуга гірський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Гірський папуга (Уарочірі, Перу)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Psilopsiagon aurifrons (Lesson, 1830) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Bolborhynchus aurifrons Bolobor aurifrons | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папу́га гірський[2] (Psilopsiagon aurifrons) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae). Мешкає в Андах.
Довжина птаха становить 18 см, з яких на хвіст припадає 8 см, вага 45 г. У самців номінативного підвиду голова, спина і хвіст зелені, обличчя, горло і груди жовті, живіт жовтувато-зелений, першорядні махові пера зелені з синіми краями. Очі карі, навколо очей кільця голої сіруватої шкіри, дзьоб роговий. У самиць номінативного підвиду жовтий відтінок на нижній частині тіла менш виражений. У представників підвиду P. a. robertsi забарвлення більш темно-зелене, жовтими є лише обличчя і боки. У представників підвидів P. a. margaritae і P. a. rubrirostris забарвлення переважно зелене, у представників підвиду P. a. rubrirostris нижня частина тіла має блакитнувато-сірий відтінок.
Виділяють чотири підвиди:[3]
- P. a. robertsi Carriker, 1933 — долина річки Мараньйон на півночі центрального Перу;
- P. a. aurifrons (Lesson, R, 1831) — тихоокеанське узбережжя і західні схили Анд в Перу;
- P. a. margaritae (Berlioz & Dorst, 1956) — Анди на півдні Перу, в Болівії, північному Чилі і північно-західній Аргентині;
- P. a. rubrirostris (Burmeister, 1860) — Анди на північному заході Аргентини (від Катамарки до Кордови) та на півночі і в центрі Чилі.
Гірські папуги мешкають в Перу, Болівії, Аргентині і Чилі. Вони живуть в заростях на берегах річок, на високогірних луках Пуна, у високогірних чагарникових і кактусових заростях, в парках і садах. Зустрічаються на висоті від 1000 до 4500 м над рівнем моря, взимку частина популяції мігрує в долини. Живляться бруньками, ягодами і насінням, зокрема Fabiana densa, Lepidophyllum і Adesmia. Шукають їжу на землі і в чагарниках. Сезон розмноження на півночі Чилі триває з жовтня по грудень, в Аргентині з лютого по березень. Гірські папуги гніздяться в дуплах дерев і кактусів, в тріщинах серед скель, в термітниках. В кладці від 3 до 6 яєць, інкубаційний період триває 23 дні.
- ↑ BirdLife International (2016). Psilopsiagon aurifrons: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 02 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна ��оменклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 серпня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |