Павлишин Володимир Іванович

Павлишин Володимир Іванович
Народився	3 січня 1940(1940-01-03) (85 років) Зашковичі, Львівська область
Країна	Україна
Діяльність	мінералог
Alma mater	ЛДУ ім. І. Франка
Галузь	мінералогія
Заклад	КНУ ім. Т. Шевченка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор геолого-мінералогічних наук
Нагороди

Володи́мир Іва́нович Павли́шин (*3 січня 1940, Зашковичі) — український вчений-мінералог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор. Основні наукові зацікавлення: регіональна, генетична та прикладна мінералогія.

Народився у селі Зашковичі Городоцького району Львівської області.

Закінчив геологічний факультет ЛДУ імені Івана Франка (1960), в якому в 1962–1969 роках — аспірант, молодший, старший науковий співробітник; у 1969–1970 роках — старший науковий працівник Інституту хімії та технології рідкісних елементів і мінеральної сировини Кольського філіалу АН СРСР; у 1970–1972 роках — старший науковий працівник Інституту геологічних наук НАН України; у 1972–2000 роках — старший науковий працівник, завідувач лабораторії, головний науковий працівник, завідувач відділу (1991–2000) Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України. Водночас із 1988 року (за сумісництвом) викладає мінералогію в КНУ імені Тараса Шевченка, а з 2000 року — професор університету. Кандидатську дисертацію «Дослідження літієво-залізистих і магнезіально-залізистих слюд України» захистив у 1966 році, докторську «Типоморфізм кварцу, слюд і польових шпатів» — у 1981 році.

Науковий редактор «Мінералогічної енциклопедії України», що готується до друку.

З 1991 року по 2001 рік — президент, з 2006 року — почесний президент Українського мінералогічного товариства.

Наукові дослідження стосуються регіональної, генетичної та прикладної мінералогії. Опрацював онтогенічний метод у мінералогії, відкрив два нових мінерали, коштовний камінь квардіт, обґрунтував нові генетичні типи мінеральних утворень України, здійснив фундаментальні дослідження мінералів з гірничорудних районів України. Автор близько 500 публікацій, із них 18 наукових монографій, 5 навчальних посібників, 3 підручників, 9 наукових праць довідкового змісту, 3 винаходів, зокрема, «Типоморфизм кварца, слюд и полевых шпатов в ��ндогенных образованиях» (1983); «Онтогенический метод в минералогии» (1988, зі співавт.); «Вступ до мінералогії» (1988); «Основи морфології та анатомії мінералів» (2000); «Методи генетичної мінералогії» (2002, зі співавт.); «Екологічна мінералогія України» (2003, зі співавт.); «Генезис мінералів» (2003, зі співавт.); «Людина і камінь» (2005). Член редакційної колегії Малої гірничої енциклопедії. Заступник головного редактора Мінералогічного журналу (з 1995).

• Заслужений діяч науки і техніки України (26 травня 2006) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток столиці України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм^[1]
• Державна премія України в галузі науки і техніки 2013 року — за цикл наукових праць «Використання природних ресурсів України в умовах екологічних обмежень» (у складі колективу)^[2]
• Срібний диплом XXVII Міжнародного геологічного конгресу (1984);
• диплом Всесоюзного мінералогічного товариства за найкращу науково-популярну книгу (1992);
• медаль В. І. Лучицького (1999);
• срібний нагрудний знак Спілки геологів України (2001);
• «Award Prize» — нагорода Всесвітньої мінералогічної організації за внесок у розвиток світового мінералогічного прогресу (2004);
• медаль академіка Є. К. Лазаренка (2005),
• знаки «Петро Могила» (2007) і «Відмінник освіти України» (2009).
• У 2007–2010 роках академік-секретар відділення наук про Землю, член президії АН ВШ України, з 2010 року радник Президії АН ВШ України.

• Володимир Павлишин. Матеріали до наукової біографії й бібліографії //НАН України. Київ. 2009. 150 с.
• Академія наук вищої школи України. 1992–2010. Довідник